Про позитивні та негативні тенденції у медіа

Оскільки частина відповідей уже є — ділюся своїми спостереженнями про тенденції медіа.

Попри домінування негативних тенденцій, все ж, я виокремлюю наступні позитивні тенденції:

1. Тенденція до гіперлокальності – аудиторія цікавиться подіями, які відбуваються в їх громадах, містах, що дає можливість медіа фокусуватися на регіонах, коли тематика у всіх більш-менш однакова, що дозволяє позиціонуватися медіа, а також більше висвітлювати місцеві події, які часто залишалися поза увагою;

2. Перехід медіа на українську та англійську мови. Перехід на українську мову цілком очікуваний, окрім самобутності це ще покращує ідентифікацію в SEO. Своєю чергою перехід на англійську мову дозволив розширити аудиторію, залучити більше платного трафіку й диверсифікувати надходження та привернути увагу до України;

3. Започаткування цифровими медіа відеоканалів, що відповідає запиту аудиторії. Так, навіть радіо починають створювати YouTube, не кажучи вже про такі медіа як «Українська правда». Не-телевізійні медіа почали конкурувати з телебаченням за увагу, що забезпечує аудиторію більшою пропозицією якісного контенту. З іншого боку, це свідчить про конвергенцію, платформи йдуть за контентом, впроваджується content-first модель;

Важко визначити одну негативну тенденцію, оскільки вони взаємопов’язані та пов’язані саме з повномасштабним вторгненням.

Тому назву, на мій погляд, основні:

1. Фінансова нестабільність, що призводить до закриття або згортання роботи в першу чергу регіональних медіа (зменшення обсягу реклами, зменшення коштів у аудиторії для моделі фінансування читачами, грантова підтримка хоча і важлива, але вона не може покривати всі потреби медіа в довготривалій перспективі, особливо враховуючи, що під грантові проєкти були збільшені редакції, які з завершенням грантів опинилися в проблемному становищі, тощо);

2. Виник і зростає дефіцит кадрів пов’язаний з мобілізацією (зменшення числа фахівців, у тому числі технічних) та недостатністю коштів для залучення нових; зростає конкуренція за кадри;

3. Загрози роботи журналістів (воєнні дії);

4. Марафон «Єдині новини» зменшує можливості для каналів та посилює роль держави;

5. Відключення електроенергії негативно впливають на стабільність роботи;

6. Руйнування технічних засобів трансляції та інших технічних спроможностей;

7. Втрата довіри до медіа – збільшення неперевіреної інформації, офіційна позиція інколи розходиться з реальністю, відсутність визначеності створює велику кількість інтерпретацій, що спричиняє розгубленість аудиторії.

Причини виникнення проблем

Проблема 1

Нестійкість попередніх фінансових моделей, які були започатковані до повномасштабного вторгнення.

Попри зростання попиту на інформацію, падіння економіки спричинило зменшення витрат на рекламу, що зменшує прибутки медіа. Основні топ-теми, загалом, однакові для всіх медіа, що підвищує конкуренцію за пошуковий трафік.

Збільшення інфраструктурних витрат, пов’язаних із негативними проявами війни, збільшують фінансовий тиск.

Зменшення коштів у аудиторії на підтримку медіа («спільнот» чи підписки) через додаткову статтю особистих бюджетів на донати та підвищення цін.

Грантова підтримка обмежена, державна фінансова підтримка не надається медіа.

Поява більш зручних способів отримання інформації – Telegram – знижує увагу до сайтів (зменшення часу, який витрачає аудиторія на одиницю контенту на сайті)

Перегляд грантових проєктів із інституційної підтримки медіа з фокусом на забезпечення стійкості фінансової моделі. Підтримка створення контенту призводить до збільшення штату чи оплату наявного суто на строк дії гранту, що не забезпечує перегляду фінансової моделі та адаптації до нових умов.

Перегляд грантових проєктів із підтримки ММСП. Наразі, медіа не визначені серед категорій ММСП, шо можуть розраховувати на грантову підтримку, наприклад, в межах програми EU4Business та подібних.

Створення нових фінансових інструментів довгострокової підтримки медіа. Наприклад, створення хабів, інфраструктурних рішень, спільних для певної групи медіа. Програми розвитку суміжних напрямів бізнесу (наприклад, продакшн), покриття технічних потреб для зменшення тиску на бюджет, тощо.

Перегляд інструментів державної підтримки медіа. Наприклад, діяла програма підтримки регіональних медіа, що мовили на ТОТ і ДОТ Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, проте така підтримка зараз не враховує особливості поточної ситуації.

Збільшення програм, спрямованих на менторство та бізнес-консалтинг у сфері медіа для допомоги в адаптації й побудові стійких фінансових моделей медіа. Наявні ресурси, наприклад, у межах MDF не є достатніми.

Створення хабів і партнерств для оптимізації видатків.

Участь у мистецьких конкурсах Суспільного мовлення.

Проблема 2

Дефіцит кадрів, що призводить до згортання напрямів діяльності медіа, збільшує тиск на фахівців, знижує якість, що разом із дефіцитом бюджету призводить до закриття медіа.

Мобілізаційні заходи зменшують кількість фахівців у сфері медіа, особливо технічних спеціальностей. Відсутність механізму бронювання для медіа.

Дефіцити бюджету ускладнюють залучення фахівців.

Запровадження інструменту бронювання журналістів і співробітників медіа.

Створення медіахабів для спільної роботи над спільними проєктам.

Побудова систем партнерств із вироблення та дистрибуції контенту, в тому числі із Суспільним мовленням.

Переорієнтація на напрями, що є більш оптимальними для поточної ситуації.

Проблема 3

Підвищення позанормативного впливу держави на інформаційну та медіа сферу та вибірковість взаємодії з медіа, акцент на анонімних джерелах.

Недосконалість нормативно-правової бази (відсутність законодавчо врегульованого питання про «воєнну цензуру»), намагання втілити інструменти поза нормативним полем (марафон «Єдині новини»), вибірковість ставлення до медіа, які отримують акредитацію на ДОТ і ЛБЗ через пошук лояльних медіа та журналістів, акцент із побудови стратегічних комунікацій на більш контрольовані інструменти (використання анонімних Telegram-каналів) підвищує тиск на медіа та журналістів.

Напрацювання змін до профільного законодавства щодо особливостей діяльності медіа під час правового режиму воєнного стану.

Унормування та забезпечення прозорості практики акредитації і роботи медіа на ДОТ, ЛБЗ.

Напрацювання разом із медіаспільнотою підходів до забезпечення трансляції офіційної та перевіреної інформації для телеглядачів на заміну марафону «Єдині новини».

Завершення розбудови системи стратегічних комунікацій держави за участі медіаспільноти.

Забезпечення фінансової стійкості Суспільного Мовлення для можливості реалізації капітальних і стратегічних видатків у інфраструктуру та проєкти.

Олексій Харченко, експерт зі стратегічних комунікацій, член наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України  

Текст публікується з дозволу автора, оригінал за посиланням 

Ілюстрація до тексту: ChatGPT (з фейсбуку Олексія Харченка)