Молдову колют газовой иглой. Почему страна объявила чрезвычайное положение и при чем здесь Приднестровье

Від понеділка 16 грудня Молдова починає жити у режимі надзвичайного стану.

Країна чекає на критичні проблеми в енергетиці, а прем’єр Дорін Речан вже попередив громадян про важку зиму.

Не виключено, що 1 січня повністю та остаточно припиниться постачання "Газпромом" безкоштовного газу до Придністров’я.

Це – найжорсткіший сценарій з можливих.

На практиці він означатиме зупинку єдиної у Молдові великої електростанції, яка забезпечує абсолютну більшість електроспоживання країни, і як наслідок – масштабні вимкнення електрики.

Також на правому березі це призведе до зростання цін та додаткового падіння популярності чинної проукраїнської та прозахідної влади.

Утім, все це – дрібниці у порівнянні з очікуваним впливом кризи на Придністров’я, у разі її розгортання за жорстким сценарієм.

Повна зупинка безкоштовного газопостачання означатиме колапс економіки самопроголошеної "держави" та масштабну гуманітарну кризу з тектонічними для регіону наслідками: по суті, це створить можливість для реінтеграції Придністров’я та його виходу з-під контролю Москви.

Офіційний Кишинів розраховує, що найжорсткіший сценарій не втілиться.

У суспільстві немає прагнення до силової реінтеграції Придністров’я, виборець не оцінить це як досягнення; а от удар по рейтингу влади через гуманітарну кризу та зростання цін видається цілком реальним сценарієм.

Понад те, проросійські партії вже почали використовувати це як козир у боротьбі з президенткою Санду та її урядом.

Зима настала несподівано.

Наприкінці минулого тижня парламент Молдови за пропозицією уряду оголосив у країні режим надзвичайного стану у секторі енергетиці.

Зміни, які запроваджує цей правовий режим, спрощують енергетичні закупівлі, дають уряду певні цінові та кредитні важелі тощо, але ніхто не тішить себе думкою, що це дасть прем’єру Доріну Речану та його команді можливість здолати кризу або запобігти їй, та й сам він публічно це визнає.

"Маю бути чесним з вами: на нас чекає дуже важка зима.

Ми повинні бути до цього готові", – заявив прем’єр на слуханнях у парламенті.

Причиною для різких заяв та кроків стало наближення 1 січня та змін, які принесе новий 2025 рік.

Про ці зміни було відомо наперед, але так склалося, що уряд Молдови до них не підготувався.

Ба більше, видається, що у Кишиневі до останнього намагалися ігнорувати наближення важкої зими, а коли зрозуміли серйозність ситуації – було вже запізно.

Йдеться про те, що 1 січня 2025 року завершується дія договору про транзит газу між "Газпромом" та "Нафтогазом" територією України, підписаного у грудні 2019 року.

Повномасштабна війна робить неможливим підписання нового контракту між українською держкомпанією і монополістом держави-агресора.

Зараз РФ постачає газ через Україну до кордону Словаччини, Угорщини та Молдови, і на останню це має вплинути найбільше – причини цього ми пояснимо нижче.

Для Молдови не було несподіванкою те, що це постачання газу може припинитися: Київ говорить про це відкрито та здавна, у тому числі на найвищому рівні.

Втім, у Кишиневі ставили на те, що це лише інформаційна війна та що зрештою буде знайдена якась проміжна схема.

Кореспондент "Євро.

Правди" у розмові з молдовськими високопосадовцями з цього приводу зазвичай чув відповідь на кшталт "від нас ці переговори не залежать, але напевно домовляться про щось 31 грудня".

Повну зупинку постачання газу з РФ донедавна не припускав майже ніхто.

Але наприкінці листопада у Кишиневі почало наростати хвилювання.

Напевно, невипадково це збіглося у часі з поїздкою міністра енергетики до Росії на переговори з керівником "Газпрому" Алексєєм Міллером, під час якої російська сторона повідомила Молдові політично неприйнятні та неможливі умови продовження постачання.

Далі почався грудень, і з’ясувалося, що Москва не бронює маршрути постачання газу до Молдови на 2025 рік в обхід України – через так званий трансбалканський маршрут.

Лишалася остання примарна надія на те, що "Газпром" дасть заявку на помісячне бронювання на січень, крайній строк для якого спливає 16 грудня.

Наразі повідомляється, що заявки від "Газпрому" не надійшло.

Усе це змушує Кишинів нервувати і дедалі чіткіше усвідомлювати, що лише інформаційною війною тут не обійдеться.

Парадокс ситуації у тому, що загрози дефіциту газу у Кишиневі немає.

Проблема полягає в іншому – і це треба окремо пояснити.

"Газпром" б’є Молдову струмом.

