Пам’яті Героя України, солдата Олексія Циханюка

Солдат 139-го окремого батальйону 115-ї бригади Сил територіальної оборони Олексій Циханюк загинув 29 травня 2023 року на Луганщині.

«Велике горе для всіх нас: загинув житель села Терехове Семенівської громада Циханюк Олексій Русланович 13 січня 2000 року народження. Сумна звістка, в яку до останнього не хотілося вірити. До останньої хвилини сподівалися, що найгірше – це неправда, а військовослужбовець Льоша Циханюк отримав тільки поранення чи взятий в полон. Проте офіційно прийшла звістка, що ворог нещадно забрав життя ще одного нашого молодого Героя», - повідомила про загибель воїна голова Семенівської громади Наталія Семенюк. 

Олексій народився в селі Терехове на Житомирщині, де закінчив дев’ять класів місцевої школи. Продовжив навчання у профтехучилищі в Бердичеві. Після цього хлопець працював у приватних фірмах у Житомирі, проходив строкову службу, а далі поїхав у Київ.

«Змалку він був жвавий, швидкий і його цікавив тільки рух. З дитинства любив велосипед. Він скоріше навчився їздити на велосипеді, ніж ходити. Сів - і по всіх горбах! Травмпункт був наш. Лікар нас добре знав. У школі його не цікавило навчання. Він був такий, щоб швидше зробити щось удома і піти. Зробить - і пішов з хлопцями на футбол. У п'ятому класі він їздив на тракторі і виконував усі роботи по городі вдома. Він був хорошим хлопцем, слухняним. Але якщо він не хотів щось робити, то його вже і не заставиш», - згадує мама Ірина Педесюк. 

За її словами, син мав сильний характер і був справедливою людиною. Він завжди захищав слабших та не ховався за спинами інших, коли якась важлива справа стосувалася його.

Вітчим Олексія, який виховував його із дитинства, Володимир Педесюк, додає, що хлопець був дуже працелюбним і любив довести, що йому під силу будь-яка робота. Коли він мав вільний час, не цурався підробітків, аби допомогти батькам.

Хлопець мав веселу вдачу. Рідні кажуть, що коли Олексій вдома починав сміятися, його сміх чула вся вулиця.

«У дитинстві ми разом гралися та бігали наввипередки, жартома влаштовували бої, в яких по черзі перемагали... Льоша був добрим, ніколи не відмовляв у проханнях, постійно мене виручав і давав слушні поради. Довіряла брату свої секрети. Він був легким у спілкуванні. Коли пішов на війну, ми ще більше здружилися. Телефонували одне одному, листувалися. Як приїжджав додому у відпустку, приміряла його військову форму. Олексій ні на що не скаржився», - ділиться спогадами молодша сестра Світлана. 

Коли розпочалася повномасштабна війна, Олексій отримав повістку та пішов у ТЦК. Мама просила, аби він зачекав кілька днів, та син відповів, що мусить іти виконувати свою роботу.

Востаннє Олексій спілкувався з батьками 27 травня 2023 року. Тоді він написав їм повідомлення зі словами: «Йду на завдання. Все буде добре». Та наступного дня Олексій уже не виходив на зв’язок.

Мама воїна зізнається, що не вірила у загибель сина навіть тоді, коли це офіційно підтвердили. Жінка додає, що хлопці, з якими Олексій дружив у дитинстві, на жаль, також загинули на війні.

Олексія Циханюка поховали у його рідному селі.

Посмертно воїну присвоїли звання Герой України за мужність, яку він проявив під час свого останнього бою поблизу Новоселівського на Луганщині.

«Противник переважаючими силами під прикриттям вогню артилерії почав штурм взводного опорного пункту. В ході жорстокого бою наші бійці відбили дві хвилі ворожого наступу. Не витримувала зброя, але наші воїни стояли до останнього. Під час цього бою Олексій використав весь боєкомплект та продовжував відбивати атаки противника гранатами, демонструючи надзвичайну мужність та героїзм. На жаль, в цьому бою Олексій віддав своє життя, але не допустив просування противника», - повідомили у 115-й бригаді Сил ТРО. 

Шана і честь Захисникові!

Фото: Суспільне.Житомир, РІО Бердичів