Міфи і реальність фармацевтичного ринку: що насправді відбувається?

Фармацевтичний ринок України є важливою складовою системи охорони здоров’я та забезпечення населення життєво необхідними ліками. Однак останнім часом цей сектор став об’єктом політичних маніпуляцій, популістичних заяв і спроб непрозорих змін.

Щоб зрозуміти, що насправді відбувається, варто розвінчати найпоширеніші міфи, які активно поширюються навколо фармацевтичного ринку.

Міф 1. Ціни на ліки в Україні значно вищі, ніж у Європі

Реальність:

У 80% випадків ціни на ліки в Україні нижчі, ніж у країнах Європи, особливо якщо порівнювати вартість не за брендовими назвами, а за діючими речовинами. Наприклад:

• Ксарелто (15 мг №28): в Польщі коштує близько 1471 грн, в Україні — від 860 до 1000 грн.

• Азитроміцин: брендований препарат Сумамед коштує 350–450 грн, тоді як український аналог — лише 70–150 грн.

Україна також має ефективну систему реімбурсації — програму «Доступні ліки», яка дозволяє отримувати препарати за мінімальною ціною або навіть безкоштовно. Наприклад, за цією програмою ціна на азитроміцин може бути лише 18 грн.

Висновок: Проблема доступності ліків вирішується через правильну інформаційну політику та розширення програми реімбурсації, а не через спроби адміністративного регулювання цін.

Міф 2. Високі ціни на ліки — це провина аптек і дистриб’юторів

Реальність:

Структура ціни на ліки виглядає так:

• 75–80% ціни формують виробники або імпортери.

• 10–15% — це націнка дистриб’юторів.

• Лише 10–15% — націнка аптек.

Рентабельність аптечних мереж становить у середньому 4–6%, а дистриб’юторів — 4%. Для порівняння, виробники, як-от Дарниця, мають рентабельність понад 25%. Наприклад, ця компанія за 2023 рік отримала чистий прибуток у розмірі 1,4 млрд грн при виторзі 7 млрд грн.

Висновок: Основний вплив на ціну мають виробники, а не аптеки чи дистриб’ютори. Регулювання має починатися саме з цієї ланки.

Міф 3. Маркетингові угоди — це зло, яке підвищує ціни на ліки

Реальність:

Маркетингові угоди — це нормальна європейська практика, яка стимулює конкуренцію між виробниками. Вони дозволяють аптекам перерозподіляти доходи, знижуючи націнки на життєво важливі ліки за рахунок менш значущих препаратів.

Завдяки цим угодам середня націнка аптек за останні 10 років знизилася з 24% до 13%. Заборона маркетингових договорів не лише позбавить аптеки джерела доходу, але й змусить їх підвищувати ціни або закриватися, особливо в малих містах.

Маркетингові угоди знижують ціни на життєво важливі ліки, і їхнє обмеження погіршить доступність ліків для населення.

Міф 4. Квотування та електронні каталоги врятують ринок

Реальність:

Пропозиції про квотування поставок та обов’язкове використання електронного каталогу мають більше ризиків, ніж переваг.

• Квотування (20% для одного покупця): Це створить штучний дефіцит ліків, особливо у віддалених регіонах.

• Електронний каталог: Замість прозорості це призведе до бюрократизації процесів, зростання витрат і, зрештою, підвищення цін для споживачів.

Висновок: Ці ініціативи не мають економічного обґрунтування і можуть зруйнувати систему постачання ліків.

Що потрібно робити?

1. Розширити програму реімбурсації: Збільшити кількість ліків та захворювань, які охоплює ця програма.

2. Декларувати ціни виробниками: Запровадити прозорий механізм формування цін.

3. Дозволити паралельний імпорт ліків: Це створить конкуренцію для імпортерів і знизить ціни.

4. Залишити маркетингові угоди: Це стимулює конкуренцію між виробниками та забезпечує доступність ліків.

Висновок

Фармацевтичний ринок України потребує розумних і прозорих реформ, а не популістичних ініціатив, які лише шкодять галузі. Замість маніпуляцій і спроб монополізації важливо зосередитися на реальних потребах споживачів, створюючи умови для стабільності та розвитку. Тільки так ми зможемо забезпечити українців якісними й доступними ліками.