Колекцію гоночних болідів Берні Екклстоуна оцінили у $100 млн

Колишній керівник Формули 1 94-річний Берні Екклстоун вирішив розлучитися зі своєю чудовою колекцією з 69 гоночних болідів Grand Prix та Formula 1. За попередньою оцінкою, вартість унікальних зборів раритетів перевищує $100 млн.

Британський бізнес-магнат десятиліттями приховував свою колекцію від сторонніх очей, але нещодавно доручив Тому Хартлі-молодшому продати всі автомобілі, якими він володіє. Це вважається найкращою колекцією автомобілів Гран-прі та Формули-1 у світі. Деякі екземпляри належать Екклстоуну вже понад півстоліття. Багато хто з них ніхто не бачив з того часу, як він їх купив.

З 69 автомобілів, включених до колекції, 30 – це боліди Brabham, оскільки Екклстоун володів командою Brabham F1 з 1972 по 1988 рік і має принаймні один екземпляр кожного збудованого ними автомобіля. До них відносяться модель 1981, яким керував Нельсон Піке, і Brabham BT46B Fan Car, яким керував Нікі Лауда на Гран-прі Швеції 1978 року.

У колекції Екклстоуна також є 17 знакових Ferrari. Одним з них є Dino 246, на якому ганяли Філ Хілл, Річі Гінтер, Тоні Брукс та Вольфганг фон Тріпс, перш ніж Майк Хоторн здобув перемогу у чемпіонаті 1958 року. На Ferrari 375 F1 Альберто Аскарі брав участь у Гран-прі Італії та Німеччині. Це перший Ferrari, який будь-коли здобув перемогу в перегонах F1, і нещодавно він пройшов дворічну реставрацію. На Ferrari F2002 у 2002 році їздили Міхаель Шумахер та Рубенс Баррікелло. Ця модель здобула три перемоги у перегонах.

«Я збирав ці автомобілі понад 50 років і завжди купував лише найкращі екземпляри, – розповів Екклстоун. – У той час, як інші колекціонери вибирали спортивні моделі, моєю пристрастю завжди були боліди Гран-прі та Формули-1. На мій погляд, вони набагато важливіші, ніж будь-яка дорожня модель або інші типи гоночних машин, оскільки це вершина спорту, і всі автомобілі, які я купив за ці роки, мають фантастичну історію перегонів і є рідкісними витворами мистецтва».

«Я люблю всі свої автомобілі, але настав час подумати про те, що з ними трапиться після мого відходу, і саме тому я вирішив продати їх. Після того, як я колекціонував і володів ними так довго, я хотів би знати, куди вони поділися, а не залишати їх на розсуд моєї дружини, коли мене не стане».