Отримав незаконно — віддай. Як працює цивільна конфіскація в Україні

Багато хто уже міг бачити новини про те, як Вищий антикорупційний суд (ВАКС) конфісковує у недоброчесних посадовців майна на мільйони гривень без постановлення вироку. Чого лише вартує всім відомасправа 2021 року про конфіскацію в уже покійного Іллі Киви 1,2 млн грн, отриманих від здачі в оренду чужої «жомової ями».

Такі конфіскації тривають і досі. Наприкінці серпня ВАКС стягнув у керівника одного з ТЦК Вінницької області квартиру майже за 2 млн грн. Подібне відбулося і з начальником одного з управлінь Державного бюро розслідувань, з якого стягнули активів на 7 млн грн.

Зазначені конфіскації стали можливими в Україні з 2019 року, коли парламентарії суттєво удосконалили новітній механізм боротьби з корупцією — цивільну конфіскацію необґрунтованих активів.

Лише за цей ще незавершений рік до ВАКС надійшло десять позовів від прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) із проханням конфіскувати активів на десятки мільйонів гривень, — це вартість того майна, яке посадовці, ймовірно, намагалися приховати від очей правоохоронців.

То що це за магічна конфіскація? Розберімось.

Визнання необґрунтованими активів та їхнє стягнення в дохід держави або, простими словами, цивільна конфіскація — це правовий інструмент, з допомогою якого суд примусово відбирає у недоброчесних посадовців майно, на купівлю якого у них не могло бути грошей і можливостей.

Візьмемо як приклад справу депутата Криворізької райради Григорія Рябикіна. 2021 року він разом із дружиною купив елітний автомобіль Mercedes-Benz S 450 за 3,6 млн грн, проте на момент купівлі вони загалом мали збережень і доходів лише на 1,7 млн грн. Звідки у Рябикіна з’явилися додаткові 1,9 млн грн, депутат не зміг пояснити, тому суд визнав ці кошти необґрунтованими та конфіскував їх у дохід держави.

Для цивільної конфіскації неважливе доведення вини людини у вчиненні злочину чи іншого правопорушення. Важливим є лише факт отримання активу, законність якого неможливо підтвердити.

Тут цікаво, що конфіскація необґрунтованих активів не є покаранням — це лише спосіб відібрати у посадовців те майно, яке вони отримали незаконно та походження якого намагалися приховати від правоохоронців.

Яскраво ілюструє це колишній очільник департаменту превентивної діяльності Національної поліції Андрій Аносов, який 2021 року став фігурантом схеми видачі дозволів на зброю за хабарі. Учасники схеми заробили на ній щонайменше від 4 до 8 млн грн, а в самого Аносова згодом знайшли на рахунках 2,3 млн грн і 35,4 тис. дол. невідомого походження, які ВАКС визнав необґрунтованими та повернув державі. Не виключено, що фігурант уміло приховав зв'язок цих коштів із хабарями, які він, імовірно, брав за видачу дозволів, проте саме в цьому разі ВАКС оцінювати такі факти не зобов’язаний.

І таких випадків можуть бути сотні або й тисячі, досить лише поглянути, наскільки широка вибірка фігурантів подібних справ. Тому завданням держави стало повернути контроль над активами, які посадовці з високою часткою ймовірності отримали, зловживаючи своїми повноваженнями.

За п’ять років із моменту запровадження цивільна конфіскація справді показала себе як ефективний та універсальний інструмент. Адже, щоб стягнути до скарбниці таке майно, потрібно в сім разів менше часу, ніж для засудження особи за злочин.

Як відбувається конфіскація необґрунтованого майна посадовця?

Для конфіскації сумнівного майна достатньо довести, що чиновник не міг зі своїх законних доходів придбати його безпосередньо для себе або через інших осіб. Для цього НАБУ та САП збирають докази — переважно публічні декларації, дані з податкової, банків, державних реєстрів, сервісних центрів МВС та інше.

Виявляти такі факти їм також допомагає Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), адже досить часто неузгодженості знаходять під час перевірки декларацій посадовців чи моніторингу способу їхнього життя працівниками цього відомства. Так сталося у вересні із подружжям посадовців Нацполу Денисом Цвєтковим та Іриною Лемешевою, у яких НАЗК виявило необґрунтовану квартиру за 2,4 млн грн. Докази разом із позовом проти подружжя уже направлені на розгляд до Вищого антикорупційного суду, який єдиний в Україні розглядає такі справи та конфісковує необґрунтовані активи.

Варто врахувати, що для цивільної конфіскації важливі не лише сама наявність спірного майна у представників держави чи місцевого самоврядування, а і його вартість — вона має перебувати в межах від 1 003 500 до 9 841 000 грн (у 2024 році).

Верхня межа пов’язана з існуванням кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (стаття 368-5 Кримінального кодексу України), яка настає для посадовця, коли той отримає активів на досить велику суму — понад 9 841 000 грн. Цей ліміт змінюється щороку. Нижня ж межа пов’язана з ефективністю цього інструменту. Адже витрати держави загалом на організацію процесу цивільної конфіскації — збір доказів прокурором і доведення в суді необґрунтованості активу — повинні забезпечувати результативність.

Цивільна конфіскація у цифрах

Станом на грудень ВАКС ухвалив 16 рішень у таких справах: 14 разів суд застосував цивільну конфіскацію, а двічі відмовився це робити, шість справ ще перебувають на розгляді в першій інстанції ВАКС і дві справи переглядає апеляція.

Та найяскравішим показником ефективності цього інструменту виявився обсяг конфіскованих активів. За понад три роки в такий спосіб вдалося повернути державі 51 млн грн, а крім цього, сьогодні на розгляді перебувають справи, позитивне завершення в яких додасть до цієї суми ще близько 26,7 млн грн.

Цьогоріч, після відновлення декларування, ми спостерігаємо помітне збільшення кількості позовів від САП — станом на 11 грудня прокурори заявили десять позовів. Деякі з них на рекордні суми, як-от 8,7 млн грн заступника начальника Головного управління Нацполу Києва Тараса Полієнка чи 7 млн грн начальника територіального сервісного центру МВС на Дніпропетровщині Олександра Савченка. Частину із цих позовів ВАКС уже навіть розглянув і задовольнив.

Які виклики ще треба подолати?

Перелічені нами цифри — лише відправна точка для реальних можливостей цивільної конфіскації, адже на шляху її активнішого використання ставало багато перепон. Перша з них — припинення декларування через повномасштабну агресію Росії.

Хоча проблему з припиненням декларування вирішили, залишаються ті, які ще потребують розгляду. Нещодавно ми в Transparency International Ukraine присвятили проблемам цивільної конфіскації ціле дослідження і виявили, що процес відбувається хоч і успішно, але не так гладко.

Наприклад, неузгодженість судової практики в таких справах дає змогу фігурантам заробляти на їхніх необґрунтованих активах. А все тому, що судді й досі не прийшли до спільного знаменника, що саме слід конфісковувати — саме майно чи його вартість?

Значна частина рішень ВАКС зобов’язувала посадовців сплатити до скарбниці вартість майна станом на момент його придбання. Проте такий підхід не враховував, наприклад, що з часом ціна на нерухомість зростає, і на цих коливаннях можна заробити.

Подібне було у справі начальниці відділу Львівської митниці Анни Бісюк, квартиру якої визнали необґрунтованим активом. Тоді замість конфіскації нерухомості вирішили конфіскувати витрачені на її купівлю 1,86 млн грн. Але за три роки з моменту придбання квартири й до винесення рішення про конфіскацію через зростання цін на нерухомість (особливо в західній частині України) посадовиця могла заробити 3 млн грн.

Щоб це виправити, ВАКС треба конфісковувати або сам актив, або його актуальну вартість, а не стягувати вартість майна на момент його придбання.

Крім цього, досить часто фігуранти справ володіють майном опосередковано, тобто через номінальних власників — родичів чи друзів, що ускладнює розгляд справи. Такі особи не подають декларацій, а про можливість суду перевіряти фінансову спроможність таких осіб купити спірне майно в законодавстві ніде не згадується. Тому парламентаріям необхідно дозволити суду перевіряти майновий стан осіб, пов’язаних із посадовцем.

Також в українських законах не описано, як саме мають збиратися докази у таких справах. Закон покладає вирішення цього питання більшою мірою на прокурорів і суд, але цього недостатньо. Невизначеність правил збору залишається, і це може спричинити отримання доказів, яких суд не зможе врахувати через їхню недопустимість.

Тому Вищий антикорсуд має напрацювати єдині критерії та підходи для збору доказів. Це дозволило б прокурорам отримувати якіснішу доказову базу та мати більше шансів на отримання справедливого рішення.

***

Цивільна конфіскація — інструмент досить новий, і в нього закладено величезний потенціал, яким державі слід користуватися для боротьби з корупцією і не лише з нею. І це не просто пафосні слова — про такі перспективи йдеться у Стратегії повернення активів. А у квітні 2024 року Європейський Союз прийняв Директиву 2024/1260, яка вказує, що цивільну конфіскацію слід поширити й на активи, набуті злочинними організаціями, якщо стягнути їх через кримінальне провадження неможливо.

Та перед цим критично важливо врахувати та вже зараз виправити проблеми, які виникли в застосуванні цивільної конфіскації. Невелика, але насичена вибірка рішень Вищого антикорупційного суду про визнання активів необґрунтованими показує, що цей механізм потребує вдосконалення.

Однак з перших результатів застосування цивільної конфіскації ми також бачимо, що вона вирішує багато завдань у боротьбі з корупцією. Тож сподіваємося, що ці успіхи стануть реальним стимулом для покращення можливостей для такої практики.