Нова методика атестації — нові можливості для наукових установ та університетів

Без фінансових вкладень у наукові дослідження й розробки ми ризикуємо застрягнути в минулому. Адже країни, що інвестують у науку на належному рівні, забезпечують собі лідерство в технологіях, економіці та, відповідно, й у глобальній політиці.

Ми кажемо завжди, й справедливо кажемо, що наука в Україні недофінансована — маємо на неї 0,17% ВВП від держави зараз, за середньоєвропейських >2%, у країн-лідерів — >3%. Очевидно, що цього дуже мало. Водночас стверджувати, що наступного року або за рік держава, в якій іде війна, зможе в 10 разів підвищити рівень фінансування науки, ми не можемо. Гадаю, всі ми є реалістами — на жаль, це навряд чи станеться.

Однак ми можемо створити механізм додаткової точкової підтримки найпотужніших і найспроможніших наукових колективів.

Саме для цього МОН нещодавно розробило нову Методику державної атестації закладів вищої освіти і наукових установ України. Її вже ухвалено, юстовано, погоджено з усіма без винятку гравцями на полі науки. Це потребувало великої роботи наукової спільноти загалом і організації процесу з боку Міністерства освіти і науки. У світі багато різних методик і підходів до вимірювання ефективності наукових установ, у кожної країни вони свої. Ми намагалися взяти найкраще з міжнародного досвіду й урахувати наші національні особливості.

Як працює методика атестації?

У нашій методиці атестації наукових установ та наукових напрямів ЗВО враховано майже 40 різних показників діяльності, і враховуємо ми їх за п’ять попередніх років. Аби дещо зменшити паперообіг і полегшити аналітику, ми створили спеціальний електронний ресурс, де всі документи будуть завантажені в електронному вигляді й де відбуватиметься, зокрема, автоматизована перевірка поданої науковими установами інформації. Частину даних ми верифікуватимемо в наявних міжнародних базах. Це відомі публікаційні бази — Scopus, Web of Science. Це бази даних дослідницьких проєктів — наприклад, європейська Cordis, де обліковуються проєкти міжнародних програм — Horizon, Erasmus тощо. Також налагоджуємо зв’язок із національними та міжнародними патентними базами. В такий спосіб автоматизована система дасть змогу порахувати результат атестації не лише правильно, а й верифіковано.

Ще одна особливість атестації, яку ми перейняли з британського досвіду, — це оцінювання імпакту наукових досліджень, тобто впливу науки на передові дослідження. Британська агенція REF — спеціальна структура, яка протягом останніх років оцінює британську науку. Ця агенція раз на сім років проводить оцінювання наукових досліджень і результатів британських університетів. За підсумками оцінювання щорічно розподіляють понад 2 млрд фунтів державного фінансування.

За нашою методикою кожна наукова установа подаватиме описи до десяти впливів, які вона вважає найвагомішими у своїй діяльності. Це може бути розвиток передових досліджень у своїй галузі чи вплив на економіку, суспільний розвиток, обороноздатність країни тощо.

Враховуватимуть під час атестації й експертну діяльність, тобто те, наскільки активну участь бере установа в науково-технічній експертизі. Це може бути експертиза як національних і міжнародних дослідницьких проєктів (тоді це враховується в кількісних показниках атестації), так і суто технічна, наприклад, міцності споруд. Або це може бути експертиза нормативної документації, якщо йдеться про законодавчий напрям. Такі експертизи, якщо вони є вагомими, можуть подаватись як один із якісних впливів результатів наукової установи.

На результати атестації, безперечно, впливає й рівень залучення позабюджетних коштів кожною науковою установою. Це досвід майже всіх міжнародних рейтингів і методик, за якими вимірюють науку. Тобто якщо міжнародні інституції — надавачі грантів або, наприклад, український чи закордонний бізнес довіряють цій установі й замовляють у неї дослідження чи розробки, то це, відповідно, є одним із показників якості й ефективності її діяльності, а отже, одним із елементів формули, за якою буде обраховано додаткове фінансування.

Впливатиме на результат атестації й публікаційна активність науковців. Але найбільшу вагу матимуть насамперед публікації у найвпливовіших і найякісніших виданнях. У формулі також планується врахувати й масштаб наукової установи: десь працює 30 людей, десь 300, досягнутий результат від цього теж залежить. Буде враховано, безперечно, й кадровий потенціал, причому не тільки кількість докторських ступенів, а й, наприклад, кількість молодих учених, які працюють у науковій установі. Це свідчить про потенціал розвитку й про те, що кошти, додатково виділені установі, дадуть змогу залишити цю молодь у науці.

Якими будуть наслідки для наукових установ

Їх декілька. Передусім це можливість для наукових установ отримати додаткове фінансування поза межами тарифної сітки. У Державному бюджеті на 2025 рік (атестація триватиме весь рік до грудня 2025-го) уряд уже заклав близько 200 млн грн для додаткового фінансування інституцій, які отримають під час атестації найвищі оцінки та покажуть найкращі результати. 2025 року це додаткове фінансування буде спрямовано на аграрні та суспільні науки. Це порівняно невелика сума, але вона дасть змогу відпрацювати формулу розподілу коштів між науковими установами, аби вже після завершення атестації ми говорили про більші суми, про масштабування цього підходу на всю наукову сферу.

Розподіл додаткового фінансування не буде рішенням окремих керівників або чиновників, воно обчислюватиметься за формулою, яка враховує показники успішності та результати атестації. Зараз в уряді триває розроблення цієї формули, ми звернулися до низки авторитетних інституцій, зокрема й до НАН України, щодо їх бачення та підходів до її складників. Роботу над формулою плануємо завершити до квітня, згідно з нормами Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Дуже важливо завершити атестацію й цю роботу вчасно, адже це можливість додаткового фінансування, якого так потребує галузь.

Також наше завдання — довести це фінансування не тільки до найспроможніших установ, а й до відповідних структурних підрозділів і їх співробітників, що надважливо. В методиці передбачено, що дані, які нам надаватимуть наукові установи, агрегуватимуться не лише загалом по установі, а в розрізі кафедр, відділів, лабораторій. Також хочемо в майбутньому відійти від так званої тарифної сітки для окремих установ, які погодяться на таке нововведення. Відхід від тарифної сітки допоможе фактично збільшити зарплати самим ученим, щоб утримати їх у науці й надати поштовх для розвитку.

Покращення організаційної структури та якості управління

Зараз уже багатьом очевидно, що статус бюджетної установи, який має переважна більшість наукових установ і ЗВО, багато в чому не відповідає вимогам часу і є застарілою й неефективною організаційною формою існування. Захист, який має надавати держава у вигляді повного покриття видатків, є радше ефемерним і не виконується вже багато років, якщо не десятиліть. Водночас ефективно залучати й динамічно використовувати зовнішні кошти на дослідження цей статус очевидно заважає, отже, потрібно надати можливість набуття науковою установою / ЗВО іншої організаційної форми, наприклад, державної неприбуткової установи.

Попри всі складнощі, з якими стикаються керівники наукових установ, деякі з них уже зараз демонструють дуже хороші менеджерські якості та результати. Водночас якість управління в окремих державних наукових установах і університетах певною мірою страждає. Це також треба визнати. Люди часто чекають, що хтось згори принесе додаткове фінансування, створить умови для роботи вчених: або, грубо кажучи, замінить «лампочки», або подасть грант на встановлення сонячної електростанції, або закупить нове обладнання. Це справді проблема — відсутність фінансування, але багато проблем також пов’язані з менеджментом та організацією роботи.

Крім атестації, в нас іде ще ціла низка законопроєктів, які мають сприяти ефективному вирішенню проблемних питань у науковому секторі. Наприклад, перше читання пройшов законопроєкт про КРІ директорів наукових установ. Директор має динамічно та якісно управляти науковою інституцією, бути ефективним менеджером, який забезпечує умови для роботи співробітників. Тому важливо, щоби керівник, коли йде на вибори, мав стратегічний план, затверджений науковою радою установи. Це має бути спільний план діяльності на п’ять років. В ньому повинні бути прописані чіткі критерії, якими вимірюватиметься ефективність роботи. Колектив і засновник матимуть право контролювати та впливати на процес, якщо щось відбувається не за планом.

Також цей законопроект передбачає, щоби керівника обирали не більш як на два терміни, як передбачено демократичними процедурами в усьому світі.

Потенційна реорганізація за рішенням засновників

В Україні налічується понад 370 наукових установ. Очевидно, що їх забагато з урахуванням масштабу країни, демографічних та економічних змін, які відбуваються під час війни. Наявна структура наукових установ розбудовувалася за радянських часів і в 90-ті роки ХХ століття та орієнтувалася на радянську структуру економіки, яка була сировинною й важкопромисловою тощо. Одне із завдань методики атестації — дати засновникам і самим установам інструмент, який допоможе їм зрозуміти своє місце в науковому ландшафті й можливі сценарії перебудови та переорієнтації роботи.

За результатами атестації кожна установа отримає загальну оцінку, яка дасть їй змогу посісти ту чи ту категорію. Їх у методиці чотири, від А до Д. Категорія А — це найкращий результат за напрямом. Категорія Д — неатестовані за напрямом установи. Такі теж будуть, і цього не варто боятися чи замовчувати. Й тут важливе питання — що далі.

Коли ми говоримо про негативний результат, то насамперед він не є негативним для самих учених. Їх в Україні недостатньо. За їх кількістю на тисячу населення ми — на одному з останніх місць у Європі. Вчених ми обов’язково повинні зберігати й примножувати.

Але питання в тому, чи зберігати їх у неефективній установі, яка не може надати їм можливості для розвитку, чи об’єднати із сильною та спроможною? Коли ми говоримо про потенційну неатестацію наукових установ, то це не про знищення науки, вчених, лабораторій, напрямів, а про покращення можливостей.

Наведу приклад. Ми вже розпочали реорганізацію міністерських наукових установ. Їх у нас 10, на методику ми не чекали. Надали їм право вибору — об’єднатися з університетом або з академічною установою. Зокрема колектив Миколаївської астрономічної обсерваторії (МАО), яка належала до сфери управління МОН, вирішив об’єднатися з Головною астрономічною обсерваторією НАН України. Очевидно, що адмініструвати діяльність МАО ця структура зможе на порядок краще. Це їхнє спільне поле, вони створили кластер, це був їхній вибір, на мою думку, правильний. Наше головне завдання — в тому, щоби за будь-яких реорганізацій, які вже в нас відбулися, відбуваються чи відбуватимуться, сталося декілька речей.

Передусім це збереження не лише вчених, а й фінансування, майна і, якщо є така необхідність, навіть структурного підрозділу. Тобто насправді колективи установ, які не пройшли атестації, нічого не програють і лише отримують додаткові можливості для розвитку.

Наукова інфраструктура країни потребує вдосконалення, ми всі розуміємо, що так, як раніше, бути не може. Але хочу запевнити, що всі рішення, які ухвалюватимуть за підсумками атестації наукових установ за новою методикою, будуть виваженими. Всі розуміють, що це чутлива сфера, що в окремих випадках потрібно враховувати якісь особливості.

Ми говорили про це всередині команди розробників методики, команди Міністерства освіти і науки, обговорювали з міністром — це всі розуміють і підтримують.

У будь-якому разі реорганізація можлива виключно за рішенням засновників наукових установ. Якщо засновник наукової установи — академія наук, ніхто з міністерства не зможе без їхнього рішення реорганізувати установу. Але нам усім варто усвідомлювати: українська наука має перебудовуватися, аби динамічніше розвиватися та успішно інтегруватися до європейського дослідницького простору.