«Смотрящі» повертаються?!

Не думали, що будемо таке писати, але виглядає дійсно що «смотрящі» повертаються, щонайменше у вугільну галузь.

Як стало відомо, керівника державного підприємства «Львіввугілля» Вадима Крася увільнено від виконання обов’язків, натомість за протекцією заступника Міністра енергетики України Корзуна А.В. виконання обов’язків покладено на Павла Овчіннікова, директора відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження». І навіть нікого не зацікавив «шлейф» заслуг вказаного керівника.

Все по класиці «часів януковича», без жодних обгрунтувань і обговорень, а також без врахування позиції трудового колективу. А навіщо?! Коли піврічна заборгованість по заробітній платі перед шахтарями та відсутній збут вугілля, то це було питання адміністрації підприємства, трудового колективу і профспілок, а також місцевої влади. В той час, до шахтарів не приїжджав ні міністр енергетики, ні його профільний заступник… Вибачте, забули, саме цього колишнього заступника міністра енергетики Олександра Хейла у серпні цього року затримали на хабарі у пів мільйона доларів. Такий хабар він вимагав у керівників державних підприємств Львівсько-Волинського вугільного басейну за передавання їм у користування гірничо-видобувного обладнання з прифронтових територій Донеччини.

А коли все ж таки ситуацію вдалось більш менш стабілізувати, окремі посадовці міністерства не могли відмовити давньому “смотрящому” за вугільною галуззю – Андрію Венгрину, який свої кадрові, а згодом і фінансові інтереси реалізовує через все того ж заступника міністра Корзуна.

Насправді не питання конкретно у Вадиму Красю, але профільний заступник міністр пан Анатолій Корзун хоча б приїхав до колективу і пояснив своє рішення.

Сказав би, що мабуть зі сторони Крася після знищення вугільної генерації в квітні поточного року, як наслідок відсутності споживачів вугільної продукції підприємства, було помилкою:

1. Вмовити колектив ДП “Львіввугілля” залишитися на своїх робочих місцях, щоб шахти не припинили видобуток вугілля і це попри відсутність виплати заробітної плати;

2. Знайти нових споживачів вугільної продукції, яким сьогодні здійснюється відвантаження;

3. При відсутності надходження коштів організувати матеріально-технічне забезпечення виробничого процесу;

4. Забезпечити комунікацію з усіма шахтарськими підприємствами сходу України щодо релокації обладнання та трудових ресурсів;

5. Скоротити заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства;

6. Напрацювати план по оптимізації підприємства з метою ефективної діяльності ДП “Львіввунілля”, яка забезпечує річну економію в розмірі 180 млн грн;

7. Напрацювання спільно з Львівською ОВА та GIZ, та подальшого затвердження першої в Україні Стратегії трансформації вугільних мікрорегіонів до 2030 року.

Можливо це дійсно була помилка, але скажіть відверто, і озвучте чия це позиція, Міністерства чи «смотрящих» часів януковича, які ніяк не можуть забути про заробітки на державному майні.

Наближення фронту до Павлограда висвітлює тривожну тенденцію: Міністерство енергетики України все частіше призначає на ключові посади у вугільній галузі на заході України людей, лояльних до певних груп впливу, а не професіоналів, здатних ефективно керувати підприємствами.

Вслід за обладнанням з прифронтових підприємств, релокуються і «керівники». Але якщо, з прикладу пане Хейла, рішення по обладнанню не приймають без хабарів, то на яких умовах та із яким завданням скеровують «донецький вугільний десант» на підприємства Львівсько-Волинського вугільного басейну.

В умовах війни, коли кожна шахта має критичне значення для країни, такі непрофесійні та непрозорі кадрові рішення є неприпустимими. Вони підривають довіру до Міненерго та створюють ризики для стабільної роботи вугільної галузі.

Майбутнє української енергетики залежить від того, чи зможе Міненерго відмовитися від політичних ігор, зосередитися на професіоналізмі та державних інтересах.

Може наші німецькі партнери з GIZ, порадять якийсь ефективний кадровий підхід для нашого Міненерго, а мабуть ні, їм важко буде перевести на німецьку мову «смотрящий». Тай на українську це перекладати не пасує. Кулуарщина повертається…

 Олег Радик