Письменник Мирослав Лаюк здобув Премію імені Шевельова 2024 року

Премію імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2024 року отримав письменник, викладач та ведучий Мирослав Лаюк за книжку «Бахмут».Про це повідомила комунікаційна команда Українського ПЕН. 

Переможець отримав статуетку Бронзового Ангела, виготовлену скульпторкою Світланою Карунською, а також грошову премію та дипломом лауреата під час урочистої церемонії в Києві 17 грудня, в день народження мовознавця, історика української літератури, есеїста Юрія Шевельова.

«Хоч ця книжка називається іменем міста, це — книжка про людей. Для мене книжки в цей час — це те, що робить фундамент. Іноземці, зокрема, кажуть, що ми хитка, невизначена країна. Книжки записують цей фундамент. ​​У книжці "Бахмут" я розповідаю, як ми з Данилом Павловим вивозили з-під фронту 86-річну жінку. Нещодавно я був в нашої героїні, яка живе зараз самотньо в Києві, на її 88-річчі. Вона казала, що передовсім їй не вистачає смаку рідної солі. Нагадаю,  з окупацією Соледару під Бахмутом в Україні з'явились проблеми з сіллю. І ця замінена їй не така. Смак гірший. Смак речовини, яка формувалась мільйони років тому. І вона знову питала, як я думаю, коли вона зможе повернутись до Бахмута?», — сказав у своїй промові Мирослав Лаюк.

Член Капітули, філософ, перекладач, провідний науковий співробітник видавництва «Дух і Літера» Олексій Панич зауважив, що книга містить репортажну частину та «чисту бездомішкову» есеїстику.

«Поєднання цих двох жанрів, на мій погляд, подіяло так, як мав, на думку Аристотеля, діяти третій жанр — трагедія», — висловив думку Олексій Панич.

У своєму відгуку на «Бахмут» він також писав, що книгу пов’язує ефект очищення: «Та сама часто пригадувана антична "катарсис", яка для Арістотеля є неодмінною ознакою трагедії, що "через співчуття та страх здійснює очищення таких страждань". Страждань в книжці згадано чимало, і буде добре, якщо вони викличуть в її читачів і співчуття, і страх. Але "рамка" авторського погляду та присутні в цьому погляді контексти історії та культури — української, європейської та світової — ніби "очищують" для нас ці страждання».

Письменник Мирослав Лаюк є лауреатом низки премій, зокрема «Коронації слова», «Літакценту року», Міжнародної премії імені Олеся Гончара та інших. Його роман «Баборня» потрапив у Довгий список літературної премії «Книга року ВВС-2016», а книжка «Бахмут» ввійшла до списку фіналістів «Книги року BBC-2024». Він є учасником поетичних фестивалів та літературних подій у Південній Африці, Австрії, Хорватії, Чехії, Литві, Польщі тощо. Твори Мирослава було перекладено й опубліковано понад десятьма мовами.

Спеціальна відзнака Капітули цьогоріч була присуджена Василеві Махну «за особливий голос в українській есеїстиці останніх двадцяти років і розбудову мостів культурного порозуміння», а Спеціальну відзнаку Радіо «Культура» вручили Станіславу Асєєву за книжку «Мельхіоровий слон, або людина, яка думала».

Цьогоріч до номінантів на здобуття Премії потрапило 9 книжок. Фіналістами стали Юлія Буйських з виданням «На захід від Бугу», Мирослав Лаюк з книгою «Бахмут» та Антон Санченко з виданням «На чорноморській хвилі: 33 століття копаного моря».

Минулого року письменник Олександр Михед із книжкою «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» став лауреатом премії.

У 2022 році премію здобув журналіст, історик та перекладач Андрій Павлишин. Його відзначили за збірку есеїстики «Нам і далі загрожує вічність» про знакові постаті Львова першої половини ХХ століття.

Лауреатами премії минулих років стали Тарас Прохасько («Одної і тої самої»), Андрій Портнов («Історії для домашнього вжитку»), Костянтин Москалець («Сполохи»), Олександр Бойченко («Більше/менше»), Вахтанґ Кебуладзе («Чарунки долі»), Андрій Любка («Саудаде»), Володимир Єрмоленко («Плинні ідеології»), Діана Клочко («65 українських шедеврів. Визнані й неявні»), Тарас Лютий («Культура принад і спротиву») та Андрій Бондар («Ласощі для Медора»).

Фото: Український ПЕН