Forbes: Російська танкова армія насувається на Покровськ. Але вона не така потужна, як здається

Про це йдеться у статті The Forbes, переклад якої наводить Еспресо.

На пошматованому снарядами полі бою на сході України Росія зосереджує свої зусилля на досягненні головної мети — повної окупації багатого на вугілля Донбасу. Це включає захоплення Луганської та Донецької областей, які разом складають близько 10% території України.

Луганськ опинився під контролем окупантів ще на початку війни. Однак через 34 місяці після початку російського вторгнення, яке, за задумом Кремля, мало тривати лише кілька днів, російські війська утримують лише дві третини території Донецької області. Перспективи повної окупації регіону стають дедалі примарнішими.

Цьому є дві основні перешкоди: українське місто-фортеця Покровськ і цілий ланцюг міст-фортець, розташованих за 25 миль (близько 40 км) на північний схід, який простягається від Костянтинівки до Слов’янська.

"До кінця поточного року ворогу не вдасться захопити "пояс фортець" — Костянтинівку-Дружківку-Краматорськ-Слов'янськ — чи повністю окупувати Донецьку область", — прогнозує український Центр оборонних стратегій.

Це не означає, що російські війська не просуваються. Останніми тижнями підрозділи 90-ї гвардійської танкової дивізії прорвалися через село Жовте до сусідньої Новопустинки, створивши вузький, але глибокий виступ в українській лінії оборони. Цей прорив наблизив російський авангард на відстань лише п'яти миль (8 км) на південь від Покровська.

Якщо метою росіян є не прямий штурм Покровська, а його оточення та відрізання — а наявні докази свідчать саме про такий план — тоді це просування є ключовим елементом. Наступний логічний крок для 90-ї гвардійської танкової дивізії та суміжних підрозділів — розширення плацдарму через захоплення Новотроїцького, а згодом і Українки, що розташована південніше.

На додачу до оточення Покровськ, ширший прорив лінії може стати для російських військ інструментом досягнення другорядної мети: створення загрози лініям постачання українських сил у районі Зорі та Сонцівки, а також у навколишніх територіях на південь від прориву. Після виведення 1 жовтня з Вугледара виснаженої 72-ї механізованої бригади ЗСУ, російські війська продовжують повільне, але стабільне просування на півдні Донецької області.

Оточення Покровська росіянами з півдня може поєднатися з оточенням південної частини Донеччини з півночі.

Однак залишається невизначеним, чи достатньо у росіян ресурсів для реалізації такого маневру. З огляду на те, що їхні найбоєздатніші підрозділи та техніка, а також тисячі північнокорейських підкріплень, зайняті протистоянням українському вторгненню у Курській області на заході Росії та зазнають великих втрат, російські резерви навколо Покровська значно обмежені.

"Протягом останніх двох-трьох місяців, щоб просуватися у напрямку Покровська, командування противника було змушене підтримувати високу оперативну щільність не за рахунок підкріплень, а завдяки перегрупуванню вже наявних сил", — пояснили в Центрі оборонних стратегій.

Чи вистачить росіянам бойової потужності для захоплення Покровська, стане відомо вже найближчим часом. "Майбутня битва за Покровськ стане вершиною наступальної операції противника (у 2024 році)", — підсумували в Центрі оборонних стратегій.

Російські війська, що підходять до міста, не мають суттєвих переваг. Щомісячні втрати перевищують кількість новобранців, яких Кремль мобілізує щомісяця, на тисячі людей. Запаси сучасної техніки, включно з танками та бойовими машинами, швидко вичерпуються, змушуючи росіян все частіше атакувати на пікапах та фургонах.

Водночас швидкий крах жорстокого режиму Башара Асада в Сирії цього тижня призвів до того, що тисячі російських військових і значна кількість сучасної техніки застрягли на кількох базах уздовж сирійського узбережжя. Це зганьбило Путіна саме в той момент, коли він повинен був демонструвати силу та впевненість військам, які готуються до наступу на Покровськ.

Однак обставини можуть змінитися — і досить швидко. Наступний рік може принести суттєві зміни у політичному ландшафті російсько-української війни. Новообраний президент США Дональд Трамп приведе до влади хаотичну та непередбачувану адміністрацію, яка може або припинити, або значно скоротити вкрай важливу американську підтримку Україні. Тим часом у Німеччині відбудуться федеральні вибори, а у Франції також можливе утворення нового уряду.

Можливо, політичні зміни зашкодять Україні та допоможуть Росії. А може, все буде навпаки. Невизначеність відчувається як у Москві, так і в Києві. Різниця, однак, полягає в тому, що Москва прагне підтримувати витратний наступ, переслідуючи цілі, які дедалі більше відсуваються у майбутнє. Натомість головною метою України залишається просте виживання, в той час як Росія витрачає людей, зброю та час — ресурси, які вона вже не зможе повернути.