Чучхе на експорт: як КНДР використовує свої інформаційні ресурси проти України й не тільки

Про перші бойові зіткнення між українськими та північнокорейськими військовими в Курській області Росії медіа, зокрема Financial Times, із посиланням на джерела в українських спецслужбах повідомили на початку листопада. Начальник Генштабу ЗСУ Анатолій Баргилевич підтвердив цю інформацію в ефірі телемарафону 24 листопада. Президент України Володимир Зеленський констатував «фактичне приєднання» КНДР до війни ще раніше, в середині жовтня, після появи достовірної інформації про підготовку до боїв з Україною північнокорейських солдатів.

Білорусь надавала для атак Росії свою територію, Іран здійснює постачання військової техніки. Та вперше до агресивної війни Росії проти України приєдналася регулярна армія іншої країни, і це виявилася держава з іншої півкулі — Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР).

До цього від літа 2023 року КНДР розпочала постачання зброї Росії для підтримки її спроможностей у війні проти України. Bloomberg наприкінці жовтня з посиланням на передані союзникам документи південнокорейської розвідки повідомляв про постачання КНДР росіянам близько 8 млн артилерійських снарядів калібру 122 мм та 152 мм. Відтак останнім часом понад 60% великокаліберних пострілів російських військ мали північнокорейське походження, 30% — російське походження та близько 10% — іранське походження, цитується у відповідних південнокорейських документах інформація української розвідки.

Головне управління розвідки України підтвердило в листопаді постачання з КНДР до Росії понад 5 млн боєприпасів великого калібру та 100 балістичних ракет малої дальності типу Kn-23/24. Також поставлено понад 100 артилерійських систем, зокрема 170-мм САУ М-1989 «Koksan» та 240-мм реактивні системи залпового вогню М-1991. Тож ще до початку участі у війні власними військами Північна Корея вже стала одним з головних факторів спроможності Росії проводити свої наступальні операції в цьому році.

4 грудня також набув чинності після обміну ратифікаційними грамотами договір про всеосяжне стратегічне партнерство між Росією та КНДР. Документ передбачає фактично воєнний союз між країнами: у разі збройного нападу на одну зі сторін інша має негайно прийти на допомогу.

Та участь Північної Кореї у війні проти України означає і її фактичне приєднання до інформаційної складової цієї війни. Тож розповідаємо, як працюють інформаційні сили КНДР і якими ресурсами Пхеньян користується.

Умовно можна виокремити три складові інформаційної роботи КНДР. Це ідеологічний вплив через транснаціональне пропагування державної ідеології Північної Кореї Чучхе й пропагування лояльності партії та Верховному лідеру всередині країни. Інформаційний вплив здійснюється за допомогою державних медіа, зокрема спрямованих і на міжнародні аудиторії. Крім того, складовою роботи північнокорейських інформаційних військ є приховані операції північнокорейських кіберзлочинців і робота аналогічної російській «фабрики тролів».

Департамент пропаганди й агітації

Фактично керує інформаційною політикою КНДР Кім Йо Чжон, молодша сестра чинного лідера країни Кім Чен Ина. За оцінками південнокорейської розвідки, Кім Йо Чжон є людиною номер два у країні, повідомляє The Wall Street Journal. У 2020 році на тлі чуток про хворобу брата експерти також розглядали Кім Йо Чжон як можливу його наступницю.

У 2014 році Кім Йо Чжон була призначена заступницею директора Департаменту пропаганди та агітації, але фактично саме вона стала відтоді керувати інформаційною та культурною політикою країни за формального директорства Рі Іль Хвана. За оцінками BBС, передусім Кім Йо Чжон опікується й особистим іміджем свого брата.

При цьому Департамент пропаганди й агітації під керівництвом Кім Йо Чжон керує щоденним ідеологічним вихованням жителів країни та водночас працює і на зовнішню аудиторію. Зокрема, департамент визначає кадрову політику в інформаційній і мистецькій сфері, відповідає за цензуру новин і репортажів, опікується політичною освітою та регулярними ідеологічними заходами. 

Згідно зі словником політичних термінів Північної Кореї, агітація «відіграє важливу роль в тому, щоб привернути увагу мас до партії та вождя і суттєво спонукати їх до реалізації політики партії». Така агітація містить лекції, вивчення творів вождя та перегляд фільмів від Трудової партії Кореї. Ідеологічні ритуали також містять присягу на вірність Верховному лідеру щоранку на робочому місці, а також суботу як «політичний» день, під час якого відбувається засвоєння ідеологічних матеріалів.

