400 000 АК-47 і РПГ, 1000 ПЗРК "Голка" і "Стріла": як НАТО знищувало зброю України, — дослідження

Радянські сили після відходу зі Східної Європи залишили в Україні величезний обсяг боєприпасів, які, втім, зараз би вже застаріли та вважалися небезпечними. Те, яку загрозу становило це озброєння, засвідчили вибухи та пожежі на складах у минулому десятилітті. Про це пише Kyiv Post.

Стів Браун, колишній фахівець британської армії з боєприпасів і знешкодження бомб, який працював в ООН і НАТО. З 2001 року він як радник із демілітаризації в Агентстві НАТО з технічного обслуговування і постачання (NATO Maintenance and Supply Agency (NAMSA) керував проєктом зі знищення протипіхотних мін на Донецькому хімічному заводі.

Україна повинна була виконати свої зобов'язання в рамках "Угоди про заборону на протипіхотні міни". У 2002 році український уряд попросив НАТО допомогти знищити деякі зайві запаси конвенційного озброєння.

"На початку 2003 року, у складі групи НАТО, я допоміг розробити чотириетапний план <...> — йдеться в публікації. — Фінансування мало здійснюватися шляхом добровільних внесків до Цільового фонду Партнерства заради миру".

У 2004 році США погодилися виступити провідною країною для цього проєкту, але з умовами. Стурбовані тим, що надлишки стрілецької зброї, легких озброєнь, переносних зенітно-ракетних комплексів України становили потенційну загрозу безпеці, США хотіли, щоб Україна здала все це для знищення, зазначає автор публікації.

Важливо "Це несправедливо": в НАТО вважають, що Зеленський має перестати критикувати Шольца

На першому етапі проєкту планували:

• розробити можливості України з демілітаризації боєприпасів;
• знищити 25 000 тонн звичайних боєприпасів;
• знищити 1 000 ПЗРК і 500 стрілецьких механізмів;
• знищити 400 000 одиниць стрілецької зброї та легких озброєнь.

Підсумковий план погодили з Військово-політичним комітетом НАТО (PMSC) у квітні 2005 року.

Основний фінансовий внесок у проєкт зробили США, але й 16 інших країн також взяли участь: Австрія, Болгарія, Канада, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Словаччина, Швейцарія, Туреччина, Велика Британія, Угорщина. ЄС також погодився профінансувати закупівлю спеціального технічного обладнання.

Автор статті та за сумісництвом керівник проєкту з роззброєння України згадав про політичну нестабільність, яка тоді була присутня в країні.

"За п'ять років моєї роботи, по суті, відбулося п'ять змін уряду. Ці зміни незмінно призводили до докорінної реорганізації, оскільки нові міністри призначали нових заступників, нових керівників управлінь, філій і департаментів; каскад згори донизу міг тривати кілька місяців", — зазначив Браун.

За його словами, йому довелося працювати з п'ятьма різними заступниками міністра оборони, п'ятьма різними главами департаменту утилізації, чотирма різними главами економічного управління і дев'ятьма різними керівниками проєктів Міністерства оборони.

На додачу до всього, бюрократія українських загальнонаціональних і місцевих органів влади також була перешкодою для своєчасного прогресу. Здавалося, що навіть найнезначніші технічні та оперативні рішення вимагали схвалення Кабінету міністрів.

Проте роботу вдалося виконати.

Що було зроблено?

Управління проєктом: у грудні 2005 року відкрився проєктний відділ в Офісі зв'язку НАТО (NLO) у Києві. Було найнято перекладачку, а впродовж наступних кількох місяців, у міру розвитку проєкту, найняли трьох аудиторів, які мали контролювати, реєструвати та звітувати про перебіг проєкту, а також мали повноваження втручатися, якщо завдання виконувалися неправильно.

Об'єкти демілітаризації: Донецький хімічний завод і два об'єкти з виробництва боєприпасів "Укроборонсервісу" в Гречанах, на Хмельниччині та в Шостці, на Сумщині, неподалік кордонів із Росією та Білоруссю.

На додаток до фінансування інфраструктури на трьох об'єктах придбали, за великі гроші, газову установку для спалювання вибухових відходів (EWI) в американської компанії El Dorado Engineering (EDE), яку треба було доповнити унікальною, виготовленою на замовлення системою зменшення забруднення (PAS) для боротьби з високим вмістом ртуті, яка є присутнім у багатьох типах радянських боєприпасів. Систему встановили в Донецьку.

"До речі, мені повідомили, що система EWI була демонтована і вивезена в Росію протягом декількох тижнів після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. UOS спроєктувала і побудувала власну меншу, але ефективнішу електричну установку EWI на заводі в Гречанах", — зазначив автор статті.

