Торгують з РФ та обкрадають ЗСУ: стало відомо, хто краде мільйони на тендерах в Міноборони

Хто і як заробляє на війні, ставлячи під загрозу національну безпеку України.

Таємні зустрічі. Погрози й убивства. Бізнес на сировині з Росії та фактичне фінансування країни терориста. Хто під час війни заробляє десятки мільйонів на дивних тендерах Міністерства оборони? І до чого тут одіозний зрадник України?

У цьому випуску проекту Хапуга.UA розповідаємо, як компанії з орбіти одіозного Пономарьова та його посіпаки, публічно відхрещуючись від “шефа”, продовжують забирати гроші з бюджету країни, яку “начальник”, за даними ДБР, зрадив. Більше того – саме “пономарьовці” чомусь іноді стають безальтернативними постачальниками товарів, увага, для Міноборони й Нацгвардії.

Нардеп від забороненої проросійської партіі ОПЗЖ Олександр Пономарьов другий рік у СІЗО і очікує вироку: ДБР звинувачує його у державній зраді та колабораціонізмі.

Пономарьову за співпрацю з окупантами у Бердянську загрожує до 15 років ув'язнення. Втім це, виявляється, аж ніяк не впливає на заробітки фірм і людей, пов’язаних з імовірним зрадником України. Вони навпаки збільшують свої статки і експерти вважають — все це “імперія Пономарьова”, і вона продовжує розростатись.

Чи був би можливим такий “прорив у тил” без участі зацікавлених хапуг у владних кабінетах — розслідуємо.

Військовим машинам потрібне не тільки пальне, але й моторна олива. Її закуповують через тендери, але не завжди прозоро, і саме так було цього разу. 9 серпня поточного року Державне підприємство Міністерства оборони України “Державний оператор тилу” оголошує тендер.

Оливи державники хочуть купити на 28 мільйонів 800 тисяч гривень, і все б нічого, але “Оператор тилу” чомусь розміщує цей тендер з неправильним класифікатором коду — замість “олив” його ставлять у категорію “нафта та дистиляти”.

Ця ніби то невеличка помилка, неправильне зазначення коду, призводить до того, що постачальники олив, яких насправді багато, не бачать цього оголошення у системі, шукаючи його за кодом “оливи”.
І це було умисне обмеження кола потенційних учасників, про що один з підприємців поскаржився в Державну аудиторську службу країни. Про реакцію аудиторів нам поки що нічого не відомо. А що скажуть в “Операторі тилу” щодо “порушення принципів добросовісної конкуренції”?

“Давайте я вам розкажу. Тобто це була допущена людська помилка, яку ми виявили тільки на етапі після того, як аукціон відбувся. Тобто, в нас вже не було можливості внести певні зміни, виправити цю помилку на періоді уточнень, на періоді прийому пропозиції до цієї закупівлі і так далі”, — каже менеджерка програм паливно-мастильних матеріалів Державного оператора тилу Марина Єремєєва.

В результаті цієї “людської помилки” на тендер на майже 29 мільйонів гривень прийшла лише одна фірма – ТОВ “Ресурс Ойл А”. Вона стала одноосібним учасником і переможцем. “Ресурсу Ойл А” не завадило отримати Міноборонівські гроші ані те, що тендер був фактично прихований, ані те, що за цією структурою стоять люди, наближені до ймовірного зрадника України нардепа Пономарьова – і про це далі.

Київська область, село Гребінки. За цим парканом розташовані виробничі потужності тієї самої фірми “Ресурс Ойл А”. Одразу розкриваємо інтригу — це місце з давніх-давен було фактично перевалочною базою заводу Пономарьова “Агрінол” з Бердянську: там він моторні оливи виробляв, а тут переважно зберігав. Також саме тут, за однією адресою із “Ресурс Ойл А”, зареєстрована філія “Агрінол Еко Груп”.

Кілька років тому компанія та її база фігурували в карній справі Служби безпеки України як місце зберігання пального, протизаконно завезеного з Росії.

