Чому Верховна Рада не скасовує “правки Лозового”: Понад 50 нардепів мають підозри від правоохоронних органів

“Правки Лозового” мають бути скасовані, на цьому наполягають НАБУ та САП. Крім того, це вимога ЄС і МВФ, яку парламент мав виконати до кінця грудня цього року. Проте депутати до останнього не квапилися виконувати цю вимогу і врешті  провалили голосування за скасування цих правок.

Про це в ефір Українського Радіо розповідає керівниця юридичного відділу Центру протидій корупції Олена Щербан. На її думку таке затягування пов’язане з тим, що понад 50 чинних народних депутатів мають підозри від різноманітних правоохоронних органів.

Відтак скасування “правок Лозового” може нашкодити їм. Крім того, НАБУ і САП суттєво потребують збільшення штату, оскільки корупція в країні – це дуже масштабне явище. “Коли 300 детективів НАБУ і 50 прокурорів  борються з корупцією у всій країні зрозуміло, що це уже мало”, – підсумувала Щербан.

• Верховна Рада IX скликання: кожний девʼятий – злочинець, кожний двадцятий – прогульник

Частина з цих правок спричинила колапс в кримінальному процесі

У 2017 році народний депутат Андрій Лозовий запропонував низку змін до Кримінального-процесуального кодексу України. Станом на сьогодні що ми маємо в залишку від тих так званих  “правок Лозового”?

Їх поступово скасовують вже кілька років. Ці правки набули чинності у 2018 році, коли були перші роки діяльності НАБУ і САП. І саме в ті роки правоохоронні органи почали добиратися до політичної еліти нашої країни.  Тоді з’явилися перші підозри чинним на той час народним депутатам, наприклад, справа Онищенка, яка вже має вирок, Мартиненка.

Тоді була перша підозра сину міністру внутрішніх справ Арсену Авакову. Усі ці справи дуже сильно нашуміли в публічному просторі і політична еліта країни тоді дуже злякалася, що насправді багато хто може опинитися у в’язниці через те, що в Україні з’явилися незалежні антикорупційні  органи. Тоді в одну ніч у парламенті, коли голосувалася реформа Верховного суду з’явилися поправки  до кримінального процесу, які зовсім не були пов’язані з ключовим законом.

Вони вносили низку різних змін щодо проведення експертизи в кримінальному процесі та необхідності закриття кримінальних справ якщо там збіг, хоч один день строку. Депутати їх дуже швидко проголосували. З часом стало зрозуміло, що частина з цих правок спричинила колапс в кримінальному процесі. Депутати тоді змусили проводити медичні експертизи виключно через рішення суду. Тоді депутати почали по шматках  скасовувати ці правки. Частину правок скасував вже нинішній склад парламенту.

Зараз є два ключових положення, які дуже негативно впливають особливо на корупційні та економічні справи.  Якщо термін  розслідування хоч на один день прострочено, то справа безумовно має бути закрита. Чому це погано і чому це проблема? Коли особі вручили підозру є максимум 12 місяців на розслідування цієї справи. Коли йдеться про підозри топовим людям, сторона захисту робити усе, щоб затягнути і зманіпулювати строком. В підсумку виходить, що попри всі зусилля, попри багато доказів і експертиз, якщо хтось не дорахується хоч одного дня розслідування справу потрібно закривати.

Ми змушені відпускати таку особу через те, що хтось не так порахував строк. Наприклад, справу по “Ротердам плюс” намагалися таким чином закрити вже разів 5. А сума збитків державі по цій справі становить 40 млрд гривень. На сьогодні ЄС і МВФ чітко вказали нашій владі на необхідність скасувати норми, які перешкоджають ефективним розслідуванням.

Проте наші політичні еліти продовжують цьому протидіяти. У чинному парламенті понад 50 народних депутатів мають підозри від різноманітних правоохоронних органів. Тобто вони є підозрюваними або обвинувачуваними в кримінальних справах, переважно корупційних. Тому ми прекрасно розуміємо, чому народні обранці не хочуть скасовувати ці норми. Навіщо скасовувати якусь гілочку, яка може тебе врятувати?

Попри те, що українська влада дуже давно знала, що є така вимога партнерів, її розпочали виконувати в останній момент. Не подавали окремих законів,  а подали правками до різних законів. Депутати подали скасування цих правок до дуже непростого законопроєкту, який дуже критикують наші українські медіа.

На щастя цей законопроєкт не прийняли, проте разом з ним не прийняли і скасування «правок Лозового». Тепер ми маємо дуже складну ситуацію через це, оскільки міжнародні партнери вимагали від нас скасування цих правок до кінця грудня. Технічно можливо владі вдасться домовитися про певні відтермінування до кінця січня. Проблема в тому, що народні обранці, навіть скасовуючи «поправки Лозового» намагаються зробити це частково або придумати нові лазівки.

Міжнародні партнери вимагають, аби керівник САП міг підписувати запит на екстрадицію

У САП наголошують на необхідності наділити заступника Генерального прокурора керівника САП правом надсилати запити про видавання підозрюваних і обвинувачених у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких веде НАБУ.  Чи дійсно необхідна така додаткова опція і чим вона корисна для САП?

Це справді дуже необхідна опція. На жаль, у нас є обвинувачені топ-особи, які вдалося тим чим іншим чином втекти за кордон. Для того, щоб ми мали право  їх повертати в Україну і притягати до відповідальності існує процедура екстрадиції, коли наші правоохоронні органи офіційно звертаються до країни, в якій віднайшли дану особу і просять її екстрадувати до України для притягнення до відповідальності.

Були випадки, коли Офіс Генерального прокурора блокував направлення екстрадиції  від САП і НАБУ по певних персоналіях, наприклад пана Бахматюка чи Грановського.  Генеральний прокурор – це політично призначена особа, яка  зазвичай виконує політичну волю людей, від яких вона залежна.

Натомість в антикорупційних органах керівництво обирається на відкритих прозорих конкурсах. Тому наші міжнародні партнери висунули таку вимогу, аби керівник САП, який за посадою є заступником Генпрокурора міг підписати особисто такий запит на екстрадицію  до іншої країни. Однак поки що в наших парламентарів немає бажання це підтримувати.

300 детективів НАБУ і 50 прокурорів – це дуже мало в масштабах країни

Чи  посприяє роботі САП і НАБУ скасування “правок Лозового”?

Це не так додаткова можливість для їхньої роботи, як власне прибирання можливості штучно закривати роботу і знищувати вже ті результати роботи, які є на сьогодні, тобто справи, які розслідуються або направлені в суд. Якщо говорити про інструменти для посилення і покращення роботи, то вони також є і повинні бути.

І НАБУ і САП суттєво потребують збільшення штату, оскільки корупція в країні – це дуже масштабне явище. Коли 300 детективів НАБУ і 50 прокурорів  борються з корупцією у всій країні зрозуміло, що це уже мало. Крім того потрібно нарощувати темпи і якість роботи з цією чисельністю. Якщо ми не скасовуємо “поправки Лозового” усі інші заходи просто не матимуть сенсу.

Автор: Владислав Красніцький

Джерело: Українське Радіо