Рецензія на фільм «Крейвен-мисливець» / Kraven the Hunter

19 грудня до екранів українських кінотеатрів доповзає супергеройський екшн «Крейвен-мисливець», сюжет якого заснований на коміксах Marvel про однойменного суперлиходія з російським корінням. Хороша новина — цей непотріб вже ганебно стартував у світовому прокаті та добряче отримав на горіхи від кінокритиків. Погана — його для чогось показують нам на великих екранах. У рецензії нижче лише банально констатуємо те, що усі й так чудово розуміли — це черговий провал для Sony на ниві супергероїки, після якого студії краще завершувати випускати ці опуси та закривати свій недолугий недовсесвіт.

«Крейвен-мисливець» / Kraven the Hunter

Жанр супергеройський екшн
Режисер Джей Сі Чандор
У ролях Аарон Тейлор-Джонсон, Рассел Кроу, Аріана ДеБоуз, Фред Гекінґер, Крістофер Ебботт, Алессандро Нівола, Леві Міллер
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт

Під час невдалого полювання серед трав’янистих танзанійських рівнин син російського олігарха Ніколая Кравінова, Сергій, ледь не помирає. Відбувається це після неприємної зустрічі юнака з Королем Левом, кіно про якого крутять буквально у сусідньому залі кінотеатра, в той час, як купівля білета на це — фатальна помилка. Але Сірожі вдається героїчно вижити, щобільше, ще й отримати надлюдські здібності завдяки лев’ячій крові, старанням дівчинки на ім’я Каліпсо та магічній мікстурі її бабусі.

Подорослішавши, хлопець стає м’язистим бородатим бугаєм з ідеальними кубиками пресу; таких зазвичай беруть у рекламу піни для гоління. А ще захисником природи та борцем за справедливість, звісно, — це не лиходій з коміксів, а просто гора м’язів, спрямованих на добро. Коли невідомі викрадають його брата-тюхтія Дмітрія з промовистим прізвищем Смердяков, котре краще будь-яких рецензій схарактеризує це кіно, Крейвен-мисливець встає на шлях війни з могутніми ворогами.

Все, що про них варто знати — перший вміє рахувати як мінімум до двох, другий нагадує Рокстеді на важких наркотиках. Чи вдасться Крейвену перемогти ці породження явно нездорової фантазії, та головне — вже нарешті поховати той нестерпний Всесвіт Людини-павука?

З перших же кадрів на глядача валяться суворі російські сніги та розтатуйовані зеки з країни-гною. Тоді ж у ролі пахана Сємьона Чорного на екрані постане й актор Юрій Колокольніков, який активно знімається в запоребриковому кінематографі, і сьогодні це виглядає ще більш недоречно, ніж свого часу Ходченкова у «Росомасі» (2013).

Щоправда, у болотного виконавця роль епізодична, адже наш бравий герой розправляється з покидьком при першій же нагоді. Початкові сцени, які тривають приблизно вісім хвилин, Sony викотили на YouTube у вільний доступ, і вже по них ви можете побачити, якого штибу це кіно. А ще оцінити, як воно звучить в оригіналі (спойлер — після цього шварценеггірівське «какие ваши доказательства?» здасться верхом літературщини):

Як для супергеройського атракціону «Крейвен-мисливець» на диво повільний, не динамічний, сильно діалоговий. Нескінченні балачки суцільно порожні й не несуть жодного змістового навантаження, а актори ледаче видають свої дурнуваті репліки з такими кам’яними виразами обличчя, ніби кожному з них дали вказівку відігравати Істоту з «Фантастичної четвірки».

З такими розкладами організаторам «Золотої малини» доведеться добряче розщедритися, щоб «нагород» вистачило на усіх. Причому в межах франшизи за поточний рік — від абсолютно відірваної від матеріалу Дакоти Джонсон до геть байдужого Рассела Кроу, котрий елементарно відбуває номер (хоча цього разу обійшлося без клоунади з «Тора», тож і на тому дякуємо).

Якщо екшн-сцени тут — велика рідкість, то якісні — давно покинули чат, ще десь на етапі «Морбіуса», якщо не раніше. Вони позбавлені будь-якої постановницької думки, зовсім не спроможні захоплювати, а щоб витримати місцевий CGI, на сеанс не завадить захопити краплі для очей, щоб не так пекло. Покладіть їх поряд з енергетиком, котрий, можливо, не дозволить заснути.

Ні присутність на екрані натяку на криваву брутальність, ні очевидне відсилання до Павучка також не рятують ганебну ситуацію. Носоріг настільки крінжовий, що поряд з ним переросток з «Ромула» виглядатиме адекватним фінальним одороблом. Усе це неподобство підкріплюється вже звично шаблонною історією про становлення чергового претендента на глядацьку любов, які пачками штампували у 2000-х.

Якщо у Бена Аффлека, Кріса Еванса та Раяна Рейнольдса супергеройські трансформації Шибайголови у Бетмена, Джонні Шторма у Капітана Америку та Зеленого Ліхтаря у Дедпула відповідно знаменували перехід до більш значущих й успішних ролей/проєктів, то в Аарона Тейлора Джонсона щось явно пішло не так. Може, десь там у мультивсесвіті, саме в цей момент за ним спостерігають Пипець і Ртуть та ридають від горя.

Невідомо тільки, як у це спромігся вляпатися режисер Джей Сі Чандор, який раніше ставив не те що нормальні, а навіть дуже непогані картини, як от виживач «Не згасне надія» (2013) з неперевершеним Робертом Редфордом. Загалом говорити про це в усіх сенсах безпорадне кіно — ніби штовхати мертвого — справа марна та даремна. Умільці з Sony давно загартували нас і привчили до того, що окрім крінжу чекати чогось не варто. Але щоб перегляд припускав виключно страждання і нудьгу — до таких кінематографічних тортур життя нас не готувало.