/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2F5ad818a54de2ad11a6d070968d50daad.jpg)
«Порожні могили» Тараса Мельника: вдалий дебют, чи прохідний містичний детектив? Рецензія ITC.ua
У видавництві «КСД» вийшов дебютний містичний детектив молодого українського письменника Тараса Мельника. Це творчий псевдонім науковця та історика, а зараз військового Сергія Тимофійка. До цього в нього вже виходили книги, але спочатку це була мережева література, а потім декілька паперових видань, але в рамках самвидаву. «Порожні могили» став першим романом автора, який повноцінно вийшов у видавництві, тим паче такому великому, як «КСД». В матеріалі нижче ви дізнаєтеся якою вийшла книга, чи варта вона уваги, чи сподобається історія любителям містики та фантастики, детективів та трилерів.
Плюси:
гарна якісь видання та відповідна обкладинка; адекватний герой, який викликає емпатію; автор вміє створити інтригу, закрутити сюжет та нагнати містичну атмосферу; проста та зрозуміла мова; яскравий та напружений фінал
Купити в КСДМінуси:
іноді недолугі та неправдоподібні діалоги; є зайві сюжетні лінії; комусь мова автора здасться занадто простою; містику додали, але не використали; незграбна любовна сцена
Купити в КСД«Порожні могили»
Автор Тарас Мельник
Видавництво КСД
Мова Українська
Кількість сторінок 256
Обкладинка Тверда
Рік видання 2024
Розмір 135×205 мм
Сайт bookclub.ua
Грудень 2018 року. Молодий детектив Вадим Чернов тільки но приходить на роботу у відділ поліції Чернігова. За спиною в героя служба в АТО та різні військові компанії за кордоном. А тепер він повернувся в Україну і хоче побудувати кар’єру поліцейського. В цьому герою повинно допомогти набуте вміння бачити душі людей, наскільки вони темні, злі, чи навпаки, нейтральні чи світлі.
Першою справою Вадима стає смерть сторожа на місцевому кладовищі. Також з’ясовується, що хтось розкопував тут могили, а сліди ведуть до психіатричної лікарні, що сусідить з кладовищем. Вадим навіть не підозрює, що почне копати під дуже давню та серйозну оборудку місцевої влади, та цим підставить не тільки себе, а й колег та родину.
Мені подобаються сучасні детективні трилери, тим паче коли вони від українських авторів. На мою думку, це легка жанрова література, яка розважає, просто та швидко читається. Так само вийшло і з «Порожніми могилами», але з нюансами.
Роман невеликий, 256 сторінок, тому дійсно читається без проблем. А тут ще й родзинка у вигляді містики та надприродних здібностей головного героя, ну що може піти не так? Поступово з’ясовується, що автор наділив свого протагоніста безсумнівно корисним явищем в його професії, себто баченням справжньої сутності людей, але більше ніяк не використав це в книзі. Так, Вадим Чернов побачив декілька «чорних душ» та й все. На цьому містика та фантастичне в романі закінчується.
Не те що це якось сильно негативно вплинуло на читання чи стало важливим мінусом у сприйнятті книги. Але погодьтеся це дивно та не зрозуміло. А ще з’являються питання. Навіщо взагалі це додавати? Чому не докрутив? На що розраховував? Куди дивилися редактори. Тощо.
Видно, що в автора це перший повноцінний дебют. Так, це не перша книга письменника, але саме в рамках видавництва, тобто в плані роботи з редактором, автор працював вперше. Тут і там помічаються певні дивні описи чи недолугі, прості діалоги, а ще іноді проскакують русизми.
Та й деякі додаткові лінії сюжету, як от відносини одної з героїнь з вбитим сторожем, чи любовна лінія з протагоністом, зроблені криво та неправдоподібно. А місцева сцена кохання, хоч і триває ледве два абзаци, але це один з найдивніших та незграбніших описів сексу, який я читав.
Хоча в цих випадках, напевно більше питань до редактора, ніж до автора. Бо це саме його робота — викидати зайве, вказувати на слабкі місця, просити переписати та переробляти. Але маємо що маємо.
Проте не спішіть відкидати «Порожні могили». Так, тут є певні серйозні проблеми, які я описав вище, але навіть з ними роман просто та швидко читається. Це класичний детективний трилер, а ще атмосферна історія з присмаком бандитських 90-х. Тут є кладовище та психлікарня, є адекватний головний герой, є цікава закручена історія, непогана загадка та пристойний фінал з натяком на серію.
Містичне теж присутнє і особисто я чекав його найбільше. Та й автор де-не-де та й розкидав на це натяки та знаки, але врешті-решт завершив історію гучно, але без фантастичного. Принаймні впливу містики на сюжет не було. Взагалі. Воно просто є на фоні, як я й казав вище.
Мені сподобався натяк на продовження і буде насправді прикольно, якщо автор та «КСД» націлилися на повноцінну серію. Бо головне тут є — герой, який викликає емпатію, вміння автора створити цікаву історію та надбудувати над усім цим якісну атмосферу, а ще нагнати саспенсу.
Тому якщо усе це перенесуть на інші книги та виправлять згадані вище помилки, в нас з’явиться чудова, сподіваюся, містична серія українського детективного трилеру. І хоч вона вже буде далеко не перша, але, на мою думку, таких речей багато не буває.
Щодо самого видання. Обкладинка атмосферна та натякає на жанр книги. Якість друку гарна, папір приємний на дотик та жовтавий. Шрифт зручний для читання. Лясе не підвезли.
Висновок:
«Порожні могили» Тараса Мельника — не найкращий дебют у світі, але ця новинка варта вашої уваги, якщо ви поціновувач класичних сучасних детективних трилерів з нотками містики. І хоч останнього тут дуже мало, але автор вміє створити відповідну атмосферу та ефектно тиснути нею на читача.
Роман отримав адекватного протагоніста, якому співчуваєш, закручений сюжет та яскравий фінал. Проблеми виникають на рівні деяких описів чи діалогів, а ще мова автора, можливо, комусь здасться занадто простою. Але усе це мало заважає швидко та з інтересом проковтнути цей роман. У фінали були натяки на продовження і це гарна ідея. Просто треба провести роботу над помилками, бо герой та його історія заслуговують на серію.
Купити в КСД