Неандертальці та сучасні люди були окремими видами – нове дослідження

Науковці заявили, що існує достатньо доказів, щоб обґрунтувати це.

Нове дослідження підтвердило, що неандертальців і сучасну людину слід розглядати як окремі види.

Про це пише IFL Science.

Homo sapiens і неандертальці походять від одного предка, але серед дослідників точаться давні суперечки щодо того, що вважати видом.

Згідно зі звітом, опублікованим експертами з лондонського Музею природної історії та Інституту філософії KU Leuven у Бельгії, сумнівів бути не може. За словами професора Кріса Стрінгера та докторки Андри Мененганзін, це два різних види.

Попри обмеження у викопних рештках, вони виявили, що існує достатньо доказів, щоб обґрунтувати цю категоризацію.

Професор Кріс Стрінгер, науковий керівник Музею природознавства і співавтор статті, сказав: "У контексті неандертальців і Homo sapiens ми повинні розглядати видоутворення як поступовий процес, який відбувався протягом більш ніж 400 000 років. Правильно, що вони схрещувалися там, де вони не були географічно відокремлені, але з часом диференціація продовжилася до того моменту, коли ці два види стали абсолютно різними. Коли неандертальці вимерли близько 40 000 років тому, ці два види перебували на завершальній стадії процесу видоутворення і розвивали репродуктивну ізоляцію один від одного".

"У науці про походження людини неявні і нереалістичні теоретичні припущення можуть бути настільки ж обмежувальні, як і дефіцит даних", - додала докторка Менеганзін. "Таксономічні розбіжності щодо класифікації наших видів і неандертальців є яскравим прикладом надмірно спрощених очікувань щодо природи видоутворення. Як у сучасних, так і в минулих таксонах видоутворення розгортається в просторі і часі, проходячи через декілька етапів, пов'язаних з поступовим набуттям відмінних ознак. Читаючи скам'янілості у часовому та географічному вимірах, які формували минуле людське розмаїття, наявні дані можуть стати більш інформативними, а не більш обмежувальними, і допомогти вивести дискусії з непродуктивних глухих кутів".

Викопні рештки свідчать, що сучасні люди з'явилися в Африці, а неандертальці – в Євразії.

Картування за такий тривалий період виявилося складним завданням для вчених через схрещування та обмін генами і поведінковими моделями. Однак дослідження стверджує, що ці дві групи вже були окремими видами на момент початку схрещування. Щоб достовірно простежити еволюцію сучасної людини, необхідно класифікувати анатомічні та географічні зміни.

У дослідженні також стверджується, що якби схрещування було останнім словом у визначенні статусу виду, то сотні різних видів ссавців і птахів сьогодні були б позбавлені статусу окремого виду.

Без визнання закономірностей еволюції та подальшої категоризації питання про те, коли вид вперше з'явився, стає ще більш нерозв'язним.

Неандертальці були краще пристосовані до холодного клімату – пристосування, яке сучасні люди ще не повністю розвинули без використання технологій.

Їм також доводилося бути більш фізично активними і довше, щоб збирати ресурси, необхідні для виживання.

Це допомагає пояснити морфологічні відмінності, зокрема форму грудної клітки і тазу, що передбачає наявність великих внутрішніх органів, таких як легені, серце і печінка – серед широкого спектру анатомічних відмінностей.

Більш витончений скелет людини розумної свідчить про більш економну фізіологію і меншу потребу в енергії. Це могло стати вирішальним фактором між виживанням і вимиранням під час швидких кліматичних змін або сильної конкуренції за ресурси, коли ці два фактори співіснували.