Мозок на голодній дієті: як соцмережі забирають нашу здатність думати

Насамперед три цікаві факти.

Перший. «Гниття мозку» — у 2024 році цей термін був обраний словом року Оксфордського університету. Він описує безумовне зниження інтелекту через надмірне споживання повсякденного онлайн-контенту. Термін з’явився на платформах соціальних мереж, спершу — в молодіжному середовищі, яке завжди чутливіше до змін. Ну, і ми вже знаємо, що зміни, як і реформи, — це далеко не завжди щось добре.

Другий. Meta у цьому році припинила близько 20 таємних операцій впливу через соціальні мережі авторства москалів. Це величезна кількість фіктивних профілів і фальшиви веб-сайтів новин з використанням відомих брендів, які просувають кремлівський контент різними мовами по всьому світу — від Північної Європи до Африки. Реальна кількість таких операцій на порядки більша, тому що не включає контррозвідувальну активність національних розвідок та інших цивільних операторів.

Третій. Закон про заборону соціальних мереж в Австралії для дітей віком до 16 років пройшов голосування у Сенаті. Соціальні мережі матимуть рік на впровадження інструментів для обмеження доступу. Facebook, Instagram, TikTok, X, Reddit та інші змушені будуть заборонити доступ дітям до 16 років. У випадку порушень закону компанії можуть отримати штраф у розмірі до 50 мільйонів австралійських доларів (33 мільйони доларів США).

Ідіотизація населення за допомогою засобів масової комунікації — достатньо стара тема. Її згадують переважно в контексті критики тоталітарних режимів. Особливо тих, які зазнали остаточної поразки, так безпечніше. Режими тоталітарної демократії, звісно, таким не грішать. Це лише політична опозиція винна. До часу, коли вона не стає владою.

Упродовж одного покоління завдяки Інтернету масова комунікація радикально змінила свою архітектуру і можливості впливів. З точки зору людської природи нічого особливого не сталося. Є споконвічні запити на пліткарство, обман, марнославство — ринок іде за покупцем.

Раніше соціальні мережі були біля колодязя або на базарі. А зараз їх учасники плюють у віртуальний колодязь і водночас намагаються продати себе відфотошоплених таким самим продавцям повітря. Пошук ідентичності на халяву.

Ідіотизація в старогрецькому сенсі слова — це неучасть в суспільному житті громади. Але їхній ідіот цілком міг мати всі інші права, крім виборчих. Ілюзія наявності прав — це те, що продають соцмережі. Тому ідіотизація сучасних користувачів через синтетичний і гібридний контент, констатована Оксфордом, — таке саме закономірне явище антропогенезу, як зменшення волосяного покриття шкіри, зупинка зростання маси мозку і популярність фаст-фуду.

Соціальні мережі спочатку слугували для спілкування та обміну інформацією між користувачами, як це було в Classmates.com (1995) і MySpace (2003). Нові платформи, такі як Facebook (2004), Twitter (2006) та Instagram (2010) акцентували увагу на візуальному контенті та мікроблогінгу.

Я зараховую до них і YouTube, перший відеоролик на цій платформі був завантажений 23 квітня 2005 року. А також відеоігри, про це трохи згодом.

Декілька соціальних мереж зникли з ринку або значно втратили популярність. Це MySpace, яку витіснив Facebook; Orkut, що була популярна в Бразилії та Індії, але закрилася через зменшення користувачів, як і Friendster.

У Китаї, наприклад, кількісно і якісно інша картина. Вона не вписується в наш євроатлантичний глобус, але про неї варто згадати з точки зору того, якими інструментами здійснюється рефлексивний контроль населення.

Китайська WeChat має 1,3 мільярда користувачів, і це також платіжна система. Там є два «тік-токи», оригінальний — з 1,2 мільярда користувачів, популярний серед молоді, і суто китайський Douyin — зі скромними 743 мільйонами юзерів. Є ще зовсім дрібна мережа Kuai Shou з обміну відео — лише 673 мільйони юзерів.

Чому Facebook став таким популярним?

У різних країнах людям заходять різні соцмережі, залежно від типу культури комунікацій, але є узагальнювальні явища, наприклад ТікТок. А що у нас? Чому в нашій країні населення прийняло Facebook і Telegram, і не дуже сприйняло Twitter? Чому українці вибрали саме ТГ та ФБ, а зараз ще YouTube?

Феномен Facebook став популярним насамперед завдяки вмілому паразитуванню його авторів на понятті дружби. Сучасний світ стрімко робить людей самотнішими, а потреба в соціалізації залишається. Можливість отримати тисячі «друзів», не докладаючи жодних зусиль, стрімко підвищить самооцінку навіть у звичайного ідіота, не тільки в античному значенні терміну.

Простота використання — те, що називається «дружнім інтерфейсом», заміна слів ієрогліфікою, зрозумілою навіть приматам, дозволяє заощадити енергію особистісного зростання. Що інтерфейс приязніший, то менше напруження думки.

Ви щось там жартували над імітаціями оргазму? Так оце ж воно і є. Емодзі дозволяють зімітувати будь-яку послідовність емоцій без жодних зусиль, але з гормональними наслідками.

Дофамін дає почуття задоволення, мотивацію та нагороду за те, що ми дуримо інших, а вони — нас. Ендорфіни знижують відчуття страху перед реальністю і болю від пережитих психологічних травм. Серотонін закріплює почуття віртуального успіху, формуючи емоційні реакції та мотивацію до повторення попередніх дій. Окситоцину стає менше, бо фізичні обійми ще не оцифрували масово, але це питання часу.

Нашому мозку абсолютно байдуже, відбувається якась дія фізично чи це гра уяви. Що яскравіша фантазія, то переконливіший гормональний коктейль. Вигадані сценарії подій змінюють реакції поведінки.

