Як допомогти дитині пережити розлучення: поради психологині

Причини розлучень можуть бути різними: війна, розбіжності у світоглядах, соціальна нерівність. Але найбільше запитань виникає, коли в родині є діти. Як зберегти їхній емоційний баланс у цей складний період? Про це 24 Каналу розповіла Людмила Волянська, практична психологиня МЦ "Лелека", психотерапевтка-психоаналітикиня.

Як говорити з дітьми про розлучення

Головний принцип комунікації з дітьми під час розлучення — чесність, адаптована до віку. Батькам важливо розуміти, що спроби приховати факт розлучення лише травмують дитину. Якщо діти виявлять правду пізніше, вони можуть відчути зраду й недовіру до батьків.

Залежно від віку дитини, про зміни в родині варто розповідати по-різному:

1. Дошкільний вік (5 – 6 років)
   Дітям цього віку слід пояснювати розлучення максимально просто. Головний меседж — дитина не винна в тому, що батьки вирішили жити окремо. Важливо підкреслити, що і мама, і тато продовжують її любити.
2. Молодший шкільний вік (6 – 9 років)
   У цьому віці діти вже розуміють, що таке розлучення, але психіка не завжди справляється із сильними емоціями. Завдання батьків – допомогти дитині зберегти образ родини, яка, хоча і живе окремо, залишається командою, що піклується про її потреби.
3. Підлітки (10 – 14 років)
   Підлітки часто сприймають розлучення як особисту втрату чи навіть поразку. Важливо розмовляти з ними відверто, проговорювати всі емоції та підкреслювати, що це рішення покращить стосунки в родині.

Помилки батьків, яких слід уникати

Залучення дитини до конфлікту

Діти не повинні брати участь у з’ясуванні стосунків між батьками. Взаємні претензії дорослих не мають впливати на їхнє спілкування з дитиною. Наприклад, фрази на кшталт «твій батько нас зрадив» чи «твоя мама нас не розуміє» завдають дитині серйозної психологічної шкоди. Важливо, щоб дитина зрозуміла: тато не кинув та не розлюбив її, вони з мамою вирішили завершити стосунки.

Використання дитини як інструменту маніпуляції

Батькам слід уникати спроб налаштувати дитину проти іншого з батьків. Це руйнує її довіру до обох дорослих і формує токсичне уявлення про стосунки.

Невизначеність у вихованні

Батьки повинні дотримуватись єдиної лінії виховання. Незалежно від того, хто де живе, дитина має відчувати однакову любов і турботу від обох батьків.

Трансляція образи

Нові партнери: як правильно будувати стосунки

Коли батьки починають нові стосунки, важливо діяти делікатно. Часто трапляються ситуації, коли, наприклад, новий партнер намагається взяти на себе роль батька дитини. У цій ситуації краще не намагатись замінити батьківську фігуру, а стати джерелом підтримки та позитивних емоцій для дитини. Для цього слід:

• Поважати емоції дитини й не вимагати від неї негайної прив’язаності.
• Взаємодіяти з дитиною поступово, узгоджуючи всі дії з біологічними батьками.
• Формувати взаємну повагу між дитиною та новим партнером.

Примушення чи форсування стосунків із новими членами сім’ї може викликати в дитини спротив і лише погіршити ситуацію.

Як говорити про відсутність батька чи матері

У разі, якщо один із батьків повністю виключає дитину зі свого життя, важливо подавати цю інформацію нейтрально, без засудження. Наголошення на тому, що батько чи мати «погані», лише формує у дитини відчуття власної недостатності й шкодить її самооцінці.

Розлучення — це завжди виклик, але його можна пережити екологічно. Батьки повинні зробити все можливе, аби дитина відчувала себе потрібною, коханою та захищеною. Виважені слова, спільна лінія виховання й відсутність маніпуляцій — основа для збереження психологічного здоров’я дитини. Пам’ятайте: ваша дитина не винна у ваших проблемах і заслуговує на щасливе дитинство, незалежно від сімейних обставин.