Як залякати диктатора: чому Путін може відкинути мирний план Трампа

Російський олігарх Константин Малофєєв, який перебуває під західними санкціями, у коментарі газеті Financial Times (FT) заявив, що Путін, радше за все, відхилить мирний план щодо врегулювання російсько-української війни, який запропонував нещодавно призначений Трампом спеціальний посланець по Україні Кіт Келлог.

На переконання Малофєєва, щоб переговори були конструктивними, треба вести мову не про майбутнє України, а про майбутнє Європи та світу загалом. "Москва серйозно розглядатиме мирну угоду лише в тому випадку, якщо Трамп погодиться обговорювати інші глобальні конфлікти, включаючи війни на Близькому Сході та зміцнення Альянсу Росії з Китаєм, а також визнає Україну частиною ключових інтересів Кремля", — акцентував росолігарх.

Тим часом колишній генсек НАТО Єнс Столтенберг в інтерв’ю німецькому виданню Table.Briefings заявив, що тимчасова поступка України своїми територіями країні-агресору Росії може бути варіантом швидкого завершення війни.

За словами ексочільника Північноатлантичного Альянсу, навіть якщо після припинення вогню РФ продовжить контролювати окуповані території, це не означатиме відмову від них України назавжди. Територіальні поступки з боку офіційного Києва, підсумував пан Столтенберг, будуть свідчити про те, "що всі ми дійсно хочемо припинення війни".

Чому Путін одержимий Україною і коли піде на компроміс

Наголосивши на тому, що в світі наразі зняте табу на обговорення шляхів досягнення миру в російсько-українській війні, політолог Олег Постернак у розмові з Фокусом зазначив: "Слід розуміти, що Малофєєв представляє вузько консервативну, ультраправу групу частини російської еліти, тому його думка артикулює лише найбільш радикальне крило, яке не є домінуючим. З урахуванням того, що Путін не є постійним апологетом цієї позиції, навряд чи він на неї пристане. Крім того, якщо вірити інформації деяких росЗМІ, то Кремлем вже надано чіткі установки регіональним чиновникам щодо того, що вважати перемогою РФ. В цьому контексті звучить знову-таки денацифікація, демілітаризація, набуття нових територій і так далі. Це свідчить про те, що якась частина російської бюрократії вже отримала вказівки Путіна стосовно образу так званої перемоги РФ".

На думку експерта, Україна не є "і вже ніколи точно не буде" зоною інтересів Росії в зв’язку з тим, що РФ навіть військовим чином не може нав’язати Україні не суб’єктну реальність: "Це вже фінал, який Москва змінити не здатна нічим, навіть ядерною зброєю і Трамп не буде віддавати всю Україну в зону інтересів РФ. Повертаючись до заяви Малофєєва, зазначу, що так, звісно ж, Путіну вигідно поставити питання ширше і вшити в перемовний трек ядерні домовленості, відносини з Китаєм, Близький Схід, тощо. Але, як то кажуть, мухи окремо, котлети — окремо".

Якщо Трамп, зауважує Олег Постернак, хотів би вирішення українського питання в глобальній формулі, то тоді б він не призначав би спец посланника Кіта Келлога. "Призначення ексгенерала Келлога означає лише одне: Трамп, як би Путіну не хотілося б масштабувати проблему, розглядає російсько-українську війну, як окремий трек, що потребує окремого врегулювання поза межами інших конфліктів: Сирія, "Хезболла" — Ізраїль, Китай-Тайвань, тощо", — резюмує політолог.

Коментуючи заяву Столтенберга щодо того, що територіальні поступки Києва є шляхом до швидкого припинення війни, експерт акцентував: "Його (ексгенсека НАТО — ред.) слова є фактично нині домінуючою рамкою, яка починає захоплювати безпекове середовище в країнах-членах Альянсу. Інакше кажучи, це ретрансляція того, про що наразі реально думають західні еліти В принципі, і Зеленський останнім часом зробив схожі за змістом заяви і щодо територій, і відносно НАТО".