Це називається нейропластичністю — здатністю мозку змінюватися у відповідь на новий досвід, адаптуючи нейронні зв'язки. Цей процес відбувається як у формі створення нових зв'язків, так і в переформатуванні або дегенерації вже наявних.

Чого не став популярним Twitter?

Бо TikTok забрав молодь (18–24 роки), яка становить значну частину його користувачів (близько 12 мільйонів акаунтів). А Facebook, хоча й має 16,4 мільйона користувачів, більше популярний серед старших вікових груп. Ну і все, якої мережі вам ще треба?

А, є ж поетапно дискримінований Telegram. З ним просто. Це спершу біженці з Facebook, яких задовбало зростання цензури, авторитетні юзери із закликами «Хто любить мене, за мною в «тєлєгу»!

І Telegram на якийсь момент став модно-«дисидентським».

А коли кількість ідіотів, які підтягнулися, стала вже достатньою, набігли кацапи з пропозиціями халявних грошей за зраду (власне, вони нікуди не ділися в спецопераціях, як говорилося на самому початку).

Усе це — вершечки айсберга. Гігантський соціальний експеримент (вибачте мою конспірологію) з десоціалізації і рефлексивного управління включає в себе не тільки соцмережі, а й ШІ та відеоігри. Ці три явища стрімко взаємодіють і утворюють, користуючись метафорою мозку, нові нейронні зв’язки, нові пропоновані сценарії взаємодії, нові моделі соціальної поведінки.

Відеоігри з’явилися раніше соцмереж. 1972–1978 роки — це компанії Magnavox, Atari і Taito. Я грав у першу гру ще на «Спектрумі». У цьому році обсяг ринку ігор досяг приблизно 188 мільярдів доларів. Ключові тенденції, які поєднують їх з соціальними мережами, такі.

Розвиток хмарних технологій і 5G забезпечить нові можливості для ігор на ходу, дозволяючи грати без завантаження. Віртуальна та доповнена реальність забезпечують більше занурення в ілюзії. Соціальна взаємодія між гравцями (включно з використанням ігрових чатів терористами) об’єднує їх у специфічні кластери на взірець мережевих «бульбашок».

Узагальнимо. Перша спільна риса нової цифрової реальності — це фільтровані «бульбашки».

Алгоритми створюють «ехокамери», обмежуючи доступ до різноманітних точок зору і підвищуючи поляризацію суспільства

Теоретично з приватністю ми і так попрощалися, але миттєвий збір та обробка персональних даних користувачів — вже не просто маніпуляції з інформацією, а системне управління персональною і груповою поведінкою. Дезінформація як явище відходить на другий план, бо саме поняття інформативності вже дискредитоване.

Візуальна інформація перемагає текстову, бо це відповідає когнітивним властивостям людини, і така лоботомія з полегкістю приймається нашим стривоженим мозком. Що нижча самооцінка, незадоволеність своїм тілом, сусідами, погодою, президентами і домашніми тваринами, то більше соцмереж.

Там користувач отримує нову свіженьку тривожність з дебільними перекладами не знати звідки, граматичними помилками і капслоком, і все йде по колу — до емоційного вигорання, неврозів, депресії, а далі вже як складеться.

Воно, коли всі в палаті з однаковим діагнозом, якось не дуже помітно, але тілесність наша протестує — сомат, соморфні розлади стають у чергу, щоб достукатися до свідомості. А свідомість — в бульбашці, їй не до цього.

Соціальні мережі суттєво впливають на процес самоідентифікації особистості, формуючи нові моделі поведінки та соціальні ролі.

На які кнопки в голові тут іде тиск?

Постійний потік інформації призводить до труднощів з утриманням уваги, що може викликати синдром дефіциту уваги. З запропонованих відповідей на питання автоматично вибирається найпростіше. Це на кожних виборах видно.

Часте перемикання між подразниками у соцмережах заважає глибокому обробленню інформації, що негативно впливає на пам'ять, з якою і так проблеми, враховуючи, як ми вчимося на власних помилках.

Девальвація і шельмування цінностей замінюються формуванням стереотипів, і певна поведінка проголошується новою нормою. Бажання отримати емоційне розвантаження (яке на певний час дійсно настає) через постійну взаємодію з контентом в результаті, однак, викликає стрес і тривогу.

Динаміка розвитку ШІ показує, що максимум через три роки ми зіткнемося з новою реальністю. Це не про бунт машин, а про те, що у мозку технічно зникне запит на обробку даних і прийняття рішень. Вже сьогодні штучний інтелект може приймати рішення за 10–100 мілісекунд, що приблизно дорівнює швидкості роботи людського мозку. Але ми витрачаємо ще кілька секунд на осмислення і обдумування. Оптимізація алгоритмів і хмарні обчислення ШІ не дають нам шансів у конкуренції, оскільки антропогенез завершився, а ШІ лише почався.

Нічого особливо трагічного в цьому немає, кіборгізація людей не вчора почалася і йде досить безболісно і навіть із задоволенням. Для операторів процесу — ще й фінансовим. Нейрохімія наша буде мінятися, але ми цього не помітимо. Фертильність і лібідо зменшуватимуться, бо інші задоволення і потреби витиснятимуть нашу зоологічну складову, але це триватиме десятки років, доки демографія не запише нас у меншість.

Цей далекосяжний прогноз має таку саму ступінь вірогідності, як і передбачення футурологів у 1894 році, що основною проблемою людства стане збільшення кінського навозу в містах у середині XX століття. Не беріть його близько до серця.

Просто у кожного століття свої кізяки. Ходіть обережно, не наступайте.