Певні зв’язки Умєрова та йог друзів-радників є приводом для занепокоєння нашого ключового союзника – експертки

Міністр оборони Рустем Умєров разом з двома друзями, яких він зробив своїми позаштатними радниками, є надійними бізнес-партнерами в структурах, пов’язаних із турецькими інвестиціями та впливом в Україні. У чому небезпека такої ситуації, та що не так з радниками міністра оборони у статті «Міністерство саботажу» Умєрова» пишуть українська громадська активістка та виконавча директорка київського Центру протидії корупції Дар’я Каленюк, Альона Гетьманчук з центру «Нова Європа» та керівниця проєкту Victory Drones (БФ Dignitas) Марія Берлінська.

«Роздавати завдання від імені міністра оборони мають право два давні друга та бізнес-партнера Умєрова — Снавер Сейтхалілєв (з 2021 року ексзаступник Олексія Резнікова як міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій) і Ленур Мамбетов. Обидва оформлені у міністерстві як позаштатні радники державного секретаря на громадських засадах. Хоча самого державного секретаря в міністерстві немає з жовтня, замість нього — в.о.», – пишуть авторки.

Умєров, Мамбетов та Сейтхалілєв починали свою кар'єру одночасно в 2000-х роках у компанії «Астеліт», яка потім стала називатися «Лайфселл» — спільне підприємство Ріната Ахметова і турецького оператора мобільного зв’язку Turkcell.

Сейтхалілєв та Мамбетов не мають формальних посад у Міноборони, а значить і доступу до державної таємниці, необхідності подавати електронну декларацію та не повинні проходити спецперевірку. Попри це радники часто присутні на важливих нарадах усередині оборонного відомства та, відповідно, можуть мати доступ до чутливої інформації.

«Якщо вірити неофіційним базам, якими широко користуються журналісти-розслідувачі для отримання інформації про громадян РФ, у Сейтхалілєва та Мамбетова є російські паспорти. В нашому розпорядженні є дані з реєстрів, які можуть свідчити про наявність російського громадянства в обох довірених осіб міністра. Найшвидше, це пов’язано з окупацією Криму, де деякий час проживали родини Ленура та Снавера, а також із веденням бізнесу на півострові вже після окупації», – пишуть авторки.

Отримані витяги з бізнес-реєстрів США, Туреччини, України, Панами, Росії, Киргизстану, ПАР, Естонії, Тунісу, Канади та інших країн підтверджують (див. документи), що Снавер Сейтхалілєв, Ленур Мамбетов і Рустем Умєров протягом майже 20 років є надійними бізнес-партнерами у структурах, що пов’язані з інвестиціями та впливом Туреччини в Україні.

«Міністерство оборони перетворюється на «турецький двір». Це привід для занепокоєння нашого ключового союзника – США, які особливо тривожаться за захист своїх оборонних технологій. Можливість доступу Сейтхалілєва і Мамбетова до чутливої інформації в Міноборони та прихильність ключових осіб українського оборонного відомства до Туреччини є потенційною загрозою. Попри те, що Туреччина є членом НАТО, відносини між Вашингтоном і Анкарою, особливо в галузі оборонного співробітництва, є достатньо напруженими», – пишуть експертки.

Нагадаємо, У Міноборони кілька надскладних «грошових» та ризикових напрямів курує ще один близький друг міністра – Дмитро Кліменков. Ба більше, за допомогою Кліменкова очільник Міноборони намагавсяусунути чинну керівницю Агенції оборонних закупівель Марину Безрукову. Для цього Дмитро Кліменков запропонував ліквідувати АОЗ через поглинання агенції значно меншим Державним оператором тилу (ДОТ). Таке завдання йому спустив Умєров. Обоє аргументували таку пропозицію «стандартами НАТО», але Представництво Альянсу публічно спростувало це.