Коли колядувати, щедрувати й посівати в Україні за новим календарем: дати та особливості святкувань

Українські зимові свята багаті на давні традиції, які визначають, хто, коли та як має колядувати, щедрувати та посівати.

В Україні на різдвяно-новорічні свята здавна існували традиції колядування, щедрування та засівання. Вони відрізняються певними обрядами, про які кожен українець має пам’ятати. Коли колядують, щедрують та засівають за новим календарем – читайте далі в ексклюзиві ТСН.ua.

Різдвяні пісні

"Сію-сію-посіваю, з Новим Роком вас вітаю!" Українські зимові свята багаті на давні традиції. З давніх-давен народ відзначав їх піснями, танцями та гуляннями в чудернацькому вбранні. До наших днів збереглися колядки, щедрівки та посівалки – святкові пісні, які здебільшого виконують діти.

Від вересня 2023 року Православна церква України перейшла на новоюліанський календар. Відтоді змінилися дати, коли колядують, щедрують і посівають.

Коли колядують в Україні

Сьогодні традиція колядування пов’язана із Різдвом, яке за новим календарем відзначають 25 грудня. Ось чому чимало красивих колядок оспівують народження Ісуса. Колядувати можна не тільки в саме свято, а й у Святвечір 24 грудня. Обрядові пісні можуть співати діти будь-якої статі та віку.

У колядках заведено бажати міцного здоров'я і достатку господарям, хвалити їхній побут і випрошувати гостинець. Як правило, чим довше і красивіше виконана пісня, тим більшу нагороду отримують колядники.

"Традиція колядувати походить ще від дохристиянських часів і має язичницьке коріння. Здавна у наших предків було свято, яке присвячували дню народження сина язичницької богині краси та любові. Його звали Коляда. За переказами, він з’явився на світ у найдовшу ніч року, в День зимового сонцестояння (за старим календарем це було 6 січня)", – йдеться у матеріалі ТСН.ua.

Сьогодні часто запитують, чи можна колядувати дівчатам та дорослим? Так, можна! Хоча за традицією колядували в більшості хлопці, але церква не забороняла жінкам брати участь у цьому дійстві. Колядувати можна всім, хто бажає. А на Гуцульщині було традицією приймати до гурту колядників музикантів, особливо скрипаля.

Після закінчення коляди треба обов'язково додати слова "Христос народився", а господарі відповідають "Славімо його!".

Різдвяні традиції в Україні

Для вірян Різдво — це особлива дата, коли Ісус Христос, який став Спасителем людства, народився, прийшовши на землю, щоб спокутувати гріхи всіх людей. Його матір'ю була Діва Марія, яка, за Євангелієм, зачала сина від Святого Духа.

Вона, разом зі своїм чоловіком Йосипом, мешкала в Назареті. Однак, коли вона була вже на останніх місяцях вагітності, їм довелося їхати до Вифлеєму на перепис населення.

Через перепис населення в місті було дуже багато людей, а тому Йосип з Марією не змогли знайти собі кімнату, щоб переночувати. Тимчасовий прихисток вони знайшли в невеликій печері, де пастухи часто ховалися від негоди. Там сталося диво — Діва Марія народила сина, якому судилося стати Сином Божим.

Ангел одразу приніс радісну звістку пастухам, а тому вони першими прийшли поклонитися Ісусу Христу. Над Вифлеємом також засіяла яскрава зірка, яка вказала шлях до Спасителя. Слідом за пастухами, слідкуючи за світлом зірки, до печери прийшли волхви (мудреці), які принесли маленькому Ісусу дари: миро, ладан і золото.

Для українців Різдво завжди було родинним святом, а тому більшість обрядів цього періоду проводилися виключно у дуже вузькому сімейному колі. Насамперед вся родина збиралася разом за одним столом.

Святкування Різдва розпочиналося ще напередодні, 24 грудня. Це — Святвечір. З появою першої зірки потрібно було сісти за святковий стіл, на якому обов'язково стояло 12 пісних страв: кутя, млинці, пісний борщ з галушками, голубці, тушкована капуста, гриби, риба. Страви відрізнялися залежно від регіону, але кутя завжди була важливою частиною святкування.

Існувало навіть повір'я, що людина буде цілий рік блукати, якщо не відсвяткує Різдво вдома. А ще цього дня не сварилися. Навіть, якщо з кимось ви вже побили горшки, потрібно було примиритися.

Особливе місце під час святкування Різдва займав дідух. Це сніп з пшениці чи жита, який прикрашали висушеними квітами, спеціально сплітали та ставили на покуті — там де висіли ікони.

Що потрібно і не можна робити на Різдво

Весь цикл різдвяно-новорічних свят був надзвичайно важливим для українців. Тому від Святвечора на 12 днів заборонялася будь-яка фізична праця. Можна було лише поратися біля худоби та готувати їсти. Також не дозволялося позичати чи давати в борг гроші. Існувала така логіка: як зустрінеш рік, так його і проведеш. А тому ніхто не хотів жити цілий рік з фінансовими проблемами.

Цікава традиція була пов'язана з тим, щоб кликати на Святвечір усіляку нечисть. Наші предки примовляли: "Як не прийдеш тепер, то щоби весь рік не приходив, за морем твоя вечеря".

Також на Різдво ходили колядувати. Селяни переодягалися в різноманітних персонажів, ходили від хати до хати та співали обрядові пісні — колядки.

Коли щедрують в Україні

А от Щедрий вечір українці святкують у переддень Старого Нового року, 31 грудня. Його не варто плутати зі Святвечором. На Щедрий вечір святковий стіл заведено прикрашати смачними стравами. Вже дозволяються не лише пісні продукти, як 24 грудня.

У наших предків існувала традиція на Щедрий вечір ходити оселями та співати щедрівки. Обов’язково у святкових піснях мали бути слова із побажаннями щастя та "повної чаші" господарям.

Раніше традицію щедрувати пов’язували із циклами Місяця, які впливають на врожай. Вважалося, що щедрувальники допомагають господарям отримати гарний врожай наступного року, а тому їм давали грошей та смачну їжу.

На Київщині традиційно "водили Козу". Для цього організовувалося театральне дійство з такими персонажами: Дідом, Козою, Лікарем, Стрільцями-молодцями, Циганкою. Велися жартівливі діалоги, під які Коза "помирала". Вона не оживала, допоки господар не почастує її чимось смачним.

Важливо, що щедрівки могла співати лише молодь. Найчастіше ходили оселями саме дівчата. Обряд супроводжувався переодяганнями та веселощами. І пов’язували його з легендою про Василя та Маланку. Маланка була сестрою Місяця, яку викрав Змій. Богатир Василь звільнив її, за що вона його покохала.

Коли засівають і хто може це робити

Засівання було останнім обрядом різдвяних свят. Він проводився 1 січня, на Старий Новий рік (Василя). У ньому заборонялося брати участь дівчатам та жінкам. Засівати могли лише хлопчики та чоловіки.

За традицією, 1 січня треба було прийти в гості рано вранці, бажано ще до сходу сонця. Найпершому посівальникові завжди дарували щедрі подарунки, часто гроші. Посівальник приносив із собою пшеницю й жито, а потім розсівав їх по підлозі.

Це дійство супроводжувалося особливою піснею "Посівалкою". Зерно в жодному разі не збирали до заходу сонця. Вважалося, що більше буде посівальників, то багатшим і щедрішим стане новий рік.