Як фільм «Редакція» показав регіональну журналістику, а новий медійний скандал об’єднав медіаспільноту

Субота, 7 грудня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

1 грудня в столичному кінотеатрі «Жовтень» відбувся спеціальний показ художнього фільму Романа Бондарчука «Редакція», що нині доступний для перегляду в кінопрокаті. Після показу стрічки про пошуки бабака у південноукраїнських степах та абсурдну комедійність реалій, у яких працюють українські медіа, відбулось обговорення фільму за участі його авторів. Якщо й ви хочете дізнатися, як фільм «Редакція» став відображенням реалій регіональної журналістики та чому ця стрічка змушує медійників по всій Україні впізнавати себе, читайте текст  Марини Баранівської: «Найкращий український фільм про медіа від 1988 року». : «Сценарій фільму “Редакція” має документальну основу, оскільки перед його написанням режисер Роман Бондарчук і його колеги поговорили з багатьма херсонськими журналістами “про їхні злети й падіння, про смішне та страшне, що відбувалося в їхніх кар’єрах”». Дискусія відбулася за підтримки проєкту «Трансформація комунікацій» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

І одразу залишу тут ще два посилання. Перше на інтерв’ю Ольги Чорної з  керівником релокованого медіа Віталієм Швецем. Він розповів, як видання «Бердянськ 24» налаштувало роботу на новому місці, знайшло фінансування і запустило нові проєкти. Історія медіа, яке покинуло окуповане місто, але не втрачає зв’язку з його жителями.  І друге — текст Оксани Наумової про  фільм  «Мріяти й не здаватись», який зняло «Суспільне Чернігів». Це історія старшокласника з прикордоння, який став курсантом.

Віднедавна випуски одного проєкту, серіалу, контент певного жанру тощо вже не лише «заливають» на ютуб або ставлять багатогодинними блоками в ефірі, а й «запаковують» в окремі канали на ОТТ-платформах, які називають FAST: «В Україні перші FAST-канали у вигляді плейлістів зʼявилися ще декілька років тому й мали назву каналів “М” у відомому сервісі. Тоді я ще працював на одну з медіагруп і мав розуміння, що наявність такого роду каналів, які будуть складатися з контенту медіагруп, відвертатиме увагу глядача від класичних, лінійних телеканалів. Проте час іде, все змінюється, наразі вже більшість правовласників України надає контент для створення FAST-каналів», — розповів про перші канали сервісу Megogo власник компаній Infinitas та Iplus, екскерівник Digital&Pay TV Starlight Media Микола Фаєнгольд.  Про бум в Україні  FAST-каналів і що це таке написала Наталія Данькова.

Уродженець Одещини, актор театру та кіно Григорій Бакланов зіграв роль Лавріна в серіалі «Спіймати Кайдаша». А тепер спробував себе актором дубляжу відеоігор, узявши участь в озвучуванні одразу 23 персонажів у новій грі «Stalker 2» української студії GSC Game World. Голосом Григорія заговорили як ігрові персонажі першого плану, так і так звана «масовка». «Детектор медіа» поговорив з Баклановим про те, як він працював над озвучуванням, у яких умовах виконував завдання, про персонажів, які далися йому найважче, й навпаки — тих, яких озвучував залюбки.

КНДР використовує свої інформаційні ресурси проти України й не тільки. Як влаштована пропагандистська машина Північної Кореї та загалом інформаційні сили нового ворога України, розбиралися мої колеги Костянтин Задирака та Олександр С’єдін. Умовно можна виокремити три складові інформаційної роботи КНДР. Це ідеологічний вплив через транснаціональне пропагування державної ідеології Північної Кореї Чучхе й пропагування лояльності партії та верховному лідеру всередині країни. Інформаційний вплив здійснюється за допомогою державних медіа, зокрема спрямованих і на міжнародні аудиторії. Крім того, складовою роботи північнокорейських інформаційних військ є приховані операції їхніх кіберзлочинців і робота аналогічної російській «фабрики тролів». А от що КНДР намагається повідомити світові через пропаганду і якою має бути реакція України та наших партнерів — читайте тут.

Як залучити молодь до боротьби з інформаційною пропагандою, розвивати навички фактчекінгу через гейміфікацію, чому проєкти, орієнтовані на підлітків, можуть змінити інформаційний ландшафт України? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Анною-Веронікою Краснопольською, керівницею науково-популярного видання «Куншт». Говорили про підліткову редакцію українських фактчекерів «ПРУФ» — проєкт для підлітків, у якому сто старшокласників навчаються спростовувати дезінформацію у провідних медіатренерів України. А також про те, як підлітки реагують на фейки, як розпізнати інформаційні загрози й перетворити їх на навчальні кейси, чи здатні підлітки впливати на своїх батьків і змінювати сімейні інформаційні звички і як проєкт, що об’єднав гейміфікацію, науку й реальну боротьбу з фейками, змінює медіаграмотність в Україні.

«Як ми знаємо, майже нічого у світі не буває остаточним, окрім летальних випадків», — пише авторка «Антоніни» Катерина Городнича в тексті про те, як відбулося друге засідання нової Ради Держкіно, що в авральному режимі 19 листопада мала встигнути  роздати гроші переможцям 19-го пітчингу фільмів та серіалів. На цьому засіданні мали проголосувати по кожному проєкту, затверджуючи обіцянку їх профінансувати. Тому що загальні результати конкурсу нова Рада затвердила ще у жовтні на першому своєму засіданні. Про нього ми писали тут. Але потім же ще кожен продюсер прийде особисто і ще раз переконуватиме Раду, щоб уже остаточно-остаточно дали грошей. Та дадуть не все, а частину. За яку продюсер згодом відзвітує, і тільки після цього отримає решту затвердженого державного фінансування. І тут народних і ненародних артистів може спіткати невдача. Тому що решту доведеться брати з бюджету наступного року. А його Верховна Рада затвердила зі значно порізаними сумами на кіновиробництво. Тому велике питання — чи радіти продюсерам своїм перемогам. Втім, усе по порядку. 

Олександр Коваленко під час прямого ефіру на каналі «Київ» зірвався на ведучу, що викликало осуд у медіаспільноті. Замість вибачень, він виправдовував свою поведінку, звинувачуючи інших у хайпі, і прийшов на ютуб-канал для «відбілювання». Це лише поглибило критику, підтверджуючи, що невміння адекватно реагувати на скандали шкодить репутації навіть професійних експертів. Лєна Чиченіна так і пише: «Ми тут в “Антоніні” вічно стібемося зі знаменитостей різного штибу, які, потрапивши у скандал, починають верзти якісь дурниці. Замість того, аби грамотно загасити срач, вони провокують його ще більше. Запам'ятайте, шановні друзі, ваш факап можна виправити чи не єдиним способом — швидко і щиро перепросити. Практично завжди така лінія поведінки сприймається дуже позитивно, скандал закінчується, а ви лишаєтеся пристойною людиною. Бо всі ми можемо помилятися».  Але Коваленко обрав іншу стратегію — подробиці ось у цьому тексті: «Журналісте, сядь і поводься чемно!».

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа».  Не залишаю вас на вихідні й без посилання на новий випуск «Ньюспалму». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.