Державна ідеологія КНДР називається «чучхе», давній далекосхідний філософський термін, який можна перекласти як «самість» або «самобутність». Ідеологію впровадив перший керівник КНДР Кім Ір Сен (роки правління 1948—1994), і спочатку вона розглядалася як відгалуження марксизму-ленінізму. Та Кім Ір Сен підтримав тодішнього вождя Китаю Мао Цзедуна в його критиці СРСР за відхід від сталінізму, але надалі й самого Мао почав критикувати за Культурну революцію. Тож на тлі ідеологічних суперечок із Москвою і Пекіном ідеологія чучхе деякий час апелювала передусім до сталінізму, а з 1970-х остаточно почала подаватись як самодостатня незалежна від марксизму-ленінізму чи китайського маоїзму система. Поступово в ідеології здобували все більше значення націоналістичні й антиколоніальні акценти, важливі вони і дотепер, зокрема при пропагандиських оцінках російсько-української війни. Власне сама Кім Йо Чжон гнучко поєднує антиамериканізм, атисеульську й антиукраїнську пропаганду.

«Якщо ви подивитеся на те, що вони роблять, то Сеул і Київ дуже схожі. Вони ніби ходять у різних місцях, благаючи про допомогу та безрозсудно викидаючи безглузді нісенітниці проти ядерних країн... Слід сказати, що це загальна характеристика всіх невихованих собак, виплеканих у Сполучених Штатах», — сказала сестра Кіма у жовтні, реагуючи на звинувачення у приєднання КНДР до агресивної війни Росії.

Тож ідеологія КНДР є досить еклектичною і своїм теоретичним доробком трактує різнопланові тексти нинішнього та колишніх вождів. Складовою чучхе є виховання цілковитої відданості вождю, що по суті обумовлює впровадження культу особи.

Чучхе використовують і для транснаціональної пропаганди за допомогою товариств пропаганди цієї ідеології в інших країнах. Наприклад, у 2024 році у Росії на базі школи №80 у Хабаровську, було створено молодіжне товариство вивчення ідей чучхе, про що повідомляло ТАРС. Творець товариства, вчитель історії та радник директора з виховання школи Владислав Кушніренко очікує приєднання до товариства й інших шкіл міста.

«Я намагаюся зробити якомога більший внесок у справу зміцнення відносин між Російською Федерацією та Корейською Народно-Демократичною Республікою. Я впевнений, що чим міцніший союз Москви і Пхеньяна, тим ближчий крах американського імперіалізму», — процитувало агенство вчителя.

За інформацією «Осторожно, новости», схожі заходи з пропагування ідеології та спадку лідерів КНДР відбувались і в Сергієвому Посаді у Підмосков’ї для студентів місцевого соціально-економічного технікуму.

Офіційні медіа КНДР

У КНДР існує низка медіа, які працюють на закордонну аудиторію. Це, насамперед, інтернет-версії друкованих видань, таких як газета «Родон (Нодон) Сінмун», центральний друкований орган Трудової партії Кореї, та «Пхеньян Сінмун» (англомовна версія — «The Pyongyang Times»), яку видає столичний міський комітет партії. Також існує радіо «Голос Кореї», яке веде мовлення англійською, китайською, японською, французькою, іспанською, німецькою, арабською та російською.

Контент цих видань загалом відповідає стереотипам про пропаганду Північної Кореї. Значна частина новин присвячена «революційним активностям генерального секретаря Кім Чен Ина». Серед яких, для прикладу: візити на заводи і ферми, надсилання привітань і корзин квітів президенту Лаоса, зустріч із російським міністром оборони Андрієм Бєлоусовим (якого англомовні корейські газети чомусь називають Beloussov, із двома s). У газеті «Родон Сінмун» очільника КНДР називають винятково «поважний товариш Кім Чен Ин».

Радіо «Голос Кореї» має розважальний сегмент, розказує про туристичні місця Північної Кореї, дає поради щодо вживання північнокорейського чаю та транслює уроки корейської мови. В новинному сегменті — сюжети про те, як постійно покращується життя в містах і селах КНДР під характерними заголовками: «Лідер вдячний народу, а народ — йому» та «Великі зміни на селі».