"Європейська правда" вже розповідала про те, що самопроголошена та ніким не невизнана придністровська "держава", яка де-факто перебуває під контролем РФ, зараз має єдине системоутворююче джерело доходів.

Це російський газ.

Як це працює, ми детально пояснювали у дослідженні ЄП "Як ліквідувати Придністров’я.

Все про сценарії "примусового" об’єднання Молдови та їхні наслідки".

А якщо коротко, то рецепт полягає у тому, що Росія вже зо три десятиріччя безоплатно постачає газ у підконтрольний їй регіон.

Певний час росіяни намагалися "вішати" газовий борг Придністров’я на Кишинів, але тамтешня влада відмовлялася визнавати цю заборгованість навіть коли Молдовою керували проросійські політики.

Але Москва і далі продовжувала качати у свій анклав безкоштовний газ.

І питання не лише у тому, що у Тирасполі, Бендерах чи Рибниці люди могли опалювати квартири та готувати їжу, не переймаючись питаннями ціни та енергоефективності.

Зрештою, певну (дуже маленьку) ціну за енергоносії платили і вони, а ці кошти забезпечували надходження у сепаратистський бюджет.

Крім того, дотаційні ціни на газ (та електрику; про це далі) робили економічно рентабельними підприємства на лівому березі Дністра – від Молдавського металургійного заводу і до виробництва чорної ікри.

Ну й російському контингенту у Придністров’ї та локальним підприємствам оборонки та обслуговування військових теж було тепліше.

Та набагато важливіше те, що російський газ спалюють для генерації електрики.

На півдні Придністров’я, у місті Дністровську розташована єдина у Молдові велика електростанція за назвою МДРЕС (це ще радянська абревіатура, яка розшифровується як Молдавська державна районна електростанція).

Електрика, яку вона виробляє, йде не тільки придністровським споживачам.

Вона складає основу споживання правобережної Молдови; у зимовий період під три чверті енергоспоживання правобережжя надходить з МДРЕС.

І хоча газ для електрогенерації Росія надає безкоштовно, та за електрику бере з Кишинева тариф, що влітку взагалі є близьким до ринкового.

Ось ці енергетичні кошти і складають основу бюджету Придністров’я.

По суті, фінансову основу сепаратистської "республіки" забезпечують бізнес та населення Молдови, коли сплачують рахунки за електрику.

А небезпеку несе те, що інших постачальників електроенергії немає.

Те, що Придністров’я весь час тримало тариф, трохи нижчий за ринковий, довгі роки гарантувало їм збереження монополії на ринку Молдови.

Ба більше, ще за радянських часів енергосистема була побудована так, що магістральні ЛЕП заходять через вузлові точки; у Молдові такою точкою став майданчик МДРЕС.

Тому навіть зараз резервна (умовно кажучи, аварійна) лінія постачання з Румунії спершу іде на Придністров’я, і вже звідти – на Кишинів.

Тож навіть імпорт електрики з Румунії технічно може бути обірваний, обмежений або переспрямований у регіоні, що значною мірою підконтрольний Кремлю.

До 2022 року єдиною альтернативою було енергопостачання з України (і у період попередньої газової кризи у Молдові у 2021 році цей шлях активно використовувався і тоді дійсно врятував країну від блекауту), але російські ракетні атаки зробили це неможливим – ані український експорт, ані стабільний транзит з ЄС через Україну до Молдови.

Придністровську електростанцію зробили "незамінною".

А російська газова голка перетворилася на електричну.

Ціна незалежності.

Система, за якої Росія створює газову залежність інших держав від своїх монопольних постачань, а потім використовує цю ситуацію для шантажу та політичних, економічних поступок та навіть поступок частиною суверенітету – не нова.

Свого часу через такий період пройшла й Україна, але після 2014 року це назавжди пішло у минуле.

А от Молдова ще донедавна закуповувала 100% свого газу у "Газпрому".

По суті, наша сусідка почала боротися за свою енергетичну незалежність лише кілька років тому.

Навіть маючи за сусідку Румунію зі значними розвіданими запасами газу, Кишинів не шукав альтернатив, а всі ідеї побудувати газопровід на захід наштовхувалися на саботаж або опір.

Та у 2019-му нарешті відновилося спорудження довгобуду – газопроводу з території Румунії.

Наприкінці 2022 року труба запрацювала.

Нічого дивного у тому, що за рік до її введення в експлуатацію, восени 2021-го, Москва вирішила по максимуму використати газовий важіль і розпочала шантаж Кишинева та припинила постачання газу.

Втім, тоді за допомогою України Санду та її команда змогли встояти.

Зараз відбувається дуже подібна історія.

Річ у тім, що у 2025 році у Молдови має з’явитися також альтернатива придністровсько-російській електриці.

