The Economist: Україна впевнено перемагає в економічній війні з Росією

Про це йдеться у статті The Economist, переклад якої наводить Еспресо.

Кожен бізнес в Україні має точку відліку. Для Михайла Травецького, фермера з Прилук, це були перші шість тижнів тотального вторгнення. Коли російська колона зупинилася на сусідньому шосе, його ферма перетворилася на нічийну землю. Місцеві жителі вели перестрілки, щоб утримати росіян подалі від неї. Снаряди свистіли над головою. А Травецький доїв своїх корів двічі на день у бронежилеті, з автоматом на плечі.

Відтоді ферма постійно адаптується до нових труднощів. Коли Росія вперше розбомбила енергетичну систему України, що призвело до непридатності холодильників і доїльних апаратів, Михайло переорієнтувався на виробництво кисломолочних продуктів і сирів з довшим терміном зберігання, таких як фета. Коли заможні сім'ї зникли, він знизив ціни і почав постачати молоко пенсіонерам, які залишилися і потребували його доставки.

Українська економіка в цілому переосмислила себе, щоб орієнтуватися в реаліях воєнного часу. Вона залишається на чверть меншою, ніж у 2021 році. Проте вперше з 2022 року, коли почалося тотальне вторгнення, вона є здоровішою, ніж у ворога, за деякими ключовими показниками. Національний банк України прогнозує зростання ВВП на 4% у 2024 році та на 4,3% у 2025 році. Валюта стабільна, а відсоткові ставки на рівні 13,5% залишаються близькими до найнижчих за останні 30 місяців. На відміну від Росії, де ставки незабаром мають сягнути 23%, щоб зупинити падіння рубля, банки виглядають вразливими, а ВВП зросте лише на 0,5-1,5% у 2025 році. Але Україна стикається з потужними зустрічними вітрами: ескалація війни, виснаження внутрішніх ресурсів і Дональд Трамп. Як довго протримається її економіка?

Економічна історія України з 2022 року мала три етапи. На першому, в умовах запеклих бойових дій, країна намагалася загасити пожежі. Було введено воєнний стан, і 14 мільйонів людей покинули свої домівки. Росія заблокувала чорноморські порти, призупинивши український експорт. Дії центрального банку були підпорядковані військовим цілям. У першій половині 2022 року він профінансував половину державного дефіциту. Він запровадив суворий контроль за рухом капіталу та наповнив банки ліквідністю. Інфляція злетіла до небес, а ВВП скоротився на третину.

Другий етап розпочався після того, як Україна відбила наступ Росії на півдні країни, в середині 2022 року. Зі зростанням довіри ВВП стабілізувався. Угода без посередників дозволила Україні знову відвантажувати зерно. Центральний банк повернувся до боротьби з інфляцією. На початку 2023 року Україна підписала пакет з МВФ; центральний банк припинив монетизацію бюджетного дефіциту. З надходженням допомоги валютні резерви відновилися. Було послаблено контроль за рухом капіталу.

Повернення макроекономічної стабільності дозволило уряду та компаніям підготувати свою діяльність до війни. Одним із пріоритетів був захист виробничих активів від російських ракет. У безпечніших західних регіонах були побудовані індустріальні парки. Підприємства інвестували за кордон, щоб захистити свої доходи від війни. Експатріанти також отримували доходи з-за кордону: минулого року кожна десята нова фірма в Польщі була заснована українцем.

Іншим завданням було перерозподілити ресурси на потреби затяжного конфлікту. Державні витрати зросли більш ніж удвічі і зараз становлять дві третини ВВП порівняно з 41% у 2021 році; лише на оборону та безпеку припадає майже 30% ВВП. Деякі державні компанії провели капітальний ремонт. Нафтогаз, чемпіон країни з видобутку вуглеводнів, у 2023 році призначив наглядову раду, до якої увійшли незалежні директори з європейських "блакитних фішок". У 2022 році компанія зазнала 79 млрд грн ($2,4 млрд) збитків, але в першій половині 2024 року отримала 24 млрд грн прибутку завдяки збільшенню видобутку газу та інвестиціям у "зелену" енергетику.

Приватні фірми також змінили свою позицію. Після того, як навесні 2022 року Маріуполь, ключовий порт на Азовському морі, був зруйнований, підприємець Віталій Лопушанський створив uadamage - штучний інтелект, який аналізує супутникові знімки для створення інтерактивних карт, на яких позначено кожну зруйновану будівлю, дорогу чи міст. Відтоді він наніс на карту понад 200 міст.  Він також навчає безпілотники виявляти міни та керувати роботами на землі, щоб знешкоджувати вибухові пристрої.

Останньою умовою було продовження надходження валюти. У липні 2023 року Росія відмовилася поновлювати зернову угоду. У відповідь Україна відкрила власний морський коридор, гарантувавши його безпеку завдяки чудовій кампанії морського стримування за допомогою безпілотників і ракет. Це дозволило їй відновити поставки не лише зерна, а й металів та мінералів, що є другою за величиною статтею її експорту.

Ці заходи, разом із західною допомогою, завадили Росії позбавити Україну ресурсів і морального духу, необхідних для продовження боротьби. Зараз починається третій етап, під час якого економіка країни стикається з найбільшими загрозами: гострою нестачею енергії, людей і грошей.

