Газ на зиму. Запасів мінімум, і ті захистити би від обстрілів

Коней на переправі не міняють, а от керівництво НАК «Нафтогаз України» у розпал опалювального сезону — запросто. Справді, що може бути важливішим за національну єдність?!

Газоуправління

Чи зможе Олексій Чернишов на новій віцепрем'єрській посаді створити з млявої ідеї нового міністерства щось функціональне, побачимо. У НАК Чернишов точно був на місці: роботи не завалив і господарство залишає, попри війну, у задовільному стані. Нюанси на кшталт перетасування буферного газу, звичайно, були, але в межах допустимого. Видобуток газу по групі компаній «Нафтогазу» за воєнний час навіть виріс, що реально важливо. Ущільнення сітки свердловин на старих родовищах, яке й дало зростання, потім, природно, відгукнеться. Але нині не до жиру.

Замість Чернишова виконувати обов'язки голови компанії буде фінансовий директор Роман Чумак. Процедуру вибору нового президента планують завершити аж у квітні 2025-го.

Відбір буде конкурсний, конкурентний, дуже європейський, такий, що відповідає найкращим світовим практикам. Рекрутери зароблять. Виглядає це під час війни дивно, втім, у нас давно країна суцільних «в.о.».

Відхід Чернишова збігся з переломним моментом — кінцем епохи транзиту. Компанія, що колись створювалася навколо транзитного потоку, його остаточно втрачає. Він генерував дохід, який потім ділили, освоювали, конвертували в поставки калош і телевізорів, багатоходові бартерні схеми тощо. Йшлося про мільярди доларів, на яких піднялося чимало українських олігархів.

Відтоді багато чого змінилося, але навіть зараз мільярд доларів від транзиту — не зайвий для НАК. Зупинити поставки не змогли навіть бої навколо труби в Курській області, що тривають із серпня, — відтоді по трубі прокачали понад 5 млрд кубометрів.

Звичайно, порівняно з минулими показниками транзит скоротився в дев'ять разів: з 136 млрд кубометрів 2004-го до очікуваних 15,4 млрд цього року. Продовження, принаймні у формі прямої держучасті, явно не буде. Україна не подавала заявок на бронювання потужностей на 2025 рік, та й «Газпром» на майбутній рік вважає основним варіантом припинення українського транзиту.

З півтора десятків мільярдів кубометрів переправити до Європи через Туреччину вийде тільки третину. Видимого тиску з Брюсселя продовжити транзит немає. Хоча європейців закінчення транзиту не особливо радує, і ціни на газ різко рвонули вгору, додавши з літа приблизно 50%. Причому, судячи з котирувань, наступний рік очікується складним. Багато в чому зростання цін спекулятивне — частка нашого транзиту в поставках Європи менша за 5%, критично важливий він тільки для Словаччини та Австрії, а замерзлих узагалі ніде не буде. Але цей ринок спекуляції любить.

Для України припинення транзиту несе масу малоприємних наслідків. З погляду поточної зими (і мінімум двох-трьох наступних), різко впадуть можливості імпорту газу від сусідів. Основним його каналом нині є Словаччина та Угорщина. Братислава, щоправда, гарантувала, що збереже технічну можливість поставок по трубі, але є невеликий нюанс. У словаків цієї зими з газом буде не дуже навіть для себе, сперечаються тільки, наскільки складно. Очікувати особливої допомоги від Будапешта надто оптимістично (причому газ буде російський), а Бухаресту теж знадобиться час, щоб перебудуватися й передусім забезпечити газом Молдову.

Тому в розрахунки МВФ про можливий імпорт Україною 2–3 млрд кубометрів вірити важко. У сусідів фізично немає цього ресурсу, та й ціни, що наближаються до 500 дол. за тисячу кубометрів, нас не дуже влаштовують.

Газозбереження

Отже, поточну зиму, вдруге в історії, доведеться проходити на своїх ресурсах. Торік вийшло. Баланс газу, що впав після вторгнення приблизно на 30%, був повністю закритий своїм видобутком. Цього року, а головне, наступного — вимушені повторити. Адже кубометр газу за енергоємністю — майже 11 кВт·год енергії для опалення міст і вироблення струму.

А сусіди візьмуть участь, хто доброю порадою, а хто й ракетно-дроновими атаками.

Орки з кінця березня періодично б'ють по обладнанню західноукраїнських підземних сховищ газу. Били й балістикою, і цілими серіями крилатих ракет. В основному намагаються вибити прикордонне Більче-Волицьке ПСГ на Львівщині. Найбільше ПСГ у Європі, за ємністю — понад половини всіх запасів України.

До самого газу, на глибину понад кілометр, ракети не дістають, але нагорі є чимало обладнання, влучення в яке його стану не поліпшує. Були й жертви. Але, попри кілька місяців обстрілів, завдяки героїзму працівників і вжитим заходам, зірвати закачування газу оркам не вдалося. До листопада накопичили 12,9 млрд кубометрів, чого має вистачити, але практично впритул. Так мало газу на вході в зиму ще не було.

