Затонув у Першу світову: вчені виявили залишки корабля, потопленого німецькою торпедою

У другій половині дня 13 грудня 1917 року корабель "Стівен Фернс" йшов північною частиною Ірландського моря, прямуючи до Ліверпуля на ремонт. Екіпаж, усвідомлюючи потенційну загрозу з боку німецьких підводних човнів, тримав обережний курс, змінюючи напрямок руху кожні десять хвилин і йдучи зі швидкістю 13 вузлів (близько 24 кілометрів на годину), проте їхня пильність не змогла запобігти трагедії, пише Phys.org.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

О 16:15 німецький підводний човен UB-64 випустив торпеду, яка влучила в правий борт корабля. Вибух був катастрофічним, судно затопило всього за три хвилини. Серед понад 100 моряків, які перебували на борту, вижили лише 12. Лейтенант П.С. Сіммондс, один із тих, хто вижив, чіплявся за імпровізований пліт, перш ніж через дві години його врятували і доставили в безпечне місце в Холіхед, Уельс.

Понад століття точне місцезнаходження затонулого корабля "Стівен Фернс" залишалося невизначеним. Лейтенант Сіммондс надав приблизне місцезнаходження у своєму звіті наступного дня, але його остаточно не визначили. Зараз дослідники вважають, що вони знайшли уламки корабля приблизно за десять миль від східного узбережжя Північної Ірландії.

Відкриття стало можливим завдяки спільному проєкту Бангорського університету, який використовує передові технології для ідентифікації історичних корабельних аварій. Дослідники, що працюють над проєктом Unpath'd Waters, поєднали морські архіви з сучасними науковими даними.

Використовуючи багатопроменевий гідролокатор та історичні записи, зокрема плани суден і військовий щоденник UB-64, вони проаналізували потенційні місця аварії. Конкретне місце відповідало розмірам корабля і збігалося зі свідченнями капітан-лейтенанта Вальтера Гуде, командира UB-64, який повідомив про торпедування пароплава, пофарбованого в зелений колір, в цьому районі.

Спочатку вважалося, що це було шведське вантажне судно "Майя", яке також уразили торпедою роком пізніше. Однак оновлені дані гідролокатора та історичні свідчення вказують на те, що рештки "Майї" лежать далі на південь, що зміцнює аргументи на користь ідентифікації уламків "Стівена Фернса".

Дослідження також виявило неймовірну деталь: кілька жертв затоплення знайшли на узбережжі Північного Уельсу, майже за 100 кілометрів на південь, приблизно через місяць після інциденту. Щоб зрозуміти цей феномен, вчені використали чисельне моделювання — метод, який зазвичай застосовується для відстеження забруднювачів або морського сміття.

За допомогою ретроспективного аналізу морських умов з грудня 1917 по січень 1918 року вони реконструювали моделі припливів і вітрів, щоб нанести на карту ймовірні шляхи дрейфу уламків. Отримані дані тісно пов'язані з місцем і часом виявлення тіл, що підтверджує точність моделі.

Ці передові методи не лише розв'язують історичні загадки, але й відкривають нові шляхи для вивчення інших морських інцидентів. Інтегруючи розповіді тих, хто вижив, архівні дані та найсучасніші наукові інструменти, дослідники можуть поглибити наше розуміння історичних подій, одночасно вдосконалюючи методології, які можна застосувати в майбутніх дослідженнях.

Раніше Фокус писав про гармату часів сумнозвісної експедиції до міфічних міст золота. Вона стала найдавнішою вогнепальною зброєю, знайденою на території США.

А також ми розповідали про докази унікальних вмінь неандертальців, які виявили археологи.