Рецензія на анімаційний фільм «Муфаса: Король Лев» / Mufasa: The Lion King

З 19 грудня в кінотеатрах розпочався показ анімаційного пригодницького фільму «Муфаса: Король Лев», який є приквелом до рімейку класики діснеївської мультиплікації «Король Лев» (1994). Відгуки кінокритиків виявилися досить стриманими, і в огляді нижче розповідаємо, чи варто довіряти «високолобим естетам» цього разу.

«Муфаса: Король Лев» / Mufasa: The Lion King

Жанр анімація, музичний, драма, пригоди, сімейний
Режисер Баррі Дженкінс
Ролі озвучили Аарон П’єр, Тіфані Бун, Кельвін Гаррісон-молодший, Сет Роген, Біллі Айкнер, Джон Кані, Блу Айві Картер
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт

Ще задовго до горезвісних метань Сімби, запальної акуна-матати та слинявих гієн, у яких очі дивляться у різні боки, маленьке левеня Муфаса потрапляє у повінь. Через це його відносить потужною течією до чужих земель. Там він зустрічає ще одного безтурботного малого Таку, котрий є сином місцевого господаря Обасі. Останній відверто не горить бажанням приймати у свій прайд якогось бродягу, але королева Еше переконує гордовитого лева у тому, щоб залишити дитинча.

Проходить час, Муфаса і Така дорослішають і стають нерозлучними братами та, здається, ніщо не може порушити їх міцний, мов камінь, зв’язок. Однак коли над прайдом нависає смертельна загроза від ворожої зграї білих левів, молоді хлопці тікають світ за очі, щоб врятуватися. Дорогою до омріяних міфічних земель вони зустрічають левицю Сарабі, птаха Зазу і мандрила Рафікі, який полюбляє філософствувати у стилі магістра Йоди. На усю цю різношерстну й малоймовірну компанію чекає захоплива пригода, але водночас білі леви, на чолі зі зловісним Кіросом, прямують за ними по п’ятах.

Напевно, глядачам 30+ не варто зайвий раз нагадувати, яким крутим мультом був оригінальний «Король Лев» 94-го. І у сьогоднішню епоху катастрофічної нестачі оригінальних ідей бездушна капіталістична машина під назвою Disney аж ніскільки не цурається апелювати до наших цілком людських почуттів. А саме — грати на приємній ностальгії, яку напевно відчує кожен, хто у юному/молодому віці захоплювався відважністю Муфаси, сумував через підлість Шрама та тішився придуркуватістю Тімона і Пумби.

Думки про сучасні переосмислення класичних діснеївських казок на кшталт «Русалоньки» чи майбутньої «Білосніжки» залишимо для інших статей. А зараз нагадаємо, що новітній виток історії «Короля Лева» розпочався у 2019-му, коли студія, під чуйною режисурою Джона Фавро, випустила, здається, покадровий рімейк оригіналу, який міг запропонувати барвисту і дорогу CGI-картинку та в принципі нічого більше.

Про доцільність створення високотехнологічного, але все ж клона можна сперечатися довго, але глядач своє вагоме слово сказав, і при бюджеті приблизно у $260 млн фільм зібрав $1,657 млрд, ставши другою найкасовішою стрічкою 2019 року і поступившись лише «Месникам: Завершення». Тож зовсім не дивно, що сьогодні знову маємо чергові пригоди в африканській савані — це було лише питанням часу.

Він елементарно менш захопливий і драматичний, менш кумедний; йому не вистачає тої піднесеності, якою володів «Король Лев», та й музичні номери тут помітно слабші. При цьому такого освіжаючого ефекту, яким був наділений рімейк, сьогодні досягти не вдасться — розкішних фотореалістичних левів з проникливим поглядом крупним планом ми вже бачили у 2019-му.

Сам же Муфаса — трагічний персонаж і апріорі має гарний потенціал для розширення арки, адже в оригіналі отримав не так вже багато екранного часу. Втім, після перегляду не полишала думка, що про нього можна було вигадати якусь цікавішу передісторію, видавши щось більш оригінальне, ніж заміс аля «Льодовиковий період» (там навіть сніг у кадрі доречно підкреслює вторинність задуму). Та й антагонізм зі Шрамом зробити принциповішим не завадило б, не кажучи про те, що мотиви переходу останнього на темний бік до болю прозаїчні.

Також варто відзначити, що «Муфаса» присвячений легендарному Джеймсу Ерлу Джонсу, котрий озвучуав титульного персонажа раніше (у новому проєкті цю функцію взяв на себе Аарон П’єр, якого ви могли бачити у відносно недавньому кримінальному трилері «Ребел-Ридж»). Джонс також відомий тим, що подарував свій голос Дарту Вейдеру. 9 вересня він пішов з життя у віці 93 років.

Та повернімося до новинки. Не дивлячись на численні недоліки, «Муфасу» все ж хочеться порекомендувати як непоганий варіант для спільного сімейного дозвілля. Це досі яскраве, у міру захопливе дійство, яке з перемінним успіхом намагається маневрувати між барвистою сучасною анімацією для молодшого покоління і ностальгійним контекстом — для старшого.

Та поки старше недовірливо буркотітиме про те, що трава у савані раніше була значно зеленішою, молодше вже прикипить до екранів. А там, гляди, старечому невдоволенню на зміну прийде поблажливе прийняття нового, можливо навіть і якесь задоволення вдасться отримати. Та й дізнатися, як від тої знаменитої скелі, де проводяться засідання місцевої сільради, відвалився шмат — не менш цікаво, ніж причину, з якої Шрам став поганцем.