Нацвідбір — це ще одне талант-шоу?

Оприлюдненийдовгий список кандидатів на участь у Нацвідборі на конкурс Євробачення викликав у мене подив. Як, власне, й кожного року.

Спочатку про сам список. У ньому ми бачимо декілька імен ізторшнього Нацвідбору . Це гурти «Ягоди» (Yagody) та «Циферблат» (Ziferblat), що торік були у фіналі, а також солісти Крилата й Тесленко.

Тепер про подив. У довгому списку ми побачили двадцять імен, здебільшого не надто відомих. І — все. Цілком як у списку до якого-небудь талант-шоу, де учасники співатимуть кавери.

Саме так буває й щороку: публіці представляють список імен артистів і більше нічого. Пісні, з якими виступатимуть конкурсанти, стають відомими значно пізніше.

Але що таке конкурс Євробачення? Чи це конкурс молодих талантів, де оцінюватимуть їхню голосистість і харизму? Зовсім ні. Євробачення — це конкурс пісні, де головним предметом оцінювання є саме пісні, а вокальні дані й артистичність виконавців оцінюють саме в контексті конкретних пісень. Тож коли нам представили лише список імен, інформація залишилася нульовою. Нічого ні про кого сказати не можна, немає підстав. Оцінити шанси конкурсантів неможливо. Оці двадцять артистів так і залишаються просто списком імен, які нікому ні про що не кажуть.

І так буває щороку: спочатку з’являється список імен, а вже дуже-дуже згодом стають відомими пісні. Але ж змагатимуться не імена, а саме пісні!

А тепер стоп. Добираючи претендентів до довгого списку, організатори ж щось прослуховували? Не гами ж і не кавери? Ймовірно, претенденти на участь представили саме ті пісні, з якими йдуть на конкурс? То чому ж пісні залишилися таємницею? А чи декому з довгого списку пісні ще добиратимуть?

У різних країнах існують різні процедури добирання учасників Євробачення. У деяких телекомпанія сама обирає й артиста, й пісню. Так було в Україні найперших років участі у Євробаченні. У деяких країнах обирають артиста, а потім проводять публічний конкурс пісень для нього — так було 2008 року з Ані Лорак і під час невдалої спроби 2010 року для Василя Лазаровича. У деяких країнах бувають «табори Євробачення», де для претендентів спеціально пишуть пісні. У більшості ж країн відбуваються конкурси, на які претенденти приходять уже з обраними ними піснями. Так, начебто, й в Україні.

• Читайте також: Національні відбори на «Євробачення-2024»: сербський Pesma za Euroviziju, шведський Melodifestivalen і португальський Festival de Cancao

Але що ж тоді означає довгий список виконавців без пісень? Те, що зберігається підхід «від артиста», а не «від пісні»? Та й репліки членів журі щороку часто свідчать про те саме. Й торік глядацьке голосування на Нацвідборі поставило на друге місце Яктака з відверто бляклим виступом — голосували за артиста, а не за пісню.

А от у Швеції 2017 року Лорін не пройшла на Євробачення вже в ранзі його переможниці.

2003 року Олександр Пономарьов посів на Євробаченні 14-те місце. Чи означало це, що він був так собі артистом? Зовсім ні — просто він повіз на конкурс відверто слабку пісню, яка до того ж не давала йому змоги продемонструвати його потужний вокал і чуттєвість. Гаразд, то був перший млинець. Але й надалі підхід «від артиста» грав з Україною злі жарти. Так сталося 2012 року з Гайтаною, яка не змогла з тією піснею показати ані дещиці своїх вокалу й харизми. 2018 року Меловін повіз на Євробачення, з мого погляду, найслабшу з трьох пісень, які він різних років показував на Нацвідборах. Бо саме тоді до нього дійшла черга. 2017 року «О’Торвальд» показав теж не найкращу свою пісню.

А на ютубі вийшов офіційний ролик «Про що твоя пісня» — про перший день прослуховування десятьох конкурсантів. «Пісні поки що є секретом» та «Поки що прослуховування непублічні», — довірливо повідомила ведуча. Тому понад 37 хвилин — це суцільне бла-бла-бла: монологи ведучої та її діалоги з артистами. Вона розпитує конкурсантів про зауваження та про що їхні пісні. Одразу згадалися роки існування СРСР до Горбачова — тоді теж головним було не «яка пісня», а «про що пісня». От тільки на Євробаченні навряд чи оцінюватимуть, про що пісні — там оцінюватимуть їхню якість.

Самі пісні представлено секундними фрагментами. Видно, що оцінює їх Тіна Кароль, поруч із нею сидить ще один чоловік — ото й усе. Але ж кожна людина завжди має вподобання й упередження! Може, хай і на конкурсах Євробачення всі виступи оцінює сама лише Тіна Кароль? Буде таке українське ноу-хау.

Немов знущання виглядає рядок з анотації ролика: «Вмикайте відео та пишіть, хто сподобався найбільше». Чия зовнішність сподобалася? А вся злива інформації про секретний етап конкурсу з секретними піснями — це просто імітація інформації.

А я мріяв, що коли-небудь глядачів Євробачення накриє з головою міць вокалу й енергія Артема Пивоварова. Враховуючи його допомогу ЗСУ та виступи на передовій — може, варто його «амністувати»? Щоправда, є й інша проблема: за правилами Євробачення, й музика, й текст конкурсної пісні мають бути новими. А вже кілька років Пивоваров співає лише пісні на тексти українських класиків.

Мріяв я, що на Євробаченні влаштує фурор Карпетман — ще один артист, який регулярно продукує хіти. Але… Торік він не пройшов до фіналу! У довгому списку був, а до фіналу не пройшов. З піснею «Endless Fight», що на 22 грудня зібрала 3 мільйони 600 тисяч переглядів на ютубі та захоплені відгуки з різних куточків світу! Як це могло статися? Світ перевертається догори дриґом. А в голову лізуть різні думки — наприклад, що відправити Альону Альону та Джеррі Хейл вирішили заздалегідь та усунули дуже сильного конкурента.

А щоби різні домисли не лізли в голову, з моменту оприлюднення довгого списку Нацвідбір має стати публічним — в іншому разі все й надалі тхнутиме кулуарщиною.

Ілюстрація на головній: Суспільне Мовлення