Митець і тоталітарний режим. Суспільне презентувало документальний фільм «Довженко. Великий компроміс»

До 130-річчя Олександра Довженка творче об’єднання «Babylon'13» на замовлення Суспільного мовлення виготовило фільм, який розповідає про те, як творив митець в умовах тоталітарного режиму, про компроміси, на які йому доводилося йти, та які наслідки це мало як для нього самого, так і для наступних поколінь дієвців української культури.

Автори стрічки вдаються до аналізу постаті кінорежисера, творчий шлях якого припав на радянські часи. У фільмі описано творчість митця — від перших кроків у кіно до зйомок стрічок, які стали символами українського кіно. Це, зокрема, картини «Звенигора» (1928 р.), «Арсенал» (1929 р.), «Земля» (1930 р.), «Україна в огні» (1943 р.).

 Кадр із документального фільму «Довженко. Великий компроміс»

Щоб мати можливість працювати у часи радянського тоталітаризму, Олександру Довженку доводилося йти на певні поступки, маневрувати між власними творчими ідеалами та політичними обмеженнями епохи. Автори документального фільму «Довженко. Великий компроміс» протягом 120 хвилин намагаються дати відповіді на питання, які ставлять як дослідники творчості митця, так і пересічні читачі. Чи вдалося Олександру Довженку зберегти душу митця в умовах тоталітарного режиму? Чи можна знайти баланс між мистецтвом та пропагандою? Унікальні архівні кадри, інтерв’ю з дослідниками творчості Довженка та сучасні кінематографічні реконструкції дають глядачам змогу знайти відповіді на ці питання.

Реалістичності у зображенні постаті Олександра Довженка додають і місця зйомок. Окрім Києва, стрічку фільмували й на батьківщині кінорежисера — у селі Сосниця на Чернігівщині. Знімальна група побувала у Сосницькому літературно-меморіальному музеї Олександра Довженка та ознайомилася з літературною експозицією, пройшлася місцями, які пов’язані з родиною Довженка.

 Кадр із документального фільму «Довженко. Великий компроміс»

На сцені Будинку кіно фільм «Довженко. Великий компроміс» презентувала команда, яка працювала над його створенням: режисер і співавтор сценарію Ігор Іванько, співавтор сценарію Сергій Тримбач, оповідач Віталій Гордієнко, креативний продюсер Володимир Тихий, продюсери Олександра Братищенко, Альона Голякова, Лук’ян Галкін.

 Команда, яка працювала над створенням фільму

«Для нас було дуже важливо зняти фільм не просто про постать і дієвця в нашій історії, а про людину, яка творила в складну епоху та яка йшла на компроміси. Ще на початку мистецького конкурсу ми закладали, що нам дуже важливо показати у цьому фільмі відносини Довженка з режимом. Я вдячна команді, яка натхненно працювала над фільмом і втілила цю ідею», — сказала, презентуючи стрічку, продюсерка картини Альона Голякова.

 Альона Голякова й Олександра Братищенко

Режисер і співавтор сценарію Ігор Іванько, розповідаючи про фільм, проводив аналогії від доби радянського тоталітарного режиму до сьогоднішнього часу. Зокрема сказав, що «співпраця з москалями вилізла Довженкові боком, не треба цього повторювати».

«Основна проблема в тому, що перші роки радянська влада вдавала з себе проукраїнську. Вони таким чином намагалися знайти собі людей, які будуть із ними співпрацювати та будуть їх підтримувати. Який це зв’язок має з сьогоденням? Якщо у нас стануться вибори, то не буде вже тих, хто буде вдавати проросійських. Тож потрібно буде сильно приглядатися до тих, хто вдає з себе проукраїнських, бо ці люди можуть переслідувати інші інтереси. А як показує приклад Довженка та іншої інтелігенції, це вилізло їм боком», — сказав Ігор Іванько.

 Ігор Іванько

Співавтор сценарію стрічки Сергій Тримбач на презентації захищав постать Довженка, навіть за наявності тих компромісів, на які йшов митець.

