Законопроект №10242: захист персональних даних чи інструмент тиску на журналістів

На розгляд парламенту планується повторне винесення законопроекту про реєстри №10242, який передбачає відповідальність для журналістів за розголошення інформації. Цей документ викликав великий резонанс у суспільстві. Чому – у матеріалі Коротко про.

5 років за розслідування

У першому читанні законопроект парламент проголосував 16 січня 2024 року, проте у другому читанні голосування не відбулося. 4 грудня цього року Верховна Рада знову не підтримала цей законопроект. Але правоохоронний Комітет Верховної Ради продовжує його виносити на голосування. Мали депутати розглядати його і сьогодні, 18 грудня, але «враховуючи загальну позицію медіаспільноти щодо неприйнятності законопроекту №10242 (який проти журналістів), позицію НАБУ/САП щодо «правок Лозового», наявність наших (депутатських, - Ред.) 1600 правок, сьогодні цей законопроект №10242 у Раді розглядатися не буде», - написав у своєму ТГ-каналі народний депутат Ярослав Железняк.

Метою законопроекту №10242 є посилення відповідальності за кіберзлочини та деяке описове уточнення цих протиправних дій, наприклад, у частині публічних електронних реєстрів. Законопроектом пропонується внести правки до статті Кримінального кодексу, зокрема – посилити кримінальну відповідальність під час війни за розголошення даних із державних реєстрів від 2 до 5 років ув'язнення.

Як йдеться у законопроекті, він передбачає посилення кримінальної відповідальності "за несанкціоноване втручання, збут або розповсюдження інформації, що обробляється у публічних електронних реєстрах". І навіть якщо суд визнає, що інформація, яку вони розголошують, є суспільно необхідною, вони можуть зазнавати кримінального переслідування.

Як пояснює видання " Детектор медіа ", проблемність таких змін полягає в тому, що журналісти-розслідувачі досить часто користуються інформацією з баз даних, переважно публічних реєстрів, для того, щоб досліджувати ймовірну протиправну чи суспільно шкідливу діяльність чиновників.

Але якщо законопроект №10242 набуде чинності, ніщо не заважатиме правоохоронцям відкрити справу на журналіста та проводити досудове розслідування, щоб встановити джерело зливу даних.

Наприклад, якщо викривач отримує доступ до електронної бази для викриття зловживань, то його дії можуть бути кваліфіковані як несанкціоноване втручання або розповсюдження інформації з обмеженим доступом. Навіть якщо вона вказує на корупцію, викривач ризикує опинитись на лаві підсудних замість тих, хто порушує закон.

«Закон не несе загрози»

Водночас автори цього законопроекту із фракції «Слуги народу» запевняють, що журналістам нічого не загрожує. Зокрема депутат від фракції "Слуга народу" Максим Бужанський запевнив, що законопроект жодним чином не обмежує поширення інформації з публічних реєстрів. Він лише вводить відповідальність для правоохоронців за незаконний доступ та передачу відомостей із закритих реєстрів та баз даних, але ні в якому разі не впливає на діяльність викривачів корупції, а тим більше не обмежує ні свободу слова, ні діяльність журналістів.

Нардеп наголосив, що в Україні десятки мільйонів громадян внесено до бази "Оберіг", куди злиті всі державні реєстри. За його словами, тому необхідно захистити індивідуальні дані від поширення. "Якщо комусь подобається, що правоохоронці праворуч і ліворуч торгують даними із закритих реєстрів, то нам – ні", – зазначив Бужанський.

Позафракційний народний депутат, член Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Юлія Яцик пояснює, що законопроектом встановлюється відповідальність лише за несанкціонований доступ, як, наприклад, шахрайські дії, шкідливе програмне забезпечення, втручання до баз даних, спотворення інформації в них тощо. Цей законопроект також підтримує і речник Верховної Ради Руслан Стефанчук.

Не погоджується з Бужанським та Стефанчуком політолог Володимир Фесенко.

- Це вже не вперше, коли політики та правоохоронні органи намагаються запровадити правовий запобіжник проти журналістів та їх розслідувань. Це спосіб захисту інтересів правлячої еліти і водночас перешкода журналістським розслідуванням. Це стара проблема, але зараз, під час війни, вона загострилася. Але перспективи ухвалення цього закону в нинішньому вигляді дуже невеликі. І проти нього також можуть виступати наші закордонні партнери та союзники, - пояснює політолог.

Інструмент впливу на журналістів

Аргументи представників влади виявилися малопереконливими та своє негативне ставлення до законопроекту висловили українські ЗМІ, медійні організації, зокрема Медіарух, Інститут масової інформації, ГО Детектор медіа. В Amnesty International вважають, що цей законопроект може мати серйозні наслідки для свободи слова в Україні. Адже він створює загрозу захисту журналістських джерел і розслідувачів суспільно значущої інформації. Він може бути використаний для переслідування журналістів, які висвітлюють корупційні схеми та зловживання владою, яка підриває свободу друку в країні.

“Цей законопроект не лише порушує права журналістів, а й загрожує свободі медіа в Україні. Він створює серйозну небезпеку для захисту джерел інформації, а також ставить під сумнів здатність журналістів виконувати свої професійні обов'язки. Він може стати інструментом для залякування та репресій проти тих, хто розкриває факти корупції та зловживання владою. Ми закликаємо Верховну Раду не ухвалювати цей законопроект, який суперечить принципам свободи медіа”, - наголосила Вероніка Вельч, директор Amnesty International в Україні.

"Під прикриттям боротьби зі "зловживанням даними" створюється інструмент, який може бути використаний для переслідування журналістів, які висвітлюють корупційні схеми або зловживання владою. Прикладами розслідувань, автори яких можуть бути притягнуті до відповідальності за нормами цього законопроекту, є матеріали про схеми виїзду чоловіків за кордон під час військового стану або про збагачення представників прокуратури”, - йдеться у заяві Медіаруха.

Чи є вихід?

Натомість меда-спільнота пропонує забезпечити чіткі гарантії для журналістів-розслідувачів. Верховна Рада має внести до законопроекту №10242 положення, які звільнятимуть їх від відповідальності за розголошення суспільно важливої ​​інформації. Також слід уточнити норми статей, які визначають покарання. Важливо чітко розмежувати злочинні дії, спрямовані на шкоду, та дії, спрямовані на захист суспільного блага. А також потрібно стимулювати прозорість, і держава має створити умови, за яких розслідувачі відчуватимуть підтримку, а не загрозу.