Для чого Трампу Панамський канал, Гренландія та Канада – 51-м штатом: що взагалі відбувається

Минулого тижня всі зацікавлені особи стали свідками чергової серії шоу Дональда Трампа. Тепер стендап обраного президента США був присвячений геополітиці. Як і належить мудрому і досвідченому політику, Трамп вирішив не дратувати когось одного, а докопався буквально до всіх.

24 Канал шукає в цьому бодай якесь раціональне зерно та навіть знаходить деякий позитив.

5% на оборону, Канада – 51-й штат, Гренландія: парад скандальних заяв від Дональда Трампа

Спершу Дональд Трамп заявив, що витрати членів НАТО на оборону мають бути взагалі 5%. Це при тому, що бажаною межею, яку багато країн досі не досягли, є 2% (наприклад, Португалія обіцяє зробити це до 2029 року, а голова європейського фанклубу Трампа, угорський прем'єр Орбан навіть не намагається мати 2% і виступає взагалі різко проти).

Ба більше, в самих США немає 5% видатків. Про те, що ці заяви мають бути підкріплені хоча б економічними розрахунками, говорити не доводиться, бо це Трамп. Далі обраний президент згадав місячної давності жарти про Канаду як 51-й штат і Трюдо-губернатора. Тільки виявилось, що це не жарти.

Мені було дуже приємно повечеряти минулої ночі з губернатором Великого штату (в оригіналі Great State, де State можна перекласти і як "штат" і як "держава", але всі все зрозуміли) Канада Джастіном Трюдо. Я з нетерпінням чекаю на нову зустріч з губернатором, щоб ми могли продовжити наші поглиблені переговори про тарифи і торгівлю, результати яких будуть справді вражаючими для всіх,
– Трамп 10 грудня у своїй соцмережі Truth Social.

Водночас вже 17 грудня у власній соцмережі Трамп написав, що нібито "багато канадців хочуть, щоб Канада стала 51-м штатом". За його словами, "вони б значно заощадили на податках і військовому захисті. Я думаю, що це чудова ідея. 51-й штат".

Також Трамп вдався до прямого втручання у внутрішні справи Канади, коли поліз давати оцінку змінам в уряді Трюдо та нахвалювати відставку Христі Фріланд.

Далі мішенню обраного президента стала Панама та її головна перлина – Панамський канал.

…Коли президент Джиммі Картер нерозумно віддав його за один долар під час свого перебування при владі, це було зроблено виключно для управління Панамою, а не Китаєм чи кимось іншим. Так само Панамі не давали права стягувати зі Сполучених Штатів, їхніх ВМС і корпорацій, які ведуть бізнес у нашій країні, непомірні ціни і тарифи на прохід. До наших військово-морських сил і торгівлі ставляться дуже несправедливо і недобросовісно. Збори, які стягує Панама, є смішними, особливо з огляду на надзвичайну щедрість, яку США надали Панамі. Цей повний "грабунок" нашої країни має бути негайно припинений.

Сполучені Штати зацікавлені в безпечній, ефективній і надійній експлуатації Панамського каналу, і це завжди було зрозуміло. Ми не хотіли і НІКОЛИ не дозволимо йому потрапити в чужі руки! Він був переданий не для вигоди інших, а лише як знак співпраці з нами та Панамою. Якщо принципи, як моральні, так і юридичні, цього великодушного жесту дарування не будуть дотримані, то ми вимагатимемо, щоб Панамський канал був повернутий нам, повністю і беззаперечно. Офіційним особам Панами, будь ласка, керуйтеся цим!
– Трамп погрожує повернути контроль США над Панамським каналом 12 грудня.

Свої роздуми над потенційним захопленням Панамського каналу Трамп супроводив відповідними картинками, щоб взагалі ні в кого не було сумнівів, що це не жарт.

І нарешті 22 грудня Трамп оголосив про плани США на… Гренландію. Представляючи свого друга-номінанта на посаду посла США в Данії Кена Говері, Трамп фактично дав йому настанову "вирішити" для Америки питання Гренландії.

