«Море спокою» Емілі Сент-Джон Мандел: захоплива хронофантастика, яку ви зобов’язані прочитати. Рецензія ITC.ua

Романів про подорожі в часі існує дуже багато, але якось так вийшло, що в рецензіях ITC.ua їх майже не траплялося. Згадується лише недавня «Рекурсія» Блейка Крауча. Тож час виправлятися, тим паче сьогодні ми поговоримо про «Море спокою» Емілі Сент-Джон Мандел від видавництва Vivat — один з найкращих творів хронофантастики, на мою думку. А ще це м’яка, соціальна та наукова фантастика з присмаком драми. Книга здобула нагороду Goodreads Choice Award 2022 у категорії «Найкраща наукова фантастика», а ще була номінована на Locus 2023. Якщо вам цікаво, то далі буде.

«Море спокою» / Sea of Tranquility

Авторка Емілі Сент-Джон Мандел
Перекладач Віталій Ракуленко
Видавництво Vivat
Мова Українська
Кількість сторінок 244
Обкладинка Тверда
Рік видання 2024
Розмір 197×127 мм
Сайт vivat.com.ua

У 1912 році юнак-багатій Едвін потрапляє з Англії в Канаду. У 2020 році дівчина на ім’я Мірелла береться розгадувати причину зникнення своєї подруги, а у 2203 році письменниця Луїза, яка мешкає на одній з колоній Місяця, вирушає на Землю у свій новий книжковий тур. Також у 2401 році в Інституті часу починає працювати Ґаспері-Жак. Пізніше він із сестрою почне досліджувати одну часову аномалію, що призведе до неймовірного переплетення часу, життів людей, майбутнього, теперішнього та минулого.

Канадська письменниця Емілі Сент-Джон Мандел вже не перший рік дивує англомовних читачів своїми неймовірними романами. Бо «Море спокою» вже її шостий твір, але перший з тих, який переклали українською. А в неї є ще захопливі The Glass Hotel та Station Eleven, я вже не кажу про інші твори. Правда, останній екранізували у вигляді серіалу на HBO Max «Станція одинадцять». Тому до цього твору можна долучитися хоча б в такому форматі. Сподіваємося, що далі наші видавництва візьмуться за це діло краще, бо майже кожен новий роман письменниці створює ажіотаж та бурхливі обговорення. А поговорити тут є про що.

Серед моря прочитаних книг саме такі реакції на романи в мене трапляються рідко. Наприклад, так само було колись із «Володарем Перснів», «Рітою Гейворт і втечею з Шоушенка», «Зеленою милею», «11.22.63» тощо. Також це стосувалося усіх романів Харуку Муракамі, і шкода що його немає українською. І ось до цього вельмишановного списку несподівано додалося «Море спокою» Емілі Сент-Джон Мандел.

Вище я не просто так згадав Муракамі та його медитативні твори. Дуже схожі відчуття я пережив і з цим романом, бо він одночасно повільний та спокійний, а ще насичений подіями та переповнений почуттями героїв. Вони тут нікуди не спішать, бо письменниця дозволяє їм зануритися у роздуми, поспостерігати за дрібницями навколо, покопирсатися у власних недоліках тощо. Це перший важливий момент, що приковує увагу.

Другий — класична хронофантастика, але із загадкою. В цьому випадку часопросторовою аномалією, за розслідування якої береться один з героїв. Чим далі, тим її розгадка стає ближче, а герої з різних епох об’єднуються та неймовірним чином переплітаються.

Подібна магія твору досягається не тільки майстерністю авторки в спогляданні за людьми, а через відточений стиль письма. Тут немаэ зайвих слів, а є лише правильні, що створюють із себе речення, які не може не читати, поки вони не закінчаться.

Роман підіймає ряд важливих проблем та глобальних травм із недалекого минулого. «Море спокою» писався під час COVID 19, тому своя пандемія є й в майбутньому і вона грає одну з ключових ролей в сюжеті. Також письменниця аналізує людську природу, а ще торкається тем самотності та самопізнання, соціальної ізоляції, психологічних травм, кінця всесвіту, впливу технологій, космічних подорожей тощо. Усі ці та багато інших важливих моментів постійно вигулькують через усіх ключових персонажів, спочатку домінують, а потім переходять в тінь, але ніколи не зникають.

А який тут фінал. Він б’є читача по голові і залишає дивний приємно-химерний посмак. Можливо, ваш мозок трохи закоротить, бо доведеться посидіти та подумати над певними хронофантастичними особливостями та приколами, пов’язаними з подорожами в часі. Але воно того вартує. Я вам обіцяю.

Що ж стосується самого видання, то «Море спокою» взагалі не привертає до себе увагу, має просту і взагалі не фантастичну обкладинку. Хоча вона такою не була й в оригінальному романі, але все ж, на мою думку, там книжка все ж більше виділялася. Видання від Vivat якісно зроблене, папір гарний, а шрифт приємний, але роман взагалі не привертає уваги читача візуально. Якщо вам не відоме ім’я авторки і вам цю книгу не порадили, я от зараз роблю я, то шансів зачепитися за неї оком в магазині чи в інтернеті дуже мало. Принаймні, я б навряд чи помітив її. І ось це погано, бо вона варта уваги та прочитання.