Резюмуючи, Олег Постернак висловив переконання, що Путіну задля припинення війни, буде недостатньо територіальних поступок з боку Києва: "Путіну ніколи не буде нічого достатньо, тому що він одержимий Україною і в нього є певна психологічна зацикленість на нашій державі. Україна для Путіна – це його незакритий гештальт, який тягнеться майже з першого року його президентства, коли у 2003-му мав місце інцидент довкола Тузли. Путін чітко усвідомлює, що його, через незавершеність українського напрямку в бажаному для Кремля сценарії, сприймають як слабака і недолідера, неспроможного вирішити це питання. І Путін насправді знаходиться в полоні цих думок, тому зрозуміло, що він якщо й піде на компроміс, то цей компроміс носитиме виключно тимчасовий, опосередкований і кон’юнктурний характер".

Як і наскільки Путін побоюється Трампа

Констатуючи, що наразі довкола миротворчого процесу має місце "дуже цікава ситуація", політолог Олег Лісний у розмові з Фокусом підкреслив: "Чуємо дуже багато білого шуму і бачимо багато різновидів мирних планів. Зеленський навіть, виступаючи на спільному брифінгу з німецьким канцлером Шольцем, зазначив, що дуже багато планів у західній пресі, але достеменно невідомо, хто їх насправді пише. Хай там як, але цей білий шум є свідченням дуже серйозної підготовки до переговорного процесу і сторони у прямий та непрямий спосіб повсякчас демонструють свої так звані червоні лінії".

Звернувши увагу на те, що Путін уникає говорити особисто про мирні перемовини, експерт додав: "Кремль використовує "говорящі голови" — Медведєва, Малофєєва, Захарову, армію пропагандистів, тощо. Усі вони, якщо прибрати геть все словесне лушпиння, говорять, про те, що Україна та Захід мають капітулювати і лише тоді це будуть перемовини. Це все відбувається цілком у дусі російської дипломатії, яка компроміс визначає, як такий, коли буквально на усі "хотєлки" Кремля всі без вагань та заперечень погоджуються. Але головне тут полягає в тому, що ця агресивна риторика звучить не з путінських вуст, оскільки він все ж таки побоюється Трампа і його ймовірної реакції".

Акцентувавши на тому, що Росії потрібна не тільки і не стільки земля, експерт зауважив, що РФ непотрібна незалежна Україна в цілому, і саме цього добивається Путін. У разі, якщо перемовини будуть чесними і такими, що приведуть до справедливого миру, вважає Олег Лісний, то "земельне питання" аж ніяк не є швидким шляхом, оскільки Україна не буде розмінюватися своїми територіями направо-наліво.

Загалом, говорячи про ймовірні тимчасові територіальні поступки офіційного Києва, експерт наголосив, що вважає подібного роду пропозиції щонайменше алогічними, оскільки до миру завжди примушують агресора, а не його жертву, якою є Україна. Швидке припинення війни, переконаний Олег Лісний, означатиме не просто крах України в перспективі, а й серйозну поразку Сполучених Штатів. Дональд Трамп, вважає експерт, оскільки не є лузером і не хоче ним бути на початках своєї каденції, чудово усвідомлює цей ризик глобального характеру. Тому, констатує Олег Лісний, коли поважні західні політики стверджують, що землею можна розрахуватися за мир, "вони або лукавлять, або не розуміють до кінця ситуацію".

Тим часом генеральний секретар НАТО Марк Рютте попередив обраного президента США Дональда Трампа про "страшну загрозу" з боку Китаю, Ірану і Північної Кореї, якщо Україну підштовхнуть до підписання мирної угоди на вигідних РФ умовах. Поглиблення зв’язків між супротивниками США ставить Америку під загрозу, — наголосив генсек Альянсу в інтерв’ю Financial Times. Окремо він акцентував на необхідності військового посилення України перед потенційними мирними переговорами, щоб Володимир Зеленський міг виступати на них з позиції сили. Вельми показово, що саме напрямок військового посилення Києва новообраний генсек Північноатлантичного Альянсу назвав для себе пріоритетом номер один.