Як співзасновник PayPal та венчурного фонду Founders Fund, Кен перетворив американські інновації та технологічне лідерство на глобальні історії успіху, і цей досвід буде безцінним у представленні нас за кордоном. Для цілей національної безпеки і свободи у всьому світі Сполучені Штати Америки вважають, що володіння і контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю. Кен буде чудово виконувати свою роботу, представляючи інтереси Сполучених Штатів,
– йдеться в дописі Трампа від 22 грудня.

Для чого Трампу Панамський канал і Гренландія

Від таких заяв "запалало" буквально по всьому світу (крім Росії та Китаю, бо тамтешніх автократів Трамп чомусь не називає "губернаторами" і не каже їм, наприклад, забиратися з Арктики, яку нині Росія спільно з КНР активно освоюють, зачіпаючи інтереси США). То ж постає питання, а що це було?

А відповідь проста – стався Трамп. Точніше ми отримали чергове підтвердження, хто став лідером провідної держави світу. А також переконалися в рівні його раціональності. Можливо, він вважає, що в такий спосіб демонструє силу та заявляє стартові переговорні позиції (цим мають займатися професійні дипломати), але насправді це більше схоже не маячню. Яка шокує, але від того не перестає бути маячнею. Приблизно те саме пише інший мікроблогер Мєдвєдєв або Дугін. Але різниця полягає в тому, що на відміну від них, до слів Трампа світ досі ставиться серйозно.

Його заяви, можливо, сподобаються комусь на мітингу, бо хто ж не хоче бути міцним гегемоном, проте, реальність розіб’є все це не друзки. І все буде як зі стіною на кордоні з Мексикою, яку мав власним коштом побудувати уряд Мексики. А саме так обіцяв Трамп ще перед вибором 2016-го. І що, як стіна?

Про Гренландію він також говорив під час першої каденції в 2019-му. Це призвело до дипломатичного скандалу з важливим союзником по НАТО та ключовим партнером США в Арктиці. Тоді прем'єр Данії прямо назвав слова Трампа "абсурдром", а Трамп образився і скасував свій візит до Копенгагена.

Американській дипломатії тоді ціною великих зусиль вдалося загасити полум’я. І ось Трамп знову відкриває скриньку Пандори, а пан Говері (якщо Копенгаген тепер його затвердить) ризикує замість милого хюгге, отримати постійні протести під власним офісом, зокрема, й від гренландців, які взагалі-то давно хочуть бути незалежними.

Нагадаємо, що в Гренландії у США є військова база з системами ПРО та бомбардувальниками – носіями ядерної зброї. Данії останнім часом це не дуже подобалось, але не було вибору через російську загрозу. Водночас за американцями на базі Туле (нині – Пітуффік) є довга історія "косяків" – від насильницького виселення ексімосів з їхніх автохтонних поселень до ядерної катастрофи 1968 року, коли внаслідок падіння американського Б-52 було забруднено радіацією значну частину острова.

Американська база в Гренландії / Інфографіка insideclimatenews.org

На щастя, данці ведуть себе виважено, хоча б могли нагадати, що володіли колись Віргінськими островами, які в 1917 році продали США всього за 25 мільйонів. Чому так мало? Бо угода про продаж містила пункт про відмову США від претензії на Гренландію. Нині ж ці домовленості опиняються під питанням?

Все це буквально говорить про те, що американцями слід сидіти собі тихенько й не провокувати зайвих скандалів, бо буде дорожче. І що ж робить Трамп? Правильно, знову згадує стару колоніальну маячню, ніби він живе в епоху "доктрини Монро".

Довідково! Доктрина Монро – політична концепція 19 століття, що розглядає весь американський континент як зону впливу США та фактично розв’язує руки Вашингтону буквально на все. Доктрина Монро співзвучна із сучасною російського концепцією "руского міра", яка нібито поширює зони впливу Москви на країни колишнього СРСР та східну Європу. Обидві концепції ігнорують державний суверенітет сусідів і декларують власні інтереси як домінанту, а себе як гегемона.

Тому нинішні територіальні претензії Трампа дуже нагадують путінські і є прямим продовженням стратегії "якщо Росія таке робить з Україною, то чому б і нам не діяти відповідно". Особливо, коли ООН така безпорадна. У підсумку це виглядає так: президент Америки замість того, щоб слідкувати, щоб Путін не вів себе, за влучним виразом Володимира Зеленського, як "довбо**б", сам починає вести себе відповідно.

