ГУР презентувало книгу-буклет про Героя України Руслана Попова

«Руслана Попова усі знали як веселого, начебто безтурботного чоловіка, але насправді він був надзвичайно професійним розвідником. З 2014 року він захищав Україну на Сході. Завдяки йому було проведено багато операцій, які врятували життя багатьом українцям. Коли сталася широкомасштабна російська агресія, він був у Маріуполі, куди поїхав ще до вторгнення допомагати військовим. Потім Руслан пішки виходив з оточення, а згодом повернувся з евакуаційними бортами на Азовсталь. Далі він узяв участь у важливій операції з відбиття острова Зміїний, що дозволило розблокувати цивільне судноплавство, продовжити роботу «зернового коридору», зняти загрозу з моря і звільнити «вишки Бойка», - розповіла про розвідника Мосьондз.

Руслан Попов загинув 7 травня 2022 року, коли прикривав відступ групи.

За словами дружини Юлії, чим би не займався її чоловік, він завжди був заряджений на успіх: «У нього все виходило якнайкраще, навіть коли він робив це вперше. Кожен день нам його дуже не вистачає».

Батько розвідника Юрій Попов, який також військовий, розповів, що з раннього дитинства брав сина на полігон, а згодом той вирішив піти шляхом батька.

«Дуже шкода, що Руслан загинув, але він загинув як воїн, зі зброєю в руках», - сказав батько.

У свою чергу мати Наталія Попова наголосила, що її син у школі, а пізніше у військовому училищі користувався повагою однокурсників і керівництва.

«Про нього говорили лише добрі слова. У школі на батьківські зібрання я ходила без остраху. Я знала, що про нього поганого нічого не скажуть, і я не буду червоніти. В училищі був конкурс сім чоловік на місце, і він сам чесно вступив. Коли він уже вчився в училищі, я теж приходила на батьківські збори, і начальник училища сказав про Руслана, що він є зразком справжнього майбутнього офіцера. Він отримав звання сержанта і був командиром курсу», - пригадала мати розвідника.

Друг дитинства Олег Макаренко розповів, що знайомий з Русланом ще зі школи, і назвав його «справжнім розвідником, військовим за своєю суттю».

«Руслан говорив, що завжди хотів служити у розвідці. Він пішов у танкове училище, а потім хотів потрапити до розвідки. Але перший раз у нього не вийшло з якихось причин, проте він не здався. Потім працював у «військовому карцері», а звідти вже потрапив у розвідку. Я можу сказати, що він був військовим за своєю суттю, тому що був період, коли Руслан звільнився з розвідки і займався різними речами, але кожен раз, коли ми спілкувалися, я йому казав, що цивільне життя – не його. Всі, хто його знав, це відчували. І він вчинив, як сам відчував - повернувся до військової справи», - поділився спогадами друг дитинства.

Макаренко також пригадав, що Попов, коли був у складі миротворчої місії в Ліберії, отримав орден за те, що допоміг визволити більше сотні українських дівчат із сексуального рабства.

«Я знаю, що Руслан прийняв на себе відповідальність за цю операцію. Вони з військовими зібралися і звільнили цих дівчат. На реальних подіях можна було знімати блокбастер, хоча Руслан цю подію особливо не афішував, що характеризує його як людину», - розповів друг розвідника.

Макаренко додав, що завжди згадує про Руслана «з теплим сумом».

Полковник ГУР МОУ Руслан Попов 18 липня 2022 року був посмертно нагороджений званням «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Тіло Попова росіяни віддали 14 липня 2022 року, як неідентифіковане. Це сталося в рамках обміну 30-ма тілами. 15 липня Руслана Попова упізнали за особливими прикметами. 21 липня його поховали у місті Бровари, що на Київщині.

Буклет про Руслана Попова є пʼятою історією, що ввійде до книжки про розвідників, які своїми подвигами змінили хід війни.

Проєкт «Видатні розвідники» покликаний вшанувати подвиг українців, які виборювали незалежність і свободу України на полі бою.

30 вересня поточного року ГУР МОУ в Укрінформі презентувало автобіографічну книгу-буклет про Героя України, воєнного розвідника Олега Зайцева, який також загинув у бою за острів Зміїний у травні 2022 року.

Фото: ГУР