Пригадуєте, вище йшлося про те, що зараз ЛЕП з Румунії на Кишинів проходять через Придністров’я? За чинної влади у Молдові з’явилося розуміння, що це – небезпека та потенційна точка російського шантажу, тому уряд розпочав будівництво нової високовольтної ЛЕП з Румунії (Вулканешти – Кишинів) для прямого постачання.

Ця ЛЕП має бути готова до запуску наступного року і вона прибере залежність Кишинева від Придністров’я (детальніше читайте у статті "У 2025 ми відключимо 'незалежність' Придністров’я за несплату.

Якщо Москва не зробить це раніше").

На цьому тлі немає нічого дивного у тому, що в останню зиму, коли у розпорядженні Кремля є електроенергетичний важіль тиску на Молдову – там хочуть використати його на повну.

Тому російська сторона домоглася приїзду урядової команди на переговори з "Газпромом" (розірвавши "ігнор" зустрічей з росіянами на високому рівні від 2022 року), причому ця зустріч виявилася очікувано безрезультатною: як умову збереження постачання газу для МДРЕС у "Газпромі" висунули погашення Кишиневом боргів, які Кишинів не визнає.

Протидія цьому тиску з боку влади Молдови видається хаотичною.

Але насправді інструменти уряду обмежені.

Кроки на кшталт звільнення міністра енергетики, якого ще пару місяців тому називали дуже ефективним, проблему не вирішують.

А заклики прем’єра Доріна Речана до мешканців Придністров’я навряд чи будуть ними почуті.

Хоча добре, звісно, що характеристика Росія лунає настільки відверто і відкрито.

"Якщо хтось ще має ілюзії, що Росія піклується про жителів Придністров'я, захищає їх, то тепер усім повинно було стати зрозумілим, що насправді Росія тримає їх у заручниках і використовує для дестабілізації ситуації в Молдові та в регіоні", – заявив днями прем’єр Молдови.

Що відбудеться 1 січня.

Варто зауважити, що російська сторона зберігає мовчанку щодо постачання газу до Придністров’я.

Тому про можливі варіанти можна лише здогадуватися – але в уряді Молдови кажуть, що готуються до найжорсткішого розвитку подій.

Хоч і не вірять у нього.

"Будемо працювати по ситуації, але ми маємо бути готові до найгіршого сценарію", – розповів у інтерв’ю News.

Maker Вадим Чебан, в.

керівника компанії Moldova.

Найгірший сценарій – це повна та тривала зупинка газопостачання, без його відновлення протягом нинішнього опалювального сезону.

"Якщо постачання припиниться, на придністровський регіон чекає колапс", – каже Віктор Парліков, донедавна міністр енергетики, якого "призначили" одним з винуватців кризи.

У Молдові цей сценарій призведе до масових багатогодинних вимкнень електрики – на кшталт того, до чого вже звикає Україна, але без ракетних атак.

Уряд Молдови до цього готується – вже розроблений протокол, визначені категорії споживачів тощо.

Ще однією проблемою, яка ляже у такому разі на плечі уряду Молдови, стане підтримка Придністров’я, яке за деякий час охопить гуманітарна криза.

У Кишиневі розраховують на допомогу зовнішніх гравців, але безболісно це не пройде.

А оскільки у 2025 році у Молдові мають відбутися парламентські вибори, всі зважають на них.

Такі тектонічні потрясіння в уряді вважають проблемою, а не можливістю.

Втім, у Кишиневі все ж зберігають оптимізм.

Зокрема, Віктор Парліков вважає, що найреальнішим сценарієм є скорочення, а не повне припинення газопостачання.

Для Кремля це дійсно видається логічною стратегією.

Так там зможуть зберегти певну залежність Придністров’я і не допустити його абсолютного падіння та реінтеграції з Молдовою – але водночас натиснути на Санду і її уряд та вдарити по популярності влади у Молдові.

Також треба зауважити, що навіть у разі повної зупинки газопостачання влада Придністров’я не обвалиться моментально.

Так, на МДРЕС є запас вугілля, номінально розрахований на 50-60 днів у разі, якщо електростанція вироблятиме електрику лише для себе, без постачання у Молдову.

Але на цьому – все.

МДРЕС розрахована на дуже специфічне вугілля.

"Ця станція може працювати лише на донецькому вугіллі (імовірно, йдеться про антрацит з Донбасу.

– Ред.).

І те вугілля, що є, ми завезли до 2014 року.

Його фізично тепер не можна завезти ніяк", – розповідав самопроголошений президент регіону у 2022 році.

Тому, так чи інакше, момент падіння Придністров’я наближається.

Росія використовує свої останні козирі і задіює інструменти газового та електроенергетичного шантажу, доки вони є.

Цей період у Молдові триватиме недовго.

Хоча 2025 рік дійсно буде непростим.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".