Саме такою доктриною можна пояснити і претензії Трампа до Панами. Нагадаємо, що понад сто років тому, США, щоб прорити Панамський канал, забрали в Колумбії її суверенну територію та зробили на ній "незалежну" Панаму, яка насправді була їхньою маріонеткою. Але часи змінилися – нині вже не може бути колоній та подібних утворень, а хто цього бажає – дуже ризикує. За прикладами ходити далеко не потрібно, маємо під боком власного неадекватного сусіда, який марить 19 століттям і удаваною величчю від "хрусту французької булки". Також ми добре знаємо, до чого це все призводить.

Панамський канал / Інфографіка Guardian

Цікаво, якщо уряд Панами не погодиться не поступки, то тоді що? Нове вторгнення? Нагадаємо, 35 років США це вже робили і використали як привід "захист демократії". З того часу той слоган поступово перетворився на мем.

Чи варто всі заяви Трампа сприймати всерйоз?

На чолі США незабаром опиниться непередбачуваний персонаж зі схильністю до непередбачуваної поведінки. Наслідки його дій неможливо спрогнозувати, але потенційно це може бути дуже небезпечно. На щастя, у цьому паноптикумі є й запобіжник. І мова не про політичні інститути США, а про самого Трампа – він стільки разів брехав і стільки разів не виконував власні обіцянки, що в якийсь момент це стало нормою.

Тому, коли наступного разу Трампу хтось скаже, що понад 100 років тому Філіппіни були колонією США, а він напише про це в себе в соцмережі, то це може бути черговий "просто допис". Без наслідків.

Точніше, без геополітичних наслідків, бо економічні ефекти від заяв Трампа неодмінно будуть, адже все це провокує торгові війни та прямо вплине не економіку США та відіб'ється на виборцях Трампа. Бо так не буває, що ти ображаєш Канаду і ЄС, а тобі за це нічого не буває. Це ж не Пуерто-Рико, яке можна назвати островом сміття, і це проковтнуть, а вихідці з Латинської Америки лише будуть ще затятіше голосувати. До речі, чому б замість того, щоб зазіхати на Канаду, не навести лад у тому ж Пуерто-Ріко або ще десь в Америці?

Ще одним важливим питанням є, чому ж Трамп вперто мовчить про Кубу? А та лише за кілька сотень морських миль від його власного маєтку у Флориді. Нагадаємо, нещодавно на "острові свободи" гостювала російська воєнна ескадра зі своїми новими ракетами, але Трамп це питання дипломатично обійшов і жодним чином не згадав. Як немає діла Трампу до ситуації у Венесуелі, а там, нагадаємо, давно засидівся при владі справжній людожер Мадуро. Але його правління жодним чином, на думку Трампа, національним інтересам США не загрожує.

До речі, чому Трамп не пише, що Китай не до кінця виконав умови Боксерського протоколу 1901 року, відповідно до якого протягом 39 років мав сплатити за придушення народного повстання коаліції 8 держав 18 мільйонів тонн золотом під 4% річних. Точніше, їх повернув Китаю Конгрес США своїм рішенням від 1924 року (США претендували на 7,3% від загальної суми). Гроші в підсумку пішли на інвестиції в вищу освіту Китаю, зокрема, будівництво університету Цінхуа у Пекіні. Але ж ніщо не заважає Трампу, як у випадку з рішенням Картера про передачу Панамського каналу, визнати рішення Конгресу 100-річної давнини шкідливим і зажадати перегляду угоди. Чи щось таки заважає?

Для Європи ці заяви Трампа, як не дивно, можуть мати і добрий ефект, бо це новий доказ, що пройшли часи, коли можна було всю відповідальність покласти на США і жити своє краще життя – нині все змінилося, і ЄС має показати власне лідерство і силу.

Страусом, який ховає голову у пісок за першої небезпеки, вже бути не можна, інакше в тебе спочатку заберуть Гренландію, потім обкладуть непомірними митами, а далі запропонують стати "губернатором" і добре, що американським, бо російську загрозу також ніхто не скасовує.