Зелена чи атомна? Майбутнє енергетики України в умовах відновлення

Україна завжди була енергетично потужною державою, і саме атомна енергетика є її фундаментом. Наприклад, українська енергосистема кратно більш розвинута за електричну мережу колишньої РСФСР.

У відносно мирний час українські АЕС забезпечували 50% споживання електроенергії. Після масованих російських атак на українську енергетику її атомний компонент забезпечує близько 60% усієї електроенергії країни.

Читайте такожЕкспорт кукурудзи у грудні буде рекордним. Ось чому «Ринок покупця». Нові виклики для ринку житлової нерухомості. Найбільші конкуренти – національні мережі. Досвід експансії VARUS у нові регіони

Ми всі переконані в переможному завершенні війни і успішній післявоєнній відбудові. Проте, процес відбудови вимагатиме багато енергії, тому споживання електроенергії з сьогоднішнього мінімуму має вирости швидко та якісно.

Відповідно, про перспективи стрімкого збільшення потужності енергосистеми потрібно думати уже сьогодні. Очевидний пріоритет – вуглецевонейтральна енергетика. Давайте скажемо відверто, що будувати вугільні ТЕС більше ніхто не буде. Зараз нам потрібні відновлювані джерела енергії. Однак чи здатні лише «зелені» електростанції забезпечити потребу нашої економіки – питання дискусійне.

Нам потрібно зробити вибір на користь оптимального сценарію розвитку енергетики в Україні. Ми маємо досвід Німеччини, яка закрила АЕС і перевела себе на газ і ВДЕ, і досвід Франції – де 70% електроенергії виробляють АЕС. ФРН стала залежною від російського газу – нотатка на полях.

Представники української влади уже не раз заявляли про наміри розвивати атомну енергетику. Це логічно: її потужності належать державі, і в Україні велика кількість спеціалістів, здатних будувати і обслуговувати атомні об’єкти.

Нині актуалізувалося питання про добудову двох енергоблоків Хмельницької АЕС, які почали зводити ще за СРСР. За даними Енергоатому, один блок готовий на 80%, інший на 25%.

Вони будувалися (як і всі решта наших атомних блоків) за радянською технологією ВВЕР-1000. На це були витрачені мільярди доларів, і просто так їх списувати не варто. До прикладу, новий атомний блок американського Westinghouse, якщо його зводити з нуля, обійдеться в $8-10 млрд. Відповідно, добудова одного блоку Хмельницької АЕС обійдеться в $1-1,5 млрд.

З очевидних переваг – добудова енергоблоків дозволить Україні зменшити залежність від імпорту енергоресурсів. Додаткові атомні потужності дадуть можливість не лише забезпечити внутрішній ринок, але й стати надійним експортером електроенергії до країн ЄС, якщо виникне її надлишок. Це не лише посилить нашу економіку, а й зміцнить геополітичні позиції України в регіоні.

Західні партнери в цілому підтримують плани України щодо розвитку атомної генерації. Вони готові надавати фінансову, технологічну та експертну допомогу.

З мінусів – навіть при 80%-й готовності енергоблока на Хмельницькій АЕС, мінімальний термін для завершення будівництва – 2,5-3 роки. В контексті АЕС це мізерний строк, однак не варто скидати фактор війни.

Перефразовуючи відому схему про базис та надбудову, енергетика — це основа, а сильна енергетика робить сильнішою нашу державу.