На фронт із 18 років: чому Україні не уникнути зниження призовного віку

Ще з кінця листопада почалися розмови про нібито примус України західними партнерами переглянути призовний вік. Пізніше, 9 грудня, представник Державного департаменту США Метью Міллер заявив, що в разі зниження мобілізаційного віку в Україні до 18 років усі новобранці будуть повністю забезпечені необхідним спорядженням. Зі свого боку, президент Володимир Зеленський наголосив, що основним завданням країни має бути забезпечення армії сучасною технікою і підготовкою особового складу, а не залучення молодих солдатів для компенсації нестачі ресурсів.

"Ми не повинні компенсувати брак обладнання та підготовки молодістю солдатів. Пріоритетом має бути постачання ракет і зниження військового потенціалу Росії, а не зниження призовного віку в Україні. Метою має бути збереження якомога більшої кількості життів, а не збереження зброї на складах", — відповів Зеленський.

За словами деяких експертів, якби призивали саме з 18-ти років, забезпечення їхнім необхідним спорядженням могло б бути здійснене на належному рівні. Однак постає питання: чому цього не відбувається сьогодні і чому система мобілізації не може адекватно укомплектувати військові частини?

Армія "старих": який середній вік ЗСУ

За словами військового експерта Олега Жданова, на сьогодні середній вік солдатів української армії вже сягнув 45 років, а за неофіційними даними — навіть 50. Така ситуація склалася тому, що мобілізація зачіпає найстарших і тих, хто не має змоги чинити опір "бусифікації". Зокрема, йдеться про людей, які не відповідають вимогам щодо фізичної підготовки або вже мають проблеми зі здоров'ям.

"20-30-річні — золотий фонд будь-якої армії. Ці люди є найефективнішою категорією для служби в армії, оскільки вони фізично підготовлені, менше схильні до хвороб і можуть швидше адаптуватися до умов війни. Це підтверджується практикою таких країн, як США, де середній вік піхоти становить близько 25 років, а мобілізація осіб, старших за 35 років, під час війни була заборонена", — говорить Фокусу Жданов.

Але якщо порівнювати призов української та американської армії, варто одразу врахувати, що ключовим є мотивація та питання забезпечення бійців.

"Я думаю, що сам факт, що американці кажуть, що вони їх (мобілізованих з 18-років, — ред.) екіпірують, це може бути пов'язано з тим, що вони, таким чином, частково можуть гарантувати максимальне зменшення втрат під час їхнього застосування. Тому що солдат, одягнений, екіпірований, він менш схильний до впливу тих самих чинників ураження, які присутні на полі бою", — продовжує експерт.

За словами Жданова, західні партнери наполягали не тільки на омолодженні ЗСУ, а й, насамперед, на реформі самої системи мобілізації. Але українська влада вперто вдає, що проблеми немає і реагує лише на гострі заяви на кшталт про призов 18-річних, використовуючи ці тези на свою користь.

Поки гуде тема зниження мобілізаційного віку, українське суспільство забуло, що зовсім недавно обговорювали питання розформування ТЦК, які так чи інакше провалили мобілізаційну кампанію. Зникла з інформаційного поля і тема мобілізації правоохоронців — поки активно обговорюють пропозицію Заходу щодо зниження призовного віку, реальні проблеми залишаються в кутку, замовчуються.

Розподіл військової допомоги: що не так

І тут виникає замкнене коло: проблеми з особовим складом ЗСУ піднімають давно, власне, тому ми і спостерігаємо примусову мобілізацію все ще, і коли Захід пропонує вирішити їх за рахунок призову молоді, українська влада каже, що зброя і техніка зараз важливіші.

"Ми просимо техніку і зброю, а партнери відповідають — "так у вас немає особового складу в бойових бригадах, у вас фронт тріщить". І ми тут же говоримо, у нас 10 бригад сформовано і у нас немає для них техніки. І партнери в дисонансі, вони не розуміють, що робити. Є люди чи ні в підсумку?!", — міркує Жданов.

Зараз виникає проблема і з розподілом техніки від партнерів. Припустимо, надходить пакет допомоги, в якому є 10 танків. Можна розподілити ці танки по танкових батальйонах і таким чином компенсувати поточні втрати. Це підвищить бойовий потенціал цих підрозділів, покращуючи їхні можливості для виконання завдань. Якщо в якогось батальйону боєздатність була менш як 50%, то додавши три танки, підвищується його рівень боєготовності.

"Однак, є інший варіант: можна ці 10 танків залишити у складі однієї роти і направити їх у новосформовану бригаду. Але це теж має свої складнощі. Наприклад, якщо в батальйоні за штатом має бути 33 танки, а ми додаємо тільки 10, то дві інші роти залишаються без танків. Виходить, що батальйон залишається небоєздатним і мусить чекати, поки надійдуть танки, що залишилися. У результаті виникає неефективний розподіл техніки, що призводить до плутанини в системі поставок і використання військової допомоги", — каже Жданов.

Основною проблемою є не стільки призов молодих людей, скільки загальна недостатність ефективної організації мобілізації та військового комплектування, що призводить до втрат, неправильного розподілу ресурсів і, зрештою, неефективного ведення війни.

Щоб ситуація для України стала позитивною на фронті, доведеться йти на якісь заходи, і на думку експерта, є ймовірність того, що влада все ж таки піде на зниження призовного віку до 21 року.

Нагадаємо, 27 листопада в Reuters із посиланням на джерело в адміністрації США повідомили, що Вашингтон тисне на Україну з вимогою розглянути зниження мобілізаційного віку до 18 років.

30 листопада нардеп Лариса Білозір повідомила, що в Україні можна мобілізувати ще 3,7 мільйона чоловіків за 25 років. Вона зазначила, що вже призвано на службу 1,2 мільйона осіб, заброньовано 600 тисяч, а 1,5 мільйона непридатні до служби.