Учені знайшли сліди гігантської сонячної бурі, що вразила Землю 2687 років тому

Деталі відкриття

Цього року Земля зіткнулася з найсильнішими геомагнітними збуреннями за дуже довгий час. Вони викликали полярні сяйва аж за екватором, що вкрай незвично для нашої планети. Спостерігали їх і в Україні у вигляді червоного, рожевого або зеленого світіння в небі. Але ці випадки не йдуть ні в яке порівняння з тим, що сталося майже три тисячі років тому, повідомляє 24 Канал з посиланням на Університет Арізони.

Про сучасні спалахи на Сонці, корональні викиди маси та магнітні бурі ми дізнаємося завдяки цілому флоту супутників, які постійно стежать за космічною погодою. Але як щодо подій, котрі відбувалися до створення сучасних технологій? Якби сонячна буря безпрецедентної сили сталася тисячі років тому, як би ми про це дізналися?

На наше щастя, стародавні дерева виконують роль капсул часу, записуючи історію Землі буквально в своїх стовбурах. Дослідницька група з Університету Арізони на чолі з Тімоті Джуллом розкриває ці секрети дерев, ретельно аналізуючи їхні кільця. Головною метою є пошук доказів колосальних сонячних збурень, відомих як Події Міяке.

Остання Подія Міяке сталася приблизно в 775 році нашої ери. Але тепер вчені підтвердили ще одну, яка сталася приблизно у 660 роках до нашої ери.

Якби вони відбулися сьогодні, то мали б катастрофічні наслідки для комунікаційних технологій,
– пишуть науковці в своєму звіті.

Потужні сонячні викиди, якщо вони спрямовані на Землю, можуть вражати нашу електроніку, створюючи надлишкові струми й буквально спалюючи все зсередини. Магнітне поле захищає нас від цього, але все ж найсильніші події призводять до пошкоджень електричних мереж на планеті та згорання супутників на орбіті. Так, наприклад, сталося раніше зі щойно запущеною партією Starlink, а також нещодавно з трьома австралійськими супутниками.

Фуса Міяке також працює в цій же групі вчених. Він виявив характерну ознаку цих екстремальних подій: різке збільшення радіоактивних ізотопів вуглецю, зокрема вуглецю-14, у ростових кільцях дерев.

Вуглець-14 – це природний радіоактивний варіант вуглецю, який утворюється в атмосфері при взаємодії космічного випромінювання з азотом. Зрештою, він реагує з киснем, утворюючи вуглекислий газ. Потім вуглекислий газ потрапляє до дерев через фотосинтез, поглинається й стає частиною деревини в міру росту.

Стовбур модрини, вийнятий вченими зі стародавніх відкладень / Фото Університету Арізони

Щоб дійти до описаних висновків, учені дослідили окремі деревні кільця зі стародавніх зразків деревини, які дістали з річок і боліт, де вони зберігаються найкраще. Основний компонент деревини, целюлозу, потім спалюють, щоб визначити вміст радіовуглецю.

Коли виявляється пік вмісту радіовуглецю, дослідники порівнюють дані деревних кілець з піками інших ізотопів, таких як берилій-10, який був замкнений у крижаних кернах, витягнутих з льодовиків і льодовикових щитів — ще одній чудовій природній капсулі часу. Як і вуглець-14, берилій-10 утворюється в атмосфері в результаті бомбардування сонячними частинками. Опади, такі як дощ або сніг, захоплюють ізотоп і замикають його в крижаному покриві.

Якщо керни льоду як з Північного, так і з Південного полюсів показують сплеск ізотопу берилію-10 за певний рік, що співпадає з підвищеним вмістом радіовуглецю в кільцях дерев, ми знаємо, що була сонячна буря,
– йдеться в статті.

Дані по кільцях дерев і льоду дозволили точно визначити дату екстремальної сонячної бурі Міяке, час якої довгий час вислизав від дослідників: це сталося між 664 і 663 роками до нашої ери.