Легендарний "Кольт" — найкращий пістолет в історії армії США

Який пістолет вважається найкращою бойовою зброєю армії США? Це точно не SIG P320, він же M17/M18; хоча SIG Sauer — виробник зброї з відмінною репутацією, ця модель з'явилася на ринку надто недавно і ще не встигла зарекомендувати себе в бойових умовах.

Тим часом ті з вас, хто мене знає, могли б очікувати, що я присвою цей титул 9-мм пістолету Beretta M9 (він же Beretta 92FS на цивільному ринку). На жаль, як би я не любив цей пістолет і статус Beretta як найстарішої у світі промислової компанії, 33 роки вірної служби M9 заплямовані через неякісні магазини і нібито недостатню забійну силу 9-мм патрона (ні те, ні інше насправді не відображає якості конструкції пістолета).

Об'єктивно кажучи, найкращим пістолетом усіх часів, який коли-небудь надходив на озброєння збройних сил США, має вважатися легендарний напівавтоматичний пістолет M1911 калібру .45 ACP (Automatic Colt Pistol), особливо якщо врахувати загальний термін його служби (75 років) і репутацію надійної, безвідмовної і точної зброї.

Фокус переклав статтю колишнього офіцера ВПС Крістіана Д. Орра про ветерана стрілецької зброї, який досі популярний як серед військових, так і любителів.

З чого все починалося: оригінальний M1911

Говорячи "М1911", я маю на увазі як оригінальний пістолет М1911, розроблений Джоном Мозесом Браунінгом — імовірно, найвидатнішим конструктором зброї всіх часів, — так і варіант М1911-А1, який прийшов йому на зміну в 1929 році. Браунінг розробив і пістолет, і набій .45 ACP як заміну армійським револьверам .38 Long Colt, які були визнані вкрай невдалими під час боїв з фанатиками Моро під час Філіппінського повстання 1899 року.

Як зазначає експерт із самооборони Массад Ф. Айоб у своїй книжці 1983 року The Truth About Self Protection (і підтверджує 35 років по тому в статті для журналу The Armory Life), 1911-й став першою вогнепальною зброєю, яка повністю пройшла випробування на придатність до стрільби в армії США. Це сталося драматичним чином: пістолет витримав виснажливе випробування в 6 тисяч пострілів, щоб переконати армійську бюрократію США прийняти на озброєння перший в історії автопістолет загального призначення. У своїй книзі The Gun Digest Book of the .45, що вийшла 1989 року, великий Дін А. Греннелл красномовно розповідає про ці випробування пістолета і про те, як винахідник 1911-го пройшов їх:

"Через деякий час до Браунінга підійшов його друг Фред Мур і поцікавився: "Джоне, у тебе в тілі немає жодного нерва?". "Фреде, — відповів Джон, — у мене в тілі багато нервів, і всі вони стоять на дибах, ось так. — Він підняв обидві руки, пальці яких люто стискалися. — Але жодна чортова душа, окрім нас із вами, ніколи про це не дізнається"... Настала довга, гучна тиша, яку нарешті порушив гучний рев одного з солдатів, що діловито вставляв набої в магазини. "Він зробив це, клянуся Богом!" — проревів солдат, радіючи. Пролунав вибух сміху, за яким швидко послідували три раунди оплесків на адресу Браунінга і настійні прохання до щасливого винахідника виголосити промову... "Джентльмени, — сказав він, — молодий чоловік, що так красномовно говорив хвилину тому, влучно висловив мої почуття. Я не можу додати жодного слова, хіба що подякувати вам усім".

Таким чином, 29 березня 1911 року пістолет М1911 було прийнято на озброєння — і якраз вчасно, оскільки шість років і один місяць потому Сполучені Штати офіційно вступлять у Першу світову війну. І в цій так званій "Великій війні" так званий "армійський автомат" уперше підтвердив свій легендарний статус. Серед іншого: саме з нього легендарний сержант Елвін Йорк сімома пострілами вбив сімох німецьких солдатів.

Це спонукало капітана Х.В. Макбрайда — американця, який служив снайпером у канадській армії, — написати у своїй знаменитій книжці "Стрілець пішов на війну": "Увесь випадок із пістолетом можна підсумувати словами: "Мені нечасто стає в пригоді ця штука, але коли вона мені потрібна, то потрібна до біса сильно".

Передача естафети: M1911-A1

Хоч би як чудово показав себе M1911 у брудних і кривавих окопах Європи часів Першої світової війни, його можна було поліпшити, особливо щодо його схильності кусати руки, які його годують, тобто закушувати шкіру на руці стрільця, і надмірно великого ходу спускового гачка (пам'ятайте, що середній дорослий чоловік 110 років тому був мініатюрнішим за свого сьогоднішнього однолітка). А якщо говорити про особистий досвід володіння вінтажним Colt M1911 зразка 1918 року, то його мушка, крім того, що вона крихітна, ще й дуже крихка. Тому в 1926 році, який, за сумним збігом обставин, став останнім роком життя Браунінга, в конструкцію було внесено численні зміни: потовщена мушка, дугоподібний корпус пружини, подовжена шпора курка, коротший спусковий гачок, а також рельєфні вирізи в рамці за спусковим гачком і подовжена шпора запобіжника.

Таким чином, 1911-A1 відмінно послужив американським солдатам під час Другої світової війни, Корейської війни, війни у В'єтнамі і вторгнення в Гренаду. У 1984 році його офіційно замінила вищезгадана Beretta M9, але пістолети 45-го калібру не зникли відразу, і старі великокаліберні пістолети все ще використовували під час війни в Перській затоці 1991 року (також відомої як операція "Буря в пустелі"). Експедиційні загони морської піхоти, здатні проводити спеціальні операції, наприклад, Marine Raiders, використовували модифіковані M1911-A1 аж до 2016 року, коли їх остаточно замінили на 9-мм пістолети Glock 19.

Де він зараз?

Хоча пістолет 1911 більше не перебуває на озброєнні армії США, він залишається неймовірно популярним серед любителів зброї в усьому світі через 113 років після свого винаходу. Виробників пістолетів 1911 досі вистачає — від SIG і Auto-Ordnance (тієї самої компанії, яка випускає легендарний "Томмі Ган") до Smith & Wesson, Ruger і Springfield Armory (я особисто можу поручитися за варіант Mil-Spec від Springfield з нержавіючої сталі).

Про автора

Крістіан Д. Орр — колишній офіцер ВПС, співробітник федеральних правоохоронних органів і приватний військовий підрядник (працював в Іраку, Об'єднаних Арабських Еміратах, Косові, Японії, Німеччині та Пентагоні). Кріс здобув ступінь бакалавра в галузі міжнародних відносин в Університеті Південної Каліфорнії (USC) і ступінь магістра в галузі розвідки (з ухилом у вивчення тероризму) в Американському військовому університеті (AMU). Він також публікувався в журналах The Daily Torch і The Journal of Intelligence and Cyber Security.