В усіх сюжетах підкреслюється особистий внесок Кім Чен Ина у «процвітання» країни:

«Лідер любить народ, а народ вірний йому, ось у чому є притаманна риса одностайності та згуртування КНДР», — говориться у новині про візит Кіма до «зразкового соціалістичного культурного міста» Самчієн.

У сюжеті про будівництво нового житла для селян також ідеться: «Під мудрим керівництвом Кім Чен Ина села країни перетворюються на ідеальний соціалістичний рай».

Також є і зовсім специфічні ідеологічні новини, такі як повідомлення про відвідування «представниками галузі охорони історико-революційної слави КНДР місць революційної та бойової слави біля гори Пекту» під заголовком «Глибше усвідомлюють свою місію та обов’язки». Є і повідомлення про випуск нового тому повного зібрання творів Кім Ір Сена, діда нинішнього очільника. Ця новина опублікована на сайті радіо в розділі не просто новин, а «Важливих звісток».

Фото з сайту радіо «Голос Кореї»

Стосовно міжнародних новин, то традиційно найбільша увага приділяється головним ворогам КНДР — США та Південній Кореї, або, як його називають у вищезгаданих медіа — «південнокорейському маріонетковому режиму». Вашингтон звинувачують у всіх міжнародних кризах і називають головним агресором у світі, який збирається також напасти і на Пхеньян. Єдине, що йому в цьому заважає, — «мудра політика» очільників КНДР із родини Кімів.

У матеріалі «Голосу Кореї» під заголовком «Дві різні речі промовляють» порівнюється «процвітання» КНДР у сфері житлового будівництва з руйнуваннями та смертями в Секторі Газа. За словами автора, уникнути долі Гази КНДР вдалося завдяки власній військовій потузі й особисто товаришу Кім Чен Ину: «У 2012 році Верховний Головнокомандувач Збройних Сил КНДР Кім Чен Ин сказав, що одностайність і згуртування, непорушна військова міць плюс індустріальна революція нового століття і є могутня соціалістична держава… Дві різні речі у світі свідчать: сильна військова міць гарантує мир, гідність країни й нації та щастя народу».

В останні місяці місце на сторінках північнокорейських медіа займає також інша країна — Росія. Зближення Пхеньяна з Москвою знаходить пряме відображення у пропаганді через різке збільшення кількості новин про дипломатичні події, пов’язані з Кремлем. Одним із важливих завдань пропаганди КНДР є демонстрація впливовості та ваги країни у міжнародній політиці, тому висвітлюється навіть обмін привітаннями з керівниками Лаосу та сирійським режимом Башара Асада. Візити делегацій з інших країн — рідкісний успіх для північнокорейської дипломатії, яким пропаганда радо користується. Водночас заявляється інформація про «міжнародну ізоляцію» США після того, як Вашингтон використав право вето щодо резолюції Радбезу ООН по ситуації в Газі.

Фото з сайту радіо «Голос Кореї»

Враховуючи близькі відносини КНДР із Росією та ворожі відносини обох із США, не дивно, що позиція щодо міжнародних подій останнім часом у Пхеньяна та Москви збігається якщо не повністю, то значною мірою. Не винятком є і війна в Україні. Її у північнокорейських виданнях називають «українським конфліктом» або «українською ситуацією». Слово «вторгнення» стосовно російської агресії використовують лише у лапках. Дії Кремля подають як «самооборону й контрнаступ проти агресивних дій маріонеткового режиму Зеленського та його американських ляльководів».

Україну натомість регулярно звинувачують у «терористичних атаках», посилаючись на повідомлення російських посадовців. Окремі новини присвячують звинуваченням України в обстрілах Донецька, російського Шебекіна й інших прикордонних міст, зі спікеркою російського МЗС Марією Захаровою як першоджерелом.

У газеті «Родон Сінмун» у серпні 2024 року вийшла велика стаття під назвою «Винні у злочинах проти людяності неодмінно будуть суворо покарані історією». Стаття присвячена влучанню ракети у пляж біля Севастополя, яке, за визнанням російського ж Міноборони, стало результатом перехоплення української ракети російським ППО. Втім, це не завадило північнокорейським пропагандистам написати про «умисне вбивство мирних громадян у російському Севастополі», яке до того ж відбулося за «прямим наказом із США».

