«Бердянськ 24». Історія медіа, яке покинуло окуповане місто, але не втрачає зв’язку з його жителями

Історія онлайн-медіа «Бердянськ 24», більш відомого як Brd24, розпочалась у 2010 році. Ідея створити міський новинний сайт виникла в людини без журналістської освіти та без жодного медійного досвіду. Звати цю людину Віталій Швець, і сьогодні він керує порталом, який уже 14 років розповідає про події в невеликому приморському місті в Запорізькій області. Останні два роки робить це, перебуваючи за межами Бердянська, звідки редакції довелося виїхати після того, як місто окупували росіяни.

«Детектор медіа» вже писав про українські видання, які покинули свої домівки на окупованих та прифронтових територіях, але зберегли зв’язок з аудиторією і змогли налаштувати роботу в евакуації. Ми продовжуємо серію публікацій про релоковані редакції, які опинилася перед новими викликами — як рухатися далі, про що писати під час повномасштабної війни та звідки брати ресурси, коли старі бізнес-моделі більше не працюють.

Перші кроки та впізнаваний бренд

Сайт, який спочатку називався gorod.berdyansk.net, у перші місяці свого існування був мало схожий на повноцінне медіа, згадує в розмові з «ДМ» Віталій Швець. Це були майже самі репости з незграбними заголовками. Розкрутці ресурсу допомогло сприятливе конкурентне середовище (у Бердянську на той час було цілих чотири телеканали, але жодного повноцінного інтернет-видання), а також ставка на соціальні мережі, які генерували трафік для сайту.

«Невдовзі ми придбали домен brd24.com, перейменували сайт на “Бердянськ 24”, який скорочено стали називати Brd24. Саме з нашої легкої руки, до речі, бердянці й почали називати своє місто саме так — Brd», — розповідає Швець.

Віталій Швець

У перші роки ресурс існував на ентузіазмі співзасновників — Віталія і його друга, який у 2017 році залишив проєкт. «У медіа ніколи не було спонсорів чи донорів, і нам доводилося демонструвати дива винахідливості в пошуках джерел фінансування. Так, ми створили окрему сторінку, на якій жителі Бердянська за певну оплату розміщували оголошення про житло для тих, хто приїздив до міста на відпочинок. Вона була шалено популярна й довгий час “годувала” всю нашу редакцію. Сам Brd24 вийшов на самоокупність на сьомому році існування. Тоді видання вже набуло певного рівня популярності й вагомості, і до нього стала надходити реклама», — каже Віталій.

З кожним роком медіа нарощувало свою фінансову спроможність — і напередодні великої війни «Бердянськ 24» мав у місті одну з найбільших аудиторій, каже Швець. Відвідуваність сайту перевищувала 12 тисяч унікальних заходів на добу, ще більшою була аудиторія в соціальних мережах — 47 тисяч користувачів у групі фейсбуку, 23 тисячі читачів фейсбук-сторінки та 32 тисячі підписників в інстаграмі. Для розуміння популярності медіа варто зазначити, що до окупації в Бердянську жили близько 100 тисяч містян. І це при тому, що команда видання була невеликою — до повномасштабного вторгнення в редакції ніколи не працювало більш ніж четверо співробітників.

Окупація та виїзд із міста

24 лютого 2022 року бердянці, як і жителі багатьох інших українських міст, прокинулися від вибухів. Через три дні в центрі курортного містечка вже стояли ворожі танки, а на будівлі міської адміністрації майорів російський прапор.

«Редакція ще ніколи не отримувала такої величезної кількості повідомлень у дірект інстаграму та месенджер фейсбуку. Читачі буквально завалили нас питаннями, і ми намагалися всім відповісти, хоча насправді самі не дуже розуміли, що відбувається. Проблема була ще й у тому, що місцева влада припинила комунікацію з містянами, заблокувавши офіційний сайт, щоб зберегти сервер, і лише через якийсь час створила свій телеграм-канал. Тож у перші дні окупації люди опинилися в інформаційному вакуумі», — згадує Швець.

Окупанти захопили будівлю місцевого медіахолдингу «ПРО100», до складу якого входили телекомпанія «Юг», радіостанція «Азовська хвиля», газети «Бердянські відомості» та «Відомості Півдня». Припинили роботу й інші медіа. Сайт Brd24 залишився серед кількох онлайн-ресурсів, які намагалися збирати й повідомляли жителям міста життєво важливу інформацію: де тривають бої, чи є небезпека авіанальоту, за якими адресами працюють банкомати й аптеки, які зміни в русі громадського транспорту тощо.

Початок березня. Один із перших мітингів у Бердянську. Фото: Дмитро Полубок

Дуже скоро у Бердянську зникла електрика й водопостачання, а за ними став пропадати й зв’язок. Іноді інтернету не було по два-три дні, іноді — тиждень, і коли він знову з’являвся — зазвичай лише на годину, — команда «Бердянська 24» у швидкісному режимі встигала опублікувати на сайті й сторінках у соцмережах повідомлення, які накопичувалися за цей час.

«Нам було важливо, щоб наша аудиторія розуміла — ми не залишили її напризволяще. І лише коли інтернет повністю “ліг” і працювати стало абсолютно неможливо, вирішили виїздити з міста», — каже Віталій Швець.

Утім, крім технічних проблем, які унеможливлювали роботу редакції, до евакуації спонукали й інші обставини. Ситуація в Бердянську, жителі якого в перші тижні влаштовували мітинги проти загарбників, із кожним днем усе більше загострювалась — окупанти почали репресії проти активістів і журналістів.

Віталій тримав біля ліжка ноутбук із виведеними на екран камерами, що були встановлені на вході до будинку, й кожні пів години прокидався вночі подивитися — приїхали за ним чи ні. «Думаю, ми вчасно виїхали», — каже він. На наступний день після того, як Швець із родиною покинув місто, сусіди написали йому, що до них приходили росіяни — шукали журналіста.

Облаштування на новому місці

Опинившись у різних містах України, деякий час співробітники медіа працювали в дистанційному режимі. Невдовзі видання отримало невелику стипендію від ГО «Лабораторія журналістики суспільного інтересу». Разом із доходом, який сайт Brd24 отримував за SEO-просування інших ресурсів, цієї підтримки вистачило на те, щоби проіснувати в економрежимі до кінця 2022 року. Одночасно команда не припиняла пошуку грантів. І коли вже майже зневірилася в успіху, на електронну пошту керівника медіа надійшов лист від GMF — Німецького фонду Маршалла США, який починався зі слів «Congratulations! You won a grant».

 Віталій Швець розповідає про пошуки фінансування медіа після релокації з окупованого Бердянська

«Це дуже нас надихнуло. І хоча на заробітні плати грантом були передбачені мінімальні суми, я вирішив, що час уже поновити повноцінну роботу редакції, й закликав співробітників приїздити до Гостомеля на Київщині, де на той час оселився. Там ми винайняли офіс і розпочали новий етап життя. Навіть наш робочий чат ми перейменували на “Brd 2.0”», — розповідає Віталій Швець.

Улітку 2023 року видання потрапило до програми запуску й перезапуску медіа Local Media Relaunch Initiative, яку оголосила Media Development Foundation.

«У нас наче відкрилося друге дихання: разом із менторами й експертами програми ми розробили загальну стратегію розвитку медіа, пройшли навчання з медіаменеджменту, навчилися контентного планування, фандрейзингу, складання ризик-планів і багато чого іншого. До того ж отримали додаткове фінансування, а згодом змогли отримати ще кілька грантів», — говорить Швець.

Контент і його дистрибуція

Сайт Brd24 потрапив до списку заблокованих «Роскомнаглядом», тому зі своєю аудиторією в окупованому місті видання спілкується через соціальні мережі — телеграм, вайбер, фейсбук. А віднедавна ще налагодило доставлення своїм читачам щотижневого дайджесту новин через онлайн-платформу Substack. Цей безплатний сервіс електронних розсилок, за словами Швеця, — дуже зручний спосіб дистрибуції контенту на окуповані території. Він не потребує застосування VPN і безпечний для користувачів.

«Ми розуміємо, що навіть бути підписаним на український сайт, перебуваючи на окупованій території, — величезний ризик. А реагувати на дописи у соцмережах або залишати під ними коментарі — й поготів. Тому, до речі, в нас різко впала активність під дописами у соцмережах. Але ми точно знаємо, що нас читають. Оскільки медіа продовжує залишатися джерелом правдивої інформації для наших співгромадян, які залишаються у захопленому місті», — пояснює Віталій.

Джерелом інформації для самих журналістів «Бердянська 24» служать українські судові реєстри, звідки вони дізнаються про перебіг справ проти місцевих колаборантів, російські пабліки «ВКонтакте», «Яндекс», Rutube, а також місцеві телеграм-чати, де користувачі, самі того не підозрюючи, діляться важливою інформацією. Так формується новинна стрічка сайту.

Нове приміщення редакції «Бердянськ 24» у Гостомелі поблизу Києва

Крім новин, ресурс публікує історії бердянців, які опинилися в різних куточках України, про їхній досвід пошуку роботи, адаптацію до нового місця проживання, проблеми й досягнення. На сайті періодично виходять інтерв’ю з волонтерами, дружинами полонених військових, юристами, які відповідають на найбільш поширені правові питання містян, які залишились в окупації, та переселенців.

«Ми намагаємось утримувати гіперлокальний порядок денний і майже не публікуємо матеріалів на теми, які не стосуються безпосередньо Бердянська. Це насправді додає головного болю, оскільки місто не завжди продукує новини у достатній кількості. Тож іноді нам доводиться добряче “порити землю”», — говорить Віталій.

Але з іншого боку, додає він, саме це і є фішкою видання — бути глибоко в темі й надавати правдиву інформацію про все, що відбувається в Бердянську та навколо нього. Для цього журналістам доводиться перевіряти на предмет достовірності інформацію навіть з офіційних джерел. Так, наприклад, було, коли Бердянська міська військова адміністрація, а з її подачі й багато медіа, повідомили про те, що у передмісті окупованого Бердянська підірвали залізничний міст. Віталій зателефонував знайомому, який залишився у місті, і попросив з’їздити на місце події. В результаті з’ясувалось, що міст цілий і неушкоджений.

 Віталій Швець говорить, що фішка очолюваного ним видання — бути глибоко в темі й надавати правдиву інформацію про все, що відбувається в Бердянську та навколо нього

«Добре, що ми не виставили про це новину на сайті. Адже перед тим уже ставали жертвами своєї довірливості, коли розмістили повідомлення ГУР про ліквідацію судді-колаборанта з Бердянська. Через три дні окупанти опублікували відео з цим суддею — живим і здоровим. Не розумію, навіщо наші офіційні органи це роблять? Ну, можна було просто написати, що підірвали автівку судді-зрадника. Але чи варто стверджувати, що його ліквідували, якщо стовідсоткового підтвердження цьому немає?», — дивується Швець.

Подолання кадрової кризи та запуск нових проєктів

Довелося «Бердянську 24», як і більшості українських медіа, на власному досвіді дізнатися, що таке кадровий дефіцит. Кілька співробітників видання були мобілізовані та стали на захист країни.

«Спочатку здавалося, що це катастрофа. Ми не уявляли, як будемо працювати, але згодом залучили двох нових співробітниць, які швидко засвоїли необхідні для роботи навички. Підкреслюю — саме співробітниць. Ми розуміємо, що маємо переналаштовувати роботу так, щоб редакція могла працювати без представників “сильної статі”», — говорить керівник медіа.

Головна вимога до нових членів команди — бути родом із Бердянська. Це мають бути люди, яким не потрібно пояснювати, що Колонія — то район міста, а не в’язниця, і які знають старі назви вулиць без підказки Google Maps. Окупанти, коли повідомляють, приміром, де у певні дні у місті буде відсутнє водопостачання, використовують топоніми радянських часів — вулиця Орджонікідзе, проспект Леніна, Радгоспний провулок і так далі. На сайті Brd24 усі вони мають українські назви — ті, які мали до захоплення міста росіянами.

Віталій Швець (крайній праворуч) із колегами на Bucha Journalism Conference 2024

Саме так — «Родом із Бердянська» — назвали серію подкастів, над якими зараз працюють нові співробітниці медіа. В них — розповіді про найбільш актуальні події міста й обговорення проблем, які хвилюють його жителів — тих, хто залишився у Бердянську, і тих, хто виїхав, але не порвав із ним зв’язки. За словами Віталія Швеця, подкасти набирають чималу кількість прослуховувань, зокрема, у самому Бердянську: «Ми розміщуємо аудіофайли в телеграм-каналі або у вайбері. Відео ми не робимо, оскільки не світимо обличчя співробітників. Навіть нашій ведучій змінюємо голос».

У редакції приховують не лише обличчя, а й прізвища членів команди. Керівник «Бердянська 24» — єдиний, хто представлений у контактах на сайті видання. Усі матеріали в медіа — анонімні. Пояснюється це тим, що співробітники видання (разом із тими, хто зараз служить у ЗСУ, їхня кількість зросла до семи), будучи бердянцями, мають, як висловився Віталій, гачки у місті. Тобто рідних і близьких, котрі залишилися в окупації. Для того, щоб не нашкодити їм, у медіа дотримуються суворих правил безпеки.

Тож ведучого нового відеопроєкту «Бердянськ: історія та люди», який у вересні цього року стартував на ютуб-каналі Brd24, довелося шукати поза межами редакції. Ним став доктор історичних наук, професор, викладач Бердянського державного педуніверситету Ігор Лиман. Також до створення історичного проєкту залучили режисера Суспільного Сергія Жуліна.

Ведучий проєкту «Бердянськ: історія та люди» Ігор Лиман. Кадр із першого епізоду «Північне Приазовʼя. Чия історія?»

«Українці сьогодні виявляють неабиякий інтерес до коріння своєї національної ідентичності й історії своєї країни. Нам теж захотілося ближче познайомитися з історією своєї малої Батьківщини та створити для земляків своєрідну відеобібліотеку про історичне минуле міста, відомих людей, які у різні часи жили на території нинішнього Бердянська, події, які там відбувалися», — пояснює Віталій Швець.

Це вкрай важливо, говорить він, особливо зараз, коли країна-окупантка намагається «нагодувати» бердянців своєю імперською пропагандою, яка спотворює справжню історичну картину. У фейсбуці кожна серія проєкту збирає понад сто тисяч переглядів, у ютубі — близько десяти тисяч. Люди дивляться, діляться і коментують ці випуски.

  Фрагмент першої серії проєкту «Бердянськ: історія та люди» на ютуб-каналі «Бердянськ 24»

Що буде далі

Оглядаючись на шлях, який «Бердянськ 24» пройшов за два з половиною роки, що перебуває в евакуації, керівник видання підсумовує: «Це був період бурхливого розвитку, коли нам вдалося досягти вершин, про які раніше ми навіть не мріяли. Так, ми втратили фінансову самостійність, якою так колись пишались. Але завдяки грантовій підтримці та знанням з медіаменеджменту, яких набули під час навчань, спромоглися вдосконалити редакційну політику, утримати аудиторію та урізноманітнити контент — як за форматами, так і за змістом».

Особливо старанно у виданні стежать за дотриманням журналістських стандартів. І допомагає у цьому, як це не дивно звучить, штучний інтелект. «Чат GPT може пропустити якісь граматичні помилки, але завжди виявить порушення журналістських стандартів. Дуже раджу редакціям, особливо тим, у яких працює багато недостатньо досвідчених новачків», — говорить Швець.

Завдяки всьому цьому «Бердянськ 24» потрапив на «Мапу рекомендованих медіа» від Інституту масової інформації та «Детектора медіа».

Коли у 2023 році редакція «Бердянськ 24» створювала стратегію розвитку свого медіа, вона виходила з оптимістичних прогнозів на майбутнє. Саме тоді планувався контрнаступ українських Сил оборони, в результаті якого, як багато хто сподівався, мала бути звільнена велика частка захоплених ворогом територій, зокрема, й Бердянськ.

Сьогодні колектив медіа налаштований уже не так оптимістично. Адже чим довше місто перебуває під окупацією, тим більша ймовірність того, що ті, хто виїхав із нього, асимілюються у нових місцях проживання, а ті, хто залишився, втратять надію на звільнення.

Віталій Швець пояснює, у чому полягає місія Brd24

Утім, саме такі побоювання спонукають команду Brd24 працювати ще більш активно. «Можливо, це не дуже скромно, але нас мотивує думка про те, що саме наше медіа об’єднує бердянців, де б вони не були, в єдиний інформаційний і культурний простір, дозволяє їм відчувати себе єдиною громадою. Адже громада — то не стільки адміністративно-територіальна одиниця, скільки люди», — говорить Віталій. Головне, вважає він, допомагати людям зберігати свою ідентичність і віру в те, що вони знову побачать Бердянськ українським.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа», а також із фейсбуку Віталія Швеця