4 шляхи до безпечного миру: який вигляд може мати Україна після укладення угоди

Майже через три роки після того, як Володимир Путін віддав наказ російським військам вторгнутися в Україну, війна вступає у свою завершальну фазу, і угода щодо її припинення здається як ніколи ймовірною.

В України труднощі. З літа вона неухильно втрачає позиції, її армія відчуває дедалі гострішу нестачу солдатів, а Росія цьогоріч здобула в шість разів більше території, ніж за весь 2023 рік. Президент України Володимир Зеленський, який тривалий час клявся не поступатися Росії ні п'яді, нещодавно визнав, що армії України зараз не вистачає сил для звільнення всіх окупованих Росією земель і висловив ідею відкласти досягнення цієї мети в обмін на вступ до НАТО. Нещодавнє опитування Gallup показало, що близько 52 відсотків українців виступають за швидке закінчення війни через переговори, тоді як торік таких було лише 27 відсотків.

Українці стомлені боями, але у Росії теж є проблеми. За оцінками України та її союзників, кількість загиблих і поранених у російській армії може становити близько 700 000 осіб, а за геолокаційними підрахунками, було знищено понад 14 000 одиниць російської військової техніки. Втрати, які, за оцінками британського міністерства оборони, у першій половині листопада становили в середньому приблизно 1500 осіб на день, і втрати озброєнь у таких масштабах не можуть тривати нескінченно.

Російська економіка також зазнає труднощів. За прогнозами російського Центрального банку, наступного року темпи зростання різко знизяться і становитимуть лише 0,5 відсотка. Центральний банк стверджує, що інфляція становить 8,54 відсотка — у жовтні він підняв відсоткові ставки до позамежного рівня в 21 відсоток — але деякі приватні опитування свідчать, що вона може бути принаймні вдвічі вищою. Наприкінці листопада рубль упав до найнижчого рівня з березня 2022 року. Вартість основних продуктів харчування, таких як олія, капуста і картопля, різко зросла, і деякі магазини почали зберігати упаковки масла в замкнених шафах, щоб запобігти крадіжкам.

Попри вливання величезних ресурсів у війну, пан Путін все ще не контролює повністю Донецьку, Херсонську та Запорізьку області України, які разом з Луганськом є частиною його заявлених цілей. Він також почав викладати свої умови припинення вогню — навіть поки його війська просуваються вперед і поки йому не вдалося повністю витіснити українські війська з тих частин Курської області Росії, які вони захопили в результаті зухвалого гамбіту в серпні.

Повернення Дональда Трампа в Білий дім, що наближається, змусило всіх насторожитися. Пан Трамп поклявся швидко припинити війну і не буде відчувати нестачі в важелях тиску — він може припинити військову допомогу Україні, якщо вона не захоче вести переговори, і збільшити її, якщо пан Путін відмовиться сісти за стіл переговорів. Однак, попри те, що різні пропозиції щодо укладення угоди висувалися як приватно, так і публічно, незрозуміло, чи є у Трампа працездатний план.

Проте угоду врешті-решт буде укладено, тож час планувати післявоєнну фазу. Що б не було погоджено, Україна, як і раніше, буде примикати до великого і могутнього сусіда, який може знову напасти. Тому розмова йде про гарантії безпеки.

Ось чотири можливі сценарії майбутньої безпеки України.

Пан Зеленський хоче вступити в НАТО, але ця надія, найімовірніше, так і залишиться нездійсненою. Для прийняття нового члена в НАТО необхідна одностайність, а найближче до єдиної думки щодо України альянс підійшов 2008 року, коли оголосив, що Україна вступить до його лав у якийсь невизначений термін у майбутньому. Ця невизначеність призвела до розбіжностей, які зберігаються і сьогодні: щонайменше сім країн НАТО виступають проти вступу України або хочуть відкласти його на невизначений термін, включно зі Сполученими Штатами — вищі радники пана Трампа заявили, що питання про членство не обговорюється.

Як альтернатива коаліція охочих могла б узяти на себе зобов'язання захищати Україну. Проблема в тому, що Україна захоче, щоб серед гарантів були Сполучені Штати. Вона розглядає НАТО, по суті, як гарантію захисту з боку США і не вважатиме будь-яку коаліцію надійною, якщо вона не буде укріплена американськими військами і зброєю. Пан Трамп, який прагне не тільки закінчити війну, не взявши на себе жодних зобов'язань щодо захисту України, а й скоротити зобов'язання Америки щодо гарантування безпеки в Європі загалом, навряд чи підпишеться під будь-якою подібною угодою.

Заяви пана Трампа і кандидатури, які він обрав на найвищі пости в зовнішній політиці та національній безпеці, свідчать про те, що американська військова міць дедалі більше спрямовуватиметься в Азіатсько-Тихоокеанський регіон, щоб протистояти Китаю. Ба більше, з простих географічних причин безпека України завжди матиме більше значення для європейців, ніж для американців. Тому розумно очікувати зменшення американської військової ролі в Європі, що вимагатиме від європейців щонайменше нести більший тягар власної оборони, а можливо, й основну відповідальність за захист України.

Який вигляд може мати ендшпіль, у якому Європа візьме на себе провідну роль? Кілька європейських країн обговорювали можливість розміщення військ у післявоєнній Україні. Минулого тижня пан Макрон, який підкреслює, що Європа повинна більше робити для своєї оборони, зустрівся з прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском, щоб обговорити розміщення європейських солдатів в Україні після мирного врегулювання. Пізніше пан Туск заявив, що його країна "не планує жодних подібних дій" навіть після припинення вогню. Коротше кажучи, розмови про європейську гарантію безпеки ведуться, але рішення немає.

Інша можлива модель — назвемо її "збройний нейтралітет" — буде тією, якій Україна віддає перевагу найменше. Від Росії знадобиться обіцянка не нападати на Україну, а від України — відмова від членства в НАТО і розміщення іноземних військ і озброєнь на своїй території. Озброєний нейтралітет зробить Україну більш вразливою порівняно з іншими рішеннями. Однак це може бути й найбільш досяжним результатом. Пан Путін заявив, що нейтралітет необхідний для "добросусідських відносин". Важко уявити собі добросусідські відносини між цими країнами за будь-яких обставин, але значні успіхи Росії на полі бою, особливо в останні кілька місяців, означають, що пан Путін зможе укласти жорстку угоду.

За варіанта збройного нейтралітету Україна не може покладатися на обіцянку Росії про ненапад і має максимально посилити свою безпеку. Вона може і повинна відмовитися від будь-яких обмежень на чисельність своєї армії — на чому наполягала Росія під час невдалих перемовин у 2022 році — або на звичайні озброєння, які вона може купувати чи створювати. Європейські країни, які вже навчають українські війська та інвестують в оборонну промисловість, можуть зробити більше на обох фронтах. Україна продемонструвала, що є грізним супротивником, і якщо її досвідчену, перевірену в боях армію вдасться зробити сильнішою і краще оснастити, Росії доведеться рахуватися з набагато потужнішим супротивником.

Після більш ніж 1000 днів війни, внаслідок якої загинули тисячі людей, мільйони були змушені покинути свої домівки, а значна частина України зруйнована, кінець, можливо, близький. Але для міцного миру, а не для заморозки, якої вистачить лише на те, щоб Росія перегрупувалася і знову почала наступ, важливим є те, що станеться після цього.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело