Щоб уникнути побиття, треба мати зброю

51-річний Георгій Тарґамадзе має при собі зброю. Каже, що носить її на легальних засадах. Вважає, що його недоброзичливці знають про це, тому він жодного разу не був атакований.

Він єдиний чоловік-ведучий грузинського телеканалу «Формула», якого не лише не побили, але і не намагалися. Всі інші — ставали жертвами атак.

Георгій Тарґамадзе

Телеканал «Формула» був заснований 2019 року. Він мав кількох фундаторів. Контрольний пакет акцій належав міністру оборони часів російсько-грузинської війни Давиду Кезерашвілі. Торік він передав половину своїх акцій журналістам і редакторам каналу. За словами Тарґамадзе, в Кезерашвілі зараз 31 процент акцій.

Тарґамадзе не лише ведучий, але і заступник генерального директора «Формули». Він розповідає, що нині бюджет телеканалу скорочується на 70 відсотків. За його словами, до цього призвів системний тиск владних інституцій. Цього тижня має бути прийняте рішення про скорочення співробітників. Редакція муситиме звільнити два з чотирьох орендованих поверхів у за тутешніми мірками хмарочосі на проспекті Важа Пшавела.

Напади на журналістів — один з елементів тиску.

Останній кричущий випадок — під час протестів силовики побили ведучого і репортера «Формули»  Гурама Рогаву. Йому діагностовано переломи лицьових кісток та дуги 7-го шийного хребця. Про це журналістам повідомив його лікар.

Якщо на протестах атак зазнали не лише журналісти «Формули», то в інших випадках напади були цілеспрямовано здійснені саме на них. Так вважають на каналі. Ведучого сатиричної програми під назвою «Раз на тиждень зсуваємо фундамент» 49-річного Михаїла Мшвіладзе побили за сотню метрів від будинку, де розташована редакція. Ідучи, він слухав музику в навушниках. На нього напали ззаду.

Мшвіладзе каже, що він після того не був у ресторанах або на стадіоні, хоча любить футбол. Він не ходить на мітинги, бо в нього починається параноя і страх, що знову може зазнати нападу.

Михаїл Мшвіладзе

Розслідування, яке провели журналісти, виявило, що в районі інциденту проїжджали машини Служби державної безпеки Грузії. Там же курсували двоє працівників цієї організації. СДБ підтвердила наявність там своїх співробітників, але заперечила причетність до нападу.

Спеціальна слідча служба передала справу до суду для закриття слідства. І опублікувала заяву, згідно з якою під час розслідування було перевірено всі можливі версії слідства за безпосередньої участі потерпілого, для чого у справі було проведено низку слідчих і процесуальних дій. Вину іншої особи встановити не вдалося.

Коли його вдарили, в нього злетіли навушники, й перше, що він почув: «Для чого ти патріарха обматюкав?». Ішлося про Католікоса — патріарха Грузинської православної церкви Іллю ІІ. Якийсь час перед тим тролі у мережах поширювали інформацію, що Мшвіладзе брутально сварив очільника церкви. Він вважає, що таким чином готувалася громадська думка.

Нападу зазнав і 39-річний Вахтанг Саная. Він має чималий досвід роботи на телебаченні. Каже, що перейшов на «Формулу», бо це найбільший не проурядовий канал і тут працюють потужні професіонали. А ще тому, що канал критично налаштований до влади. Він веде головну інформаційну програму о 8-й вечора, має власне токшоу і в неділю п’ятеро ведучих збираються й ведуть аналітичну програму.

У лютому 2021 року Саная зустрічав свою сім’ю зі Стамбула — дружину, дворічного сина, няню і їхню родичку. Їздили туди полікувати сина, бо в нього було специфічне захворювання — він не мав апетиту, відмовлявся їсти. Біля мікроавтобуса на нього напали троє чоловіків. Вахтанг каже, що їхні вигуки свідчили про те, що вони знали його як журналіста. Після того він мав синці на обличчі й руках. Дружина мала забій руки, дісталося і родичці.

Син, який вилікувався в Стамбулі, після цього інциденту знову припинив їсти.

Під час інциденту родичка викликала поліцію. Нападників заарештували. Вони отримали по шість місяців в’язниці.

— Я не знаю, чи було це спеціально організовано, — каже Саная. — Але влада постійно налаштовує народ проти критичних медіа. У своїх заявах, інтерв’ю. Ці люди були прихильниками влади. І це серйозніша проблема, ніж просто організація побиття.

2021 року, через 9 років після відходу від влади тодішнього найбільшого акціонера «Формули» колишнього міністра оборони Давида Кезерашвілі, колись очолюване ним міністерство подало на нього до суду. Це сталося після того, як телеканал мав план опублікувати результати екзитполу у день місцевих виборів до парламенту 2 жовтня від фірми Edison Research. Вони суттєво відрізнялися від тих даних, які оприлюднила владна партія «Грузинська мрія».