«Нелюди-вбивці та руйнівники миру ніколи не зможуть врятуватися від суворого покарання історії», — з характерним для них літературним пафосом пишуть пропагандисти.

Піддають критиці в офіційних медіа Північної Кореї й допомогу Україні. З посиланням на Ім Чон Іля, віцеміністра закордонних справ, відповідального за відносини з Росією, газета «Родон Сінмун» у квітні 2024 року критикувала рішення Конгресу США про фінансування для підтримки України.

«США переливають кров режиму Зеленського, щоб продовжити його існування, але це ніколи не зможе змінити жахливу долю, яка чекає на маріонеток на смертному одрі», — говориться в матеріалі.

Навіть нещодавні протести в Південній Кореї, пов’язані з місцевою політичною кризою, пропагандисти КНДР прив’язали до нібито підтримки України президентом Юн Сук Йолем, який нібито «втручався в українську війну». В іншому матеріалі, присвяченому бажанню Сеула поглибити співпрацю з НАТО, Південна Корея звинувачується у постачанні снарядів в Україну, яких нібито «маріонеткові сили запропонували Україні набагато більше… ніж усі європейські країни поставили їй у рамках співпраці з НАТО».

Насправді ж Південна Корея взагалі відмовляється поставляти Україні зброю напряму, апелюючи до внутрішнього законодавства, яке забороняє постачання озброєння до зон бойових дій. Чергову відмову, за інформацією південнокорейського телеканалу SBS, на закупівлю засобів ППО отримав міністр оборони України Рустем Умєров під час візиту у Сеул 27 листопада. Та джерела Wall Street Journal повідомляли ще навесні 2023 року, що опосередковано за посередництва США сотні тисяч південнокорейських снарядів потрапляють до українського війська.

Корейські кібервійська

Північна Корея є однією з найпотужніших хакерських сил у світі. Лише 1% населення Північної Кореї має обмежений і дуже контрольований доступ до інтернету, проте країна сформувала приблизно семитисячну армію хакерів, підготовка членів якої розпочинається ще зі школи, пишуть автори Financial Times. Після школи їх навчають в елітних урядових установах, а дехто отримує додаткове навчання й досвід у Китаї та інших країнах.

«Вони готують людей, які демонструють схильність до сильних навичок у кіберсфері, й відправляють їх у різні країни світу, допомагають влаштуватися в організації, влитися в суспільство й культуру. Усі ці хакерські угруповання розкидані в азійсько-тихоокеанському регіоні й зливаються з рештою техноспільноти», — розповідає Financial Times віцепрезидентка з розслідувань у Chainalysis Ерін Плант.

Програма розвитку кіберможливостей почалась одночасно з програмою розробки ядерної зброї наприкінці 1980-х, пише видання.

Особливістю кібервійськ КНДР є їхня схильність систематично вдаватися до економічних злочинів. Наприклад, за оцінками експертів ООН, північнокорейські хакери викрали криптовалюти на суму близько 3 млрд доларів із 2017 по 2023 рік, й інтенсивність таких операцій зростає, йдеться у звіті компанії Microsoft про кібербезпеку від 2024 року. Зокрема, обсяг відповідних крадіжок у 2023 році оцінюється від 600 млн до 1 млрд доларів США поодинці. За оцінками цитованих у звіті експертів ООН, украдені хакерами кошти дозволяють покрити понад половину витрат на ядерну та ракетну програму Північної Кореї.

Microsoft також фіксує нові північнокорейські хакерські угруповання, які зокрема вдаються до вимагання викупів за вкрадену інформацію. Крім Північної Кореї, найактивнішими в хакерському середовищі також є угруповання з Росії, Китаю та Ірану. За інформаціює зі звіту, найбільше атак хакерів КНДР спрямовано на США. Водночас у 2023 році, за верифікованою Reuters технічною інформацію й аналізом дослідників у сфері безпеки, хакери з Північної Кореї зламали комп’ютерні мережі російської корпорації «НПО Машинобудування», яка виробляє балістичні та крилаті ракети.