Втім це не заважало і не заважає зараз “Ресурсу” вигравати тендери Міноборони. В чому ж секрет?

Начальник виробництва заперечує зв’язок з самим Пономарьовим, проте навіть не намагається приховати дещо іншого – дуже важливого. Сергій Валентиров — колишній народний обранець від Блоку Петра Порошенка й мабуть найближчий бізнес-соратник Пономарьова — займав пост директора торгового дому його “Агрінолу”. Безліч цікавого про цю пару знає і не боїться говорити ветеран АТО Андрій Маджаров.

“Історія з Сергієм Валентировим у мого оточення, у мене особисто, вже йде з 2018 року, бо він ще підозрюється у замовному вбивстві мого побратима”, — розповів Маджаров.

Попри те, що сам Сергій Валентиров публічно відхрещується від зв’язків із Пономарьовим, багато людей і в тому числі Андрій Маджаров упевнені — він як раніше залишається тіньовим куратором пономарьовських схем.

“Поки його компаньйон сидить в СІЗО, Сергій Валентиров займається і продовжує торгувати виробами з тих заводів, які лишилися на неокупованій території, на підконтрольній території України з Російською Федерацією”, — каже Маджаров.

Віталій Олешко з позивним “Сармат”, убитий побратим Маджарова, активно критикував Пономарьова і Валентирова, зокрема, за постачання неякісних олив в армію. Ось, наприклад, на цьому відео 2018 року, Олешко особисто питає у Валентирова про Пономарьова та зняття з останнього депутатської недоторканності.

Власне, з цієї розмови можна чітко винести, що Сергій Валентиров захищав Пономарьова, навіть коли його звинуватили у диверсії проти української армії.

В кінці Сармат коротко підвів підсумок: Валентиров — абсолютно пропономарьовська людина, яка особисто відповідає за Бердянськ.

Рівно через 2 місяці після публікації цього відео Віталія Олешка було вбито. Родичі та друзі впевнені – замовником був саме Валентиров.

“Валентиров завжди відповідав у Пономарьова за силове крило. Тобто у нього була пов'язана з бандитами, з якими він комунікував, і якщо треба було зробити брудну роботу, то це покладалось на Валентирова”, — розповів Маджаров.

Виконавців вбивства давно знайшли, але от головного і досі немає — замовників вбивства і досі не знайшли та не засудили.

“Досудове розслідування досі йде. Це ЄРДР по замовникам вбивства, в якому фігурує якраз підозрюються замовниками вбивства Валентиров та Пономарьов. Досудове слідство досі йде”, — каже Маджаров.

Втім цей кримінальний факт, здається, не дуже дошкуляє колишньому нардепу. Він багато пересувається Києвом. Зокрема, зустрічається і веде перемовини з кимось біля Слідчого управління Національної поліції. Або ж їздить до Боярського ТЦК, куди його пускають — не простий же смертний — без черги.

Що екс-нардеп, врешті решт, сам нам скаже — стосовно зв’язків з Пономарьовим та бізнесу на постачанні олив та інших товарів до Міноборони:

— Я не можу нести відповідальність за його вчинки і за вчинки його комерційних структур, тому що я не працюю в нього і не працював… Особисто у мене компанії, яка заробляє на виробництво та продажу олив, немає. Я ФОП, тобто продуктами не займаюсь. По досвіду я даю деякі консультації, тому що в минулому я багато займався цим питанням.

— А як саме ви в минулому цим займались? Тобто в яких рамках?

— Я був менеджером відділу збуту на деяких бердянських підприємствах. То було до 2014-го року.

— Я вас зрозумів. А чи можете ви підказати, яке саме підприємства ви маєте на увазі?

— Це були бердянські підприємства, “Агрінол”.

— Які ви маєте відносини з компанією “Ресурс Ойл А”?

— Консультаційні.

— Тобто ви і зараз підтримуєте з ними відносини з цією компанією, правильно?

— Коли вони потребують моєї консультації, це не на постійній основі.

Багато з почутого тільки-но — відверта нахабна брехня. З фірмою “Ресурс Ойл А” та колись офіційно пономарьовським “Агрінолом” Валентирова пов’язують далеко не тільки “консультаційні” чи історичні відносини.
Справа в тім, що його інша, офіційна фірма — ТОВ “ВС ТРЕЙД 22”, де Валентиров засновник — бочками закуповує безпосередньо в “Агрінолу” мастило.

— А ваша фірма ТОВ ВС Трейд 22 вона купляє мастила та оливи у “Агренолу”?
— Ні.

І перепродає його на “Ресурс Ойл А” — це чітко видно й відомо податківцям, як і те, що далі це мастило з “Ресурсу” потрапляє не тільки на Міноборони, але й, наприклад, на металургійний комбінат Арселлор Міталл Кривий Ріг.
Більше того, директором на фірмі ТОВ “ВС ТРЕЙД 22” у Валентирова є Сергій Слободян, ось вони разом на дружньому фото. А на цьому фото Сергій Слободян зі своєю дружиною Юлією, яка віднедавна є власницею 49-ти відсотків акцій ТОВ “Ресурс Ойл А”.

Здавалося б, коло замкнулось — є і родинні, і дружні, і суто бізнес-зв'язки — купівля і продаж мастила, втім пан Валентиров наполягає:

— Не треба шукати того, чого немає. Я вже відповідав неодноразово на питання, ми проходили необхідну ідентифікацію, перевірки. Немає жодних причин зараз таку стурбованість вам проявляти.Якщо ви ведете розслідування, то я не можу вам допомагати, я ж не ваш співробітник.

Насправді, причин проявляти стурбованість в цій історії безліч. Окрім дивних тенедрів із одним учасником, органам варто дізнатися – звідки ж береться тут, на базі в Гребінках, сировина?

З податкових і митних баз не важко довідатись: через низку компаній, в першу чергу через колись пономарьовсько-валентировський “Агрінол”, оливи сюди завозять із Грузії.

До вторгнення завод був розташований у Бердянську, який зараз окупований. Після вторгнення, за словами Андрія Маджарова, окупанти дали вивезти техніку з Бердянську до Грузії

“В Грузії з 22-го року з літа з'явився “Агрінол”, тільки вже грузинський, на якому працюють ті ж самі співробітники з пулу Пономарьова-Валентирова”, — каже Маджаров.

Росіяни дозволили вивезти свій бізнес з окупованих територій — кому ще так пощастило? Навіть більше того, “Агрінол” і досі закуповує сировину для виробництва олив та мастил у Росії, а потім продають це нашій державі.

“Вони контролюють той бізнес, вони його запустили в Грузії, досі закуповують первинні мастила в Росії і завозять так само сюди в Україну. І так само через цей “Ресурс Ойл” вони продають, просто лейбу іншу клеять, і продають на “Оборонпром”. Тобто співпраця з ворогом у нас не закінчилась і займаються ті самі люди. Єдина особа сидить в СІЗО — Пономарьов Олександр Сергійович по державній зраді, інше все працює. За більше двох років вони адаптувалися вже під умови, які створило повномасштабне вторгнення, але далі працює за “Оборонпромом”, просто умовно створили трохи інший бренд для того, щоб трошечки в юридичному полі і публічно відвести від себе погляд громади”, — каже Маджаров.

Російські мастила для українських військових машин — це вже, погодьтеся, справа значно серйозніша за неправильний код у тендері, хай він і був на майже 29 мільйонів. Але ж скільки іще таких тендерів могло бути? І головне — купівля продукції з російської сировини — це по факту фінансування країни-агресора.

Хто з можновладців робить можливими такі заробітки на Міноборони і чим це загрожує нацбезпеці? Проект Хапуга.UA продовжує дослідження теми — далі буде.