Її підтримували 36% опитаних, а опозиційний «Єдиний національний рух» — 27%. Рейтинг від влади: «Грузинська мрія» — 54,1%, «Єдиний національний рух» — 25,9%.

На каналі це сприйняли як помсту за публікацію незалежного екзитполу. Кезерашвілі звинувачували у п’ятьох справах. Чотири з них були визнані безпідставними, а по одній суд виніс рішення, що він привласнив понад 5 мільйонів євро з державного бюджету.

Міністерство оборони вимагало компенсувати ці кошти — суд у Грузії ухвалив відповідне рішення.

5 грудня цього року Європейський суд з прав людини визнав, що «Грузія порушила право на справедливий судовий розгляд (частина 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини) щодо колишнього міністра оборони Давида Кезерашвілі через відсутність об’єктивної неупередженості Верховного суду». У світлі цього рішення закиди до влади про помсту — виглядають обґрунтованими.

Постраждалі ведучі вважають, що грузинський суд і слідство були необ’єктивні. Вони покладають надії на Європейський суд із прав людини. Тим більше, що одна їхня колега вже створила прецедент.

Продюсерка Ніно Хозреванідзе у 2020 році працювала репортеркою на громадському телебаченні в Аджарії. Тоді відбулися масові заворушення, які вона висвітлювала. Вона отримала чотири гумові кулі від поліції й інтоксикацію від сльозогінного газу. 26 осіб подали колективну скаргу в ЄСПЛ і виграли. Ніно присудили компенсацію в 5 тисяч євро. Але вона вважає, що це не головне. Найвагомішим фактом є те, що владу можна ставити на місце.

Вахтанг Саная та Ніно Хозреванідзе

У медіа «Формулу» називають опозиційним каналом. Георгій Тарґамадзе не згоден із таким формулюванням. Він вважає, що канал критично налаштований до влади. Він наполягає, що це має бути функція кожного медіа.

Ще одним способом тиску він називає обмеження доступу до інформації. Представники «Грузинської мрії» вже 9 років не приходять на непідвладні їм телеканали, зокрема на «Формулу».

— Навіть під час пандемії, коли всі мали вважати, що тут немає місця політики, конкуренції тощо, неможливо було запросити прем’єр-міністра чи когось іншого, який би поговорив через телебачення і відповів на запитання журналістів щодо пандемії. Навіть за тієї ситуації не було допущено прецеденту, коли представники влади контактують із критичним телебаченням, — каже Георгій Тарґамадзе.

Він твердить, що розмовляв із політиками владної партії й вони йому повідомили, що було ухвалене рішення ігнорувати непідконтрольні владі медіа. Крім того, владним інституціям було дано вказівку не постачати їм інформацію.

— Коли в тебе немає доступу до інформації в критичних ситуаціях, але інформація доходить до проурядових телеканалів, звичайно, люди починають дивитися їх, тому що багато залежить від рішень уряду. Це створює абсолютно неконкурентоспроможний ґрунт для роботи критичних телеканалів. Це, звісно, ​​знижує їхній рейтинг, це, звісно, ​​впливає на те, що їхня аудиторія звужується.

Студія телеканалу «Формула»

Одначе, вони знаходять вихід. Беруть позицію влади з проурядових джерел, піддають її аналізу та критиці у своїх токшоу. Одначе, вважає Тарґамадзе, набагато ефективніше було б, якби урядовці й депутати від «Грузинської мрії» особисто представляли б свою позицію.

Чи не найсуттєвішим способом тиску від «Грузинської мрії» Тарґамадзе називає створення нею після приходу до влади маріонеткової фірми, яка стала відповідальною за підрахунок рейтингів телеканалів. Фундаторами були дуже близькі до засновника «Грузинської мрії» Іванішвілі люди. Вони змінили патерн вимірювання рейтингів, що, на думку Тарґамадзе, негативно позначилося на рейтингах «Формули» й інших не провладних каналів. Відповідно це вплинуло на рекламодавців, які менш охоче вкладають гроші в рекламу.

У ньюзрумі «Формули» стоїть український прапор. У вотсапі деяких співробітників так само — українські прапори. Гордістю продюсерки Хатуни Сагінадзе є програма «Новини з України», яку вони заснували після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.

— Ми знаємо, що ця війна почалася не у 22-му, а в 14-му, — каже вона. — Зараз уже всі зрозуміли, що це Росія — агресор, усвідомили, що в Путіна є ідея відновити якось Радянський Союз. Тому ми всі розуміємо, що зараз Україна бореться і за Грузію, і ми, звичайно, дякуємо всім, хто бореться. Ми не допускаємо, що Україна програє. Але якби таке сталося, то Грузія і Молодова були б наступними.

Хатуна Сагінадзе

Георгій Тарґамадзе каже, що, попри скорочення бюджету і штату, вони постараються не допустити скорочення ефірного мовлення. Якщо їм це вдасться, то і програма про Україну продовжуватиме виходити.

Титульне фото: репортре телеканалу «Формула» висвітлює протести у Грузії