Гатять по "Шахедах" зі старезних "Максимів": як небо Київщини захищають "Бучанські відьми"

У підрозділі зібралися дівчата абсолютно різних професій. Єдине, що їх об’єднує – бажання бити ворога.

Росія продовжує щоденно атакували Україну "Шахедами". Як виявилось, наші міста від ворожих дронів захищають "Максимами" ще радянських часів. З унікальною командою жінок, які вміють оживити цю старезну зброю, і називають себе "бучанськими відьмами" познайомився кореспондент ТСН.Тиждень Олександр Загородний.

Людмила Лисенко запрошує до своєї затишної оселі. Це на бойовому чергуванні вона "Бучанська відьма", а вдома – лагідна господиня. Торти – це її хобі і останнім часом заробіток.

"Основне в торті – це дисципліна і підготовка. Так як і в армії – якщо ти завчасно підготував декор, завчасно підготував начинки, напік бісквіти", – розповідає вона.

Родина Лисенків живе у Бучі, вони ледве встигли вискочити з міста на початку великої війни.Після звільнення міста Людмила вирішила не лише волонтерити, допомагати військовим-друзям, але й сама взялася за зброю.

В країні, яка воює, для Людмили вже замало просто бути мамою чи волонтеркою, раз на тиждень вона перетворююється на "Бучанську відьму" – цілу добу тримає оборону цілого сектора на Бучанському напрямку від ворожих "Шахедів".

Подружжя Лисенків далеке від військової справи, обоє – професійні музиканти. Чоловік Артем навіть під час зйомки сідає за електроний рояль – пропускати заняття не можна, пальці мусять працювати.

Останній місяць 2024 року, Київщина, полігон. Там вчаться стріляти, поводитися зі зброєю і маскуватися і споряджати уже бойові набої. Країна готується до оборони.

Відьми тренуються трохи осторонь. Для них головне не штурмові дії, а злагодженність. Якщо зайде ворожа ДРГ, ці дівчата повинні зв’язати її боєм і – не втратити подругу. Головне у цій вправі навіть не прицільність стрільби, а відчувати плече людини, яка тебе прикриває.

Трохи осторонь, без інструктора, Людмила зі своєю подругою вчаться одна одну прикривати. Це Тетяна. Прізвисько "відьма" їй не дуже подобається, бо в житті вона – вчителька математики, яку дуже люблять діти. Ну яка з неї відьма?

Взагалі у підрозділі зібралися дівчата абсолютно різних професій – ріелтор, діловод, вихователь, лікар ветмедицини, вчитель, кондитер. Єдине, що їх об’єднує – вони хочуть бити ворога.

Інструктор на прізвисько "Італієць", здається інколи навіть занадто строгий з відьмами. Він геть їх не жаліє. Бо це війна і якщо він їх не довчить, то ворог не пробачить.

Поки дівчата тренуються. Катерина готує з колегою до бойового чергування кулемети "Максими".

"Максимам" уже по 80 років. Навіть за мірками зброї це вже такі старі-старі діди, вони працювати одразу не хочуть, їх треба погладити і попросити.

"Ах, лента за лентою, набої подавай. Вкраїнський повстанче, в бою не відступай" – за 90 років нічого не помінялося – ні кулемет, ні набої, ні ленти, ні вороги", – каже Катерина.

Мобільна вогнева група виїжджає на бойове чергування. На рахунку "Бучанських відьом" уже є збиті "Шахеди". Дівчата кажуть, що могло бути більше, але треба більше кулеметів і бажано не ці старезні "Максими".

Для чого їм все це? У кондитера Людмили дуже проста позиція – все заради дітей. У неї донька і син і вона не хоче, щоб до них дотягувся навіжений сусіда, який каже про братів, а хоче рабів.

Вечорами, коли з кожного телефона лунає повітряна тривога і ми всі сподіваємося, що наші хлопці зможуть все збити, пам’ятаймо – не лише хлопці. Оборону тримають і ці дівчата. Десь там у полі стоять незламні валькірії зі старенькими "Максимами".