Спочатку здобути енергію. У 2022 році і знову цієї весни та влітку Росія невпинно атакувала українську енергосистему. Незважаючи на постійні ремонти, країна може розраховувати на менш ніж половину з 36 гігават (ГВт) генеруючих потужностей, які вона могла використовувати до війни. І нещодавно російська кампанія відновилася. 13 грудня вона відправила 93 ракети і майже 200 безпілотників на об'єкти електропередач і теплові електростанції. Дванадцять ракет влучили в об'єкти, спричинивши відключення електроенергії. 27-28 листопада, в ході безглуздої ескалації, Росія вже завдала ударів по об'єктах електропередач поряд з атомними електростанціями. Це кинуло темну тінь на енергетичний потенціал України в зимовий період, близько 70% якого забезпечується за рахунок атомної енергетики.

Позитивним моментом є те, що країна стала краще підготовленою до протистояння таким потрясінням. У грудні вона збільшила свої потужності з імпорту електроенергії з ЄС майже на чверть, до 2,1 ГВт. Багато виробників харчових продуктів переробляють відходи своїх виробництв на біогаз, який вони використовують на місці. Багато фермерів також мають дизельні генератори. Середні фірми часто мають установки, що працюють на природному газі, які вони іноді поєднують з вітровою та сонячною енергією. Промислові компанії використовують все це разом з імпортом, щоб уникнути катастрофічних відключень.

За словами Андрія Пишного, голови Національного банку України, середній дефіцит електроенергії в країні знизиться до 6% від загального попиту у 2025 році та до 3% у 2026 році, завдяки стратегіям виживання та постійним ремонтам. Великі споживачі скаржаться на багаторазове зростання цін на електроенергію з початку війни, навіть коли дефіциту немає. Тимофій Милованов з Київської школи економіки вважає, що проблеми з електроенергією можуть скоротити зростання ВВП наступного року на один відсотковий пункт.

Друга проблема - і найболючіша - нестача робочої сили. З 2022 року мобілізація, міграція та війна призвели до скорочення робочої сили більш ніж на п'яту частину - до 13 млн осіб. Попит на робочу силу високий: кількість вакансій сягнула 65 000 на тиждень, порівняно з 7 000 у перші тижні війни, але в середньому на одну вакансію подається лише 1,3 заявки порівняно з двома у 2021 році. Зарплати зростають. Між міністерствами економіки та оборони триває боротьба за мобілізацію: де знайти правильний баланс заради майбутнього країни. Досі цивільне керівництво України відхиляло максималістські вимоги військових лідерів на шкоду лінії фронту.

Тут немає простих рішень. Зараз навіть галузі, які вважаються критично важливими, можуть захистити лише половину своїх працівників від лінії фронту. Найняти на роботу більше жінок складно: серед них майже стільки ж мігрували за кордон, скільки чоловіків, які перебувають на фронті або повернулися звідти непрацездатними, каже Гліб Вишлінський з Центру економічної стратегії, київського аналітичного центру.

Не допомагає і те, що грошей не вистачає - третя проблема. Малі фермерські господарства та фірми намагаються отримати достатньо позик для фінансування своєї діяльності. Фінансування довгострокових капітальних витрат є практично неможливим. Стрімке зростання витрат на ведення бізнесу вдарило по прибутках. Компанії, що працюють з внутрішніми клієнтами, також несуть частину витрат, що призводить до зростання інфляції. Експортери, які конкурують на світових ринках, не мають такої можливості. Мауро Лонгобардо, який керує місцевою філією ArcelorMittal, каже, що з початку війни він спалив $1 млрд готівкою - лише для того, щоб підтримувати свої потужності. Половина його металургійних заводів не працює.

Уряд також витрачає набагато більше грошей, ніж заробляє. За прогнозами, у 2025 році дефіцит бюджету становитиме близько 20% ВВП. В принципі, майже весь дефіцит - $38 млрд - буде профінансовано із зовнішніх джерел. У червні "Велика сімка" погодила борговий пакет для України на суму $50 млрд, який буде виплачуватися за рахунок відсотків, отриманих від суверенних активів Росії на суму €260 млрд ($273 млрд), заморожених на Заході. Прихильність Америки до угоди не можна сприймати як належне.

Україна, ймовірно, зможе вижити без американських коштів у 2025 році. Разом із траншем у розмірі 18 млрд євро, який ЄС погодився надати в рамках попередньої програми, внески інших членів "Великої сімки" заповнять прогалину, залишену дядьком Семом, каже Дімітар Богов з Європейського банку реконструкції та розвитку. Україна також має значні валютні резерви. За прогнозами, до кінця 2024 року вони зростуть до $43 млрд - п'яти місяців імпорту. Однак, якщо Америка вийде з програми, Україна може опинитися на узбіччі у 2026 році. Уряди країн ЄС, які відчувають нестачу коштів і є політично слабкими, можуть зіткнутися з труднощами, щоб оплатити ще один великий рахунок. А можливості України збирати більше податків всередині країни обмежені: пропозиція підвищити податки на 4-5% від ВВП була відкликана цього літа після рішучої опозиції.

Військові події можуть спричинити кризу до 2026 року. Проте бізнес налаштований стримано оптимістично. Михайло Травецький каже, що цього року він отримав невеликий прибуток, перший з моменту заснування ферми. Він думає про запуск нової лінії з виробництва сиру пармезан. "Я пройшов навчання і знаю рецепт", - каже він. Але перешкоди залишаються страшними: "Спробуйте зробити його, коли у вас немає електрики 12 годин на добу".