Рівень запасів важливий: видобуток газу в Україні стабільний — 1,5–1,6 млрд кубометрів на місяць, а от споживання протягом року різко змінюється. На зиму припадає дві третини витрат, і половину цього обсягу покриває газ підземних сховищ. Минулої зими зі сховищ для економіки України підняли, за даними «Нафтогазу України», 6,7 млрд кубометрів. За листопад цього року — уже понад мільярд кубометрів.

Видобуток газу в нас на 94% отшваний на сході (в основному в Харківській і Полтавській областях), а ось 80% газу зберігається на заході країни. Звідси критично важлива живучість як ПСГ, так і маршрутів транзиту.

І хоча розбити підземні сховища оркам наразі не вдалося (але намагатися вони будуть), своїми обстрілами вони вже розлякали західних трейдерів або, точніше, їхніх страховиків.

Якщо торік у ПСГ було закачано понад 5 млрд кубометрів газу в режимі «митний склад», половину якого підняли взимку, то до початку сезону там було у вісім разів менше — 370 млн кубометрів. А зараз і його наполовину скачали.

І це при тому, що ще на початку року, до масованих обстрілів, у НАК розраховували залучити 4 млрд кубометрів. «Нафтогаз» навіть проводив моделювання, яке показує, що зможе забезпечити видачу цього газу практично за будь-яких сценаріїв, але удари ракет виявилися сильнішим аргументом.

Газовидобуток

За режимами роботи традиційно найскладнішими будуть лютий-березень, коли тиск у ПСГ уже низький і газ подається нагору гірше. Особливо з урахуванням того, що нині його там від початку небагато (13 млрд кубометрів це навіть не 28 млрд, як було 2020-го).

Сезон опалення доведеться завершити якомога раніше. Тим паче що на рік газу потрібно багато. Можливо, доведеться залізти в ті 4 млрд кубометрів напівлегендарного буферного «газу довгострокового зберігання» (у зведеннях ЄС про наші ПСГ його ніколи не враховують). Не хотілося б... Відновити його буде складно й зміниться режим роботи підземних сховищ газу. Але варто прорахувати й ці сценарії.

Майже рік завдяки діям наших славних чиновників не видобувало газу одне з найбільших родовищ на Харківщині — компанії «Укрнафтобуріння». Крім іншого, це й мінус 0,3 млрд кубометрів — саме вистачило б дотягти запаси до наміченого НАК плану. Так-сяк, долаючи спротив, видобуток відновили. Якщо ви думаєте, що хтось зробив висновки, то ні. Тепер зупинили видобуток на «Смарт Енерджі». Москвичі декому в Києві орденок-другий заборгували. Чи вони кешем розраховуються?

Газобезпека

Очевидний провал так званої коаліції ППО, яка не в змозі була забезпечити навіть узгоджені поставки. Із труднощами вигризені сім батарей «Петріот» (за вчетверо більшої потреби) до кінця року всі поставлені не будуть. Наші згодні вже й на поставку застарілих ЗРК «Хок». Початок їхньої розробки застав ще Сталіна, хоча їх неодноразово потім апгрейдили, але як вони збиватимуть надзвукові ракети, питання, а щодо «кинджалів» і «цирконів» і запитань немає — ніяк. Але навіть із їхніми поставками все складно.

Про кількість поставлених західних винищувачів говорити набридло: якщо наші шановні партнери, які мають 50% ВВП планети, напружать свої сили та все-таки забезпечать поставку за третю воєнну зиму десятка F-16… це аж потроїть їхню кількість у Повітряних силах України. Польща і НАТО відхилили прохання України або прикрити своїми МіГ-29 прикордонний район м. Стрий (де Більче-Волицьке та Угерське ПСГ), або передати їх ЗСУ, хоча б в оренду. Обговорювалася можливість прикривати хоча б прикордоння силами західних пілотів-добровольців. Але знову це червоні лінії. У підсумку: «Ми надзвичайно вдячні за допомогу, яку вже отримали, але потреба в додаткових захисних заходах зберігається».

Тож надія тільки на власні сили, і роботи багато. Програма створення укриттів традиційно далека від захвату. Варто провести експрес-оцінку як сховищ, так і родовищ. Напевно знайдуться речі, які можна та потрібно доопрацювати, на кшталт чи обвалована бочка з конденсатом, чи очищене все від горючого мотлоху.

Наслідки ударів — в основному пожежі. У Європі туго із зенітками, але, може, хоч із пожежними засобами краще?

Перед війною багато робилося для скорочення персоналу перекачувальних станцій, в ідеалі до нуля. Це дуже по-європейськи, але, як показала війна, для початку гасіння пожеж потрібні люди безпосередньо біля вогнища загоряння. Поки до безлюдної станції приїдуть пожежники, вона вже добре обгорить. Необхідні й надійні укриття для співробітників, техніки, а також спецкостюми, бронежилети, запаси матеріалів. Добре, що славні традиції дозволяють списати недоробки на керівництво, яке пішло.

Ніхто, крім нас, не забезпечить функціональності нашої газотранспортної системи, причому робити це доведеться в буквальному сенсі під вогнем.