З 2013 року у південнокорейських медіа, зокрема The Chosun Daily з посиланням на аналітичні центри з’явилась інформація і про роботу армії північнокорейських ботів. Тоді йшлося про понад 200 працівників, які принаймні з 2011 року використовують викрадені акаунти південнокорейських користувачів для поширення пропаганди та залишають десятки тисяч дописів щорічно на південнокорейських ресурсах. Для порівняння, про кількарічну схожу роботу російської «фабрики тролів» також стало відомо у 2013 році. Тож загалом відповідний характер зловмисної діяльності розгортався по світу приблизно в ті роки.

Головним осередком такої активності є підрозділ керівної владної Трудової партії Кореї — Департамент об’єднаного фронту, йдеться у звіті від 2022 року організації з кібербезпеки Mandiant. Водночас більшість кібероперацій Північної Кореї, які містять шпигунство, руйнівні операції та фінансові злочини, в основному проводяться елементами Головного розвідувального бюро, пишуть у Mandiant. За оцінками аналітиків, Департамент об’єднаного фронту за два роки (2020—2021) залишив близько 68 тисяч пропагандистських матеріалів на веб-форумах і в різних розділах коментарів. Така робота передусім спрямована на створення лояльних груп у Південній Кореї, пишуть згадані аналітики.

Крім анонімних ботів, пропаганда КНДР також намагається використовувати персоналізовані канали соціальних медіа в ютубі, тіктоку й інстаграмі. Як пишуть українські дослідники Ірина та Петро Сухорольські, Північна Корея намагається використовувати інструменти так званої «м’якої сили», тобто збільшувати власну культурну привабливість і позитивний імідж серед міжнародної аудиторії. Для цього створюють нібито персональні акаунти в соцмережах, через які транслюють відео «красивого та щасливого» життя у КНДР. Прикладом був ютуб-канал «Ехо правди», де початково транслювали історії про Кім Ір Сена. Згодом їх замінила серія відео, в яких молода жінка Ун А розповідає про власне «прекрасне життя». Згодом Ютуб цей канал заблокував.

На іншому каналі в тому ж ютубі 11-річна дівчинка Сонг А англійською з британським акцентом розповідала про «щасливе дитинство» в Північній Кореї (згодом виявилося, що дівчинка є донькою дипломата та правнучкою одного з головних військових командувачів КНДР). Те, що ці й інші персональні канали північнокорейців є пропагандистськими, очевидно з того, що більшість жителів КНДР не має доступу до всесвітньої мережі. Вони користуються власною інтранет-мережею під назвою «Кванмйон», фізично відокремленою від світового інтернету. Крім того, всі зносини з зовнішнім світом контролюють північнокорейські спецслужби, а якість та особливості зйомки відео на «персональних» каналах більше схожі на професійні репортажні матеріали.

11-річна Сонг А пропагує в ютубі життя у Пхеньяні. Джерело: NK News

Північнокорейська пропаганда передусім розв’язує свої регіональні завдання, укріплення режиму всередині країни, інформаційні атаки Південної Кореї, здобуття прихильних груп у країнах регіону. Саме тут зосереджені і її ключові інформаційні ресурси.

3 грудня о 23:00 за місцевим часом президент Південної Кореї Юн Сок Йоль оголосив воєнний стан, що передбачав заборону політичної, партійної та парламентської діяльності, взяття під контроль державних медіа, а також можливість для арештів без ордеру. Пояснив необхідність такого кроку президент саме зловмисним впливом північнокорейців:

«Я оголошую воєнний стан, щоб захистити вільну Республіку Корея від загрози північнокорейських комуністичних сил, щоб викорінити мерзотні пропівнічнокорейські антидержавні сили, які грабують свободу та щастя нашого народу, й захистити вільний конституційний лад».

Юн Сок Йоль не навів жодних конкретних аргументів на користь того, що вплив Пхеньяна досяг таких масштабів, щоб піти на таке згортання свобод у Південній Кореї. Президента не підтримала ані опозиція, ані власна партія — і після рішення парламенту воєнний стан був скасований за кілька годин після оголошення. Та заява президента все ж виявляє певний острах перед північнокорейською пропагандою з боку консервативних кіл Південної Кореї, до яких у своєму зверненні й апелював Юн Сок Йоль.

Крім того, зосередженість пропаганди Пхеньяна на далекосхідному регіоні в глобальному світі все ж може мати дипломатичні наслідки для Києва. Проти України тепер можуть почати працювати й північнокорейські кібервійська.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач