Знайдено міжзоряний «тунель», який з’єднує нашу Сонячну систему з іншими зірками

Космос може здивувати навіть тих, хто все життя вивчає його. Люди часто думають про нашу сонячну систему як про кілька планет і купу порожнього простору. Проте нові спостереження свідчать про те, що ми жили в гарячій, менш щільній області, і що там навіть може існувати дивний космічний канал, який з’єднує нас із далекими зірками. Після багатьох років ретельного картографування новий аналіз показує те, що виглядає як канал гарячої плазми низької щільності, що тягнеться від нашої Сонячної системи до віддалених сузір’їв. Астрономи з Інституту Макса Планка нещодавно підтвердили це, використовуючи дані приладу eRosita. Доктор LL Sala, провідний дослідник, і його колеги поділилися цими висновками в статті, опублікованій в журналі Astronomy&Astrophysics.

Погляд за рамки звичного

Довгий час вчені знали, що наша Сонячна система знаходиться в особливій області космосу, яка називається Місцевий гарячий міхур. Ця область, розміром приблизно 300 світлових років у поперечнику, утворилася в результаті потужних зіркових вибухів, які називаються надновими. Вони нагрівали навколишній газ, утворюючи середовище низької щільності з високою температурою. Сліди цих віддалених подій все ще зберігаються у вигляді тонких розподілів гарячої плазми.

«Ми виявили, що температура LHB демонструє дихотомію північ-південь у високих широтах», — заявив доктор Л. Л. Сала, провідний автор дослідження.

Космічний рентгенівський дослідник

Щоб краще зрозуміти це середовище, вчені звернулися до eRosita. Ця рентгенівська обсерваторія, запущена в рамках місії Spectrum-Roentgen-Gamma, досліджувала небо, щоб зафіксувати м’яке рентгенівське випромінювання. Однією з цілей eRosita є створення карти гарячого газу в космосі, вивчення залишків наднових і дослідження околиць. Поєднавши ці результати зі старішими даними ROSAT, іншого рентгенівського дослідження, астрономи склали більш детальну картину нашого місцевого регіону. Вони взялися за складне завдання розділити небо на тисячі бункерів, вилучаючи тонкі сигнали теплого газу, пилових порожнин і міжзоряних структур. Цей кропіткий підхід допоміг виділити слабке світіння навколишньої плазми.

Загадковий космічний канал

Що виділяється, так це виявлення каналу, або «тунелю», який, здається, тягнеться до сузір’я Центавра. Здається, ця функція пробиває гарячий матеріал, з’єднуючи наше сусідство з далекими зоряними системами. Інший такий шлях, здається, пов’язаний з околицями Великого Пса. Дані вказують на те, що це може бути лише частина більшої розгалуженої мережі каналів, що проходять між областями зореутворення та кишенями нагрітого газу. Кожен маршрут може являти собою своєрідну міжзоряну бездоріжжя, шлях, вирізаний динамічними процесами та під впливом давніх дій зірок, що вибухають.

Згадуючи старі теорії про космічні канали

Ідеї ​​про мережу гарячих каналів з низькою щільністю не є новими. Кілька десятиліть тому деякі дослідники припустили, що простір навколо нас може містити лабіринти з’єднаних порожнин. Але ніколи не було достатньо даних, щоб бути впевненим. Такі інструменти, як eRosita, тепер забезпечують цю ясність. Показуючи тунелі та кишені, заповнені гарячою плазмою, знахідки підтверджують принаймні одну частину цих старих теорій. Наявність пилових порожнин, наповнених гарячим газом, підтверджує уявлення про те, що події наднових сформували пов’язану клаптик міжзоряної матерії.

Не просто порожній простір

Спокусливо думати про простір як про ніщо, але це вводить в оману. Навіть порожнеча між зірками містить різні матеріали. Місцева гаряча бульбашка є одним із прикладів того, як драматичні події можуть виліпити газ у несподівані форми. Наднові виштовхують матерію та енергію, які нагрівають і змішують міжзоряне середовище. Протягом мільйонів років ці дії створюють різницю в щільності, температурі та складі. Взаємодія пилу, плазми, радіації та магнітних полів створює середовище набагато складніше, ніж простий вакуум. Недавнє дослідження Інституту Макса Планка стверджує, що середній тепловий тиск у цій бульбашці нижчий, ніж очікувалося, що вказує на те, що вона може бути відкритою в деяких напрямках.

Космічні канали: докази

Хоча дослідники нанесли на карту частини цього гарячого регіону та виявили ці незвичайні проходи, не кожен аспект зрозумілий. Деякі зіркові лінії, здається, підтримуються низкою пов’язаних порожнин. Інші регіони здаються більш заблокованими. Складність цих шаблонів вимагає більш конфіденційних даних і подальшого аналізу. З часом кращі моделі можуть пояснити, як утворилися ці структури та як вони продовжують розвиватися.

Спокійний вигляд космосу оманливий. За останні мільйони років наша Сонячна система дрейфувала в місцеву гарячу бульбашку. Приблизно в той же час неподалік відбулися наднові. Час не випадковий. Ці стародавні вибухи, ймовірно, сформували умови, які ми маємо сьогодні. Той факт, що наше Сонце зараз знаходиться поблизу центру бульбашки, є простою випадковістю, але це створює цікаву перспективу. Це схоже на те, якби ми запізнилися на вечірку, щоб побачити наслідки драматичних подій, які відбулися задовго до появи людей.

Заглядаючи всередину прихованої конструкції

Продовження дослідження цих космічних каналів вимагатиме все більш чутливих інструментів. Нові рентгенівські місії, більш глибокі дослідження та вдосконалені моделі розподілу гарячого газу покращать наше розуміння. З часом астрономи сподіваються заповнити цю космічну карту більшою частиною та пояснити, як ці тунелі впливають на все: від локальних космічних променів до моделей потоків пилу та динаміки зоряного вітру.

Відкриття цих прихованих маршрутів і різниці температур нагадує нам про те, що навіть у нашому власному космічному дворі є сюрпризи. Ці канали кидають виклик старим припущенням і додають складності картині того, що лежить між нашим Сонцем і найближчими зірками.  У міру розвитку технологій і вдосконалення нових методів ці відкриття неодмінно викликають ще більше питань. Кожен новий доказ наближає нас до розуміння як простору, який ми населяємо сьогодні, так і давніх подій, які його сформували. Те, що колись здавалося далеким і непізнаваним, незабаром може виявити зв’язки, які переосмислять наше місце у космосі.