Знищення ПЗРК

Спочатку наш план передбачав розбирання ракет для вилучення компонентів, деякі з яких включали рідкісні метали. Пробне розбирання було проведено на військовому складі боєприпасів у Балаклії, приблизно за 500 кілометрів від Києва, у грудні 2005 року. Проба показала, що розбирання технічно здійсненне, але виявилося, що це фінансово і логістично нездійсненно, тому вирішили знищити ракети відкритим вибухом.

За словами журналістів, такий підхід більше сподобався VIP-відвідувачам цього заходу: "тому, що це було набагато "сексуальніше", ніж розбирати їх у майстерні". Ракети знищували на колишньому ракетному складі, яким керував Державний науково-дослідний хімічний інститут у Шостці.

Знищенню боєприпасів передувала офіційна церемонія 20 червня 2006 року. Загалом 1000 ракет і 500 пускових установок знищили через три місяці, потім була і церемонія закриття — 20 вересня 2006 року.

Стів Браун пише, що протягом 2007 року і на початку 2008 року він разом із представниками США провів низку зустрічей з українським урядом, щоб спробувати домовитися про надання додаткових ракет ПЗРК і пускових установок для подальшої утилізації, але українські колеги були рішуче проти.

"Пізніше я дізнався, що причина була в тому, що представники Міністерства внутрішньої безпеки США домовилися про купівлю близько 2000 ракет для випробувань, щоб захистити цивільні та військові літаки від потенційних терактів, тоді як ми просто покривали вартість знищення", — зазначив автор.

Знищення стрілецької зброї та легких озброєнь

Територію військової частини 4182 у Кам'янець-Подільському обрали як місце для знищення стрілецької зброї та легких озброєнь.

До складу дільниці було включено окрему безпечну зону для зберігання та обслуговування зброї. Також запровадили комп'ютеризовану систему аудиту, в якій кожна одиниця зброї була позначена штрих-кодом, що сканувався на кожному етапі процесу розбирання та знищення.

"Знищення ЛСО значною мірою перетворилося на політичний футбол, і хоча воно було розпочато в січні 2007 року, все ж не було завершено до середини 2011 року. Ми зіштовхнулися із запереченнями низки міністерств, які вважали, що зброя має бути продана або деактивована і перетворена на "копії" зброї", — зазначив автор.

Обговорення велися на рівні міністрів і Державного департаменту США.

У вересні 2009 року уряд України визнав, що це був непрактичний крок, і вказав, що тепер готовий передати залишок погодженої зброї в проєкт після схвалення Кабінету міністрів. У відповідь США заявили, що профінансують наступний проєкт після завершення поточних операцій.

У підсумку зброю, що залишилася, передали для утилізації в травні 2010 року, а остаточне знищення узгоджених 400 000 одиниць зброї завершили 30 квітня 2011 року. Короткий опис того, що було знищено, показано в таблиці нижче.

Знищення звичайних боєприпасів

Початковий план полягав у тому, щоб створити новий об'єкт для демілітаризації в Калинівці, але місцева влада стала на заваді цьому з "екологічних міркувань". Було ухвалено прагматичне рішення використовувати наявні державні потужності на чотирьох окремих об'єктах у Шостці, Павлограді, Донецьку та Гречанах.

Повідомляється, що зрештою через логістичні, фінансові та політичні складнощі проєкт зупинився. Зокрема, Україна не змогла (або не захотіла) внести свій узгоджений фінансовий внесок. Це призвело до того, що США, як провідна країна, пригрозили припинити проєкт наприкінці 2008 року.

У процесі роботи NAMSA отримала в лютому 2009 року пропозицію від державного підприємства "Укроборонсервіс" провести знищення боєприпасів на об'єкті в Гречанах і в Державному науково-дослідному інституті хімічних продуктів у Шостці за ціною 250 євро за тонну — за умови, що це можна буде зробити без фінансової підтримки з боку українського уряду та за умови, що можна буде продавати матеріал, який переробляється. Цю пропозицію підтримали в NAMSA, і прийняла провідна країна проєкту. Виділили кошти, що дозволило завершити остаточне знищення до квітня 2010 року. Хоча загальний обсяг знищених звичайних боєприпасів склав трохи понад 8000 тонн замість запланованих 25 000.

Що було знищено в Гречанах і Шостці:

Підсумок

Проєкт, який планувалося завершити за три роки, між 2006 і 2008 роками, довелося продовжити ще на 18 місяців. У підсумку було досягнуто тільки половину початкової мети.

"Як відповідальний співробітник проєкту, я був стурбований тим, що зазнав невдачі, аж доки Стівен С., заступник директора Управління з видалення та скорочення озброєнь Держдепартаменту США (PM/WRA), не відвів мене вбік і не сказав: "Я фінансую 14 проєктів в Україні, і ваш — єдиний, який наблизився до досягнення своєї мети", — уточнив автор статті.

Нагадаємо, щоу РФ створюють війська безпілотних систем, експерти розкрили подробиці.

Також повідомлялося, що Кабмін затвердив список пріоритетних систем для українських виробників.