«Олександр Довженко — з того покоління видатних митців, яким люди зараз дорікають тим, що вони вижили. Мовляв, вижили, тому що пристосувалися, тому що йшли на компроміси. Тому фільм називається “Великий компроміс”. Але ціною компромісу була Україна. Якщо хтось хоче, щоб їх не було, то не було б і України. Так що шануймо цих людей. Так, компроміси були, але й Україна є! І буде», — пояснював Сергій Тримбач.

 Сергій Тримбач

У документальній стрічці творчий шлях Олександра Довженка досліджується і з погляду внеску в український і світовий кінематограф, і з погляду особистості й компромісів, на які він змушений був іти, живучи в добу тоталітарного радянського режиму.

Про особистий і творчий шлях Олександра Довженка у документальному фільмі говорять: професор, доктор історичних наук Юрій Шаповал; історик кіно, сценарист Сергій Тримбач; історик і громадський діяч, а нині народний депутат Володимир В’ятрович; кінознавець, головний редактор часопису «Кіно-Коло» Володимир Войтенко; дослідник кіно Іван Козленко; польський кінорежисер Кшиштоф Зануссі; кінознавиця, керівниця кіноархіву «Довженко-Центру» Альона Пензій; кінознавиця, голова Спілки кінокритиків України Оксана Волошенюк.

Після перегляду стрічки відбулося її обговорення, участь у якому взяли: Оксана Волошенюк, Сергій Тримбач, креативний продюсер фільму Володимир Тихий та оповідач фільму й блогер ютуб-каналу «Загін кіноманів» Віталій Гордієнко.

 Під час обговорення фільму

«Ми намагаємося судити, адвокатувати, дослідити — чи це спроба розставити всі крапки над “і”?» — звернулася до учасників обговорення модераторка, ведуча програми «Культурний інстинкт» на телеканалі «Суспільне Культура» Єлизавета Цареградська.

 Єлизавета Цареградська

«Ми не судимо. Я бачив місію цього фільму в тому, щоб вирвати частину нашого “я” з лап тоталітарного імперського бачення України. Довженко — це чи не один із таких апостолів радянського права росіян бути, умовно кажучи, “старшими”. З цим треба розбиратись, і якщо ми хочемо, щоб це було зрозуміло широкому колу глядачів, ми маємо порівнювати той час із нашим часом. Через цей конфлікт знаходиться певне розуміння дій саме Довженка», — відповів Володимир Тихий.

  Володимир Тихий

«Навчанням на помилках» визначив спрямування стрічки Віталій Гордієнко. «Ми не можемо засуджувати людей того покоління, бо ми тоді не жили. Я думаю, що це демонстрація його життя — і багато хто в залі міг побачити паралелі з сучасністю. Це навчання на помилках», — сказав Віталій Гордієнко.

 Оксана Волошенюк і Віталій Гордієнко

Оксана Волошенюк навела фразу з фільму, яка, за її словами, свідчила про вибір Олександра Довженка. «Довженко між тоталітаризмом і національною ідеєю обрав національну ідею. Він обрав її з початком війни. І ця фраза прозвучала сьогодні з екрана: “Вони всіх нас назвуть зрадниками”. Він насправді був великим захисником українства», — розповіла Оксана Волошенюк.

Сергій Тримбач назвав фільм «Довженко. Великий компроміс» внеском в міфологічність історії Довженка. «У 1942 році він починає писати “Зачаровану Десну”, переписує сценарій “Землі”, потім “Повість полум’яних літ”, “Поему про море”. Україна — ось що йому болить. Він не був переляканим. Це розуміли “шістдесятники”. Для них він був людиною Ренесансу, розгромленого Ренесансу — а він уцілів. Тому він міфологічний, він продукував міф України. Через нього це прийшло до “шісдесятників”, а через них — до нас», — сказав Сергій Тримбач.

За словами продюсерки фільму Альони Голякової, команда планує для стрічки «Довженко. Великий компроміс» кінофестивальну історію. «Нам дуже важливо показати цей фільм глядачам за межами України. Сподіваємося показати його і на фестивалях в Україні. Пізніше плануємо піти в кінотеатральний показ», — розповіла Альона Голякова.

Після цього документальний фільм «Довженко. Великий компроміс» глядачі зможуть побачити в телеефірі та на диджитал-платформах Суспільного.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»