"Велкам ту окоп": який шлях пройшов Кирило Верес від підприємця до комбата 54 ОМБр

Кирило Верес, нинішній командир батальйону К-2 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, у 20-річному віці був директором нудистського пляжу на Трухановому острові. Кар'єру військовослужбовця розпочав у 2014 році в батальйоні поліції Київ-1 у Слов'янську. Згодом був контррозвідником СБУ та заступником командира 92-ї бригади. Верес — один із десяти номінантів у голосуванні Фокуса "Українець року": українці можуть віддати свій голос за легендарного командира.

У перші місяці повномасштабного вторгнення Кирило Верес брав участь в організації оборони Мар'їнки Донецької області. Також керував контрнаступом зведених підрозділів механізованих батальйонів на вимушено залишені позиції. Їх вдалося повернути.

З лютого 2022 року командує батальйоном К-2 54-ї ОМБр, тримав оборону в напрямку Соледар-Сіверська.

У 2022 році відзначений званням Героя України, орденом "Золота Зірка" — за особисту мужність і героїзм. У 2023-му нагороджений Хрестом бойових заслуг.

Ще 2020 року він отримав орден Богдана Хмельницького I ст. за особистий внесок у зміцнення обороноздатності України та низку інших нагород і орденів.

Верес проти мобілізації 18-річних

Від деяких командирів надходять сигнали щодо мобілізації з 18 років. Пояснюється це тим, що молодші за віком і фізично придатні бійці швидше вчаться виконувати бойові завдання. Кирило Верес не погоджується з такою думкою. За його словами, воювати з 18 років може бути трохи рано.

"Безумовно, є багато командирів підрозділів, які підтримують протилежні думки. Вони вважають, що зниження мобілізаційного віку є потрібним. Їхнє бачення таке. Можливо, воно правильне в їхніх підрозділах і в їхніх форматах", — додав Кирило Верес.

Водночас він визнає, що 59-річним досить складно воювати: більша їхня частина вже не може вести активну фазу оборони або наступу.

На запитання про ставлення до економічного бронювання та поділу на багатих і бідних Верес поставив зустрічне запитання про те, чи зможуть його бійці з його підрозділу, які заробили певний капітал, відкупитися.

"Якщо військовослужбовець, який пробув зі мною з початку повномасштабної війни, у середньому за 30 місяців заробив 30 тижнів на 120 — 3,6 млн гривень. Нехай витратив половину — тепер він зможе відкупитися чи ні", — сказав комбат в інтерв'ю YouTube-каналу "Фарід говорити".

Щодо демобілізації командир пояснив, що в нього є гроші і він би з радістю відкупився і посидів би вдома.

"Я буду читати, готуватися, дивитися за тенденціями війни. Повернуся через чотири місяці — тупити не буду", — додав боєць.

Водночас Верес уточнив, що низка підприємців, якщо потраплять в окоп, то не зроблять для підрозділу більше за інших. Але в цивільному житті вони можуть забезпечити життя сотням.

"Якщо він заробляє мільйон, і дає в Збройні сили тисячу гривень — велкам ту окоп. А якщо він заробляє мільйон і віддає 300-400 тисяч, друже, там від тебе буде набагато більше користі. 300-400 тисяч — це два термальні дрони. 400 — це майже три. Якщо мій підрозділ щомісяця втрачає 10, то це 30% мого запасу на місяць. Люди мають робити те, що найкраще в них виходить", — зазначив він.

Ставлення Вереса до грошової мотивації

Мотивація воювати росіян це гроші, ті, хто йдуть воювати в Москві, отримують 20 тис. доларів, чи можливо заохочувати громадян за допомогою такої мотивації. Командир батальйону К-2 не вважає, що таким чином можна заохочувати й українських захисників.

"Ділимо 120 тисяч гривень на 30 діб, скільки виходить — чотири тисячі на день. Коля, іди штурмани посадку за четвірку. Іди помри за чотири косарі — це ж смішно. Я не вважаю, що основна мотивація моїх військовослужбовців — це гроші", — пояснив він.

Він також додав, що в його бригаді служать майже 70% переселенців, і що щиро вірить, що мотивація у вигляді грошей — це основна мотивація його бійців.

Щодо того, що мобілізаційний резерв вищий у Росії — приблизно 29 млн до 149, — Верес сказав, що виходу два: знищувати ворогів у співвідношенні 1 до 10.

Щодо закордонних оборонних компаній, які інвестують в українські підприємства, він риторично запитав, чому вони заходять тільки 2022 року, а не 2024-го.

"Я думаю, що ми багато розповідаємо, що в нас усе є. У нас сотні виробників дронів, стоїть на закупівлі Міністерства оборони, а літає п'ять", — пояснив він.

Він також додав, що не всі розробники знають, що відбувається на полі бою і прислухаються до порад військовослужбовців.

Про роботу до війни

Про свою роботу до служби в армії — директором з розвитку нудистського пляжу в Києві — він розповів, що "дивився, щоб пляж процвітав і працював, щоб людям було комфортно".

Він пішов із цієї роботи за кілька років до початку війни, але коли і якщо війна закінчиться, на подібну посаду після служби він уже повертатися б не став.

Він пояснив, що він уже не в тому віці.

"Мені це вже не цікаво. Це, умовно кажучи, було в дитинстві. Але це дійсно дало великий поштовх зараз навіть у моїй роботі. На той час у мене було 30-40 підлеглих", — зазначив він, додавши, що на пляж у середньому приходили три тисячі людей на день.

Досвід управління пляжем він використовував у своїй військовій службі. "Життєдіяльність усього цього потрібно було якось забезпечувати. Цей досвід я масштабував у військову ланку", — пояснив Верес.

З його слів, сам він на нудистському пляжі не відпочивав, оскільки багато працював і було не до релаксу.