Як навчитися безпечно кермувати та не потрапляти у ДТП: поради тренера з ралі

За неповний поточний рік статистика наслідків дорожньо-транспортних пригод сумна – за кількістю травмованих переганяємо довоєнний рівень, за кількістю загиблих – майже доганяємо. Головна причина ДТП – перевищення швидкості. Отже, водії не вміють чи не хочуть дотримуватися безпечної їзди.

Як спробувати розв’язати проблему, як почати з себе і стати ефективнішим водієм – розповів Василь Кобенок, український спортсмен, багаторазовий учасник автомобільних змагань з автокросу та ралі в Україні, чемпіон багатьох змагань, який багато років займається тренерською діяльністю і підготував велику кількість спортсменів, які досягли високих результатів.

Статистика ДТП в Україні за останні роки

За даними Національної поліції України та Патрульної поліції України, кількість дорожньо-транспортних пригод із постраждалими в Україні неухильно росте після зменшення через початок повномасштабного вторгнення.

Як свідчить статистика, у 2021 році кількість аварій знизилася на 6,2% порівняно з попереднім роком; загиблих було менше на 8,6%, травмованих — на 7%.
У 2022 році зафіксовано значне зниження кількості ДТП із постраждалими (на 24%) через воєнні дії. Але ці дані можуть бути неповними через окупацію територій.

У 2023 – знову зростання кількості ДТП із постраждалими на 26,9% порівняно з 2022 роком; кількість загиблих збільшилася на 9,4%, травмованих — на 27,5%.

У 2024-му станом на серпень зафіксовано 16 621 ДТП із постраждалими; загинули 1 918 осіб, травмовано 20 862. І це лише офіційні дані за половину року.

Статистика по ДТП в Україні в 2021-2024 рр.

Дані: Національна поліція України, Патрульна поліція України

Основні причини ДТП:

1. Перевищення безпечної швидкості – 42%.
2. Порушення правил маневрування – 18%.
3. Порушення правил проїзду пішохідних переходів – 9%.
4. Порушення правил проїзду перехресть – 7,5%.
5. Недотримання дистанції – 4,8%.
6. Керування у стані сп’яніння – 3,5%.
7. Перехід пішоходів у невстановленому місці – 3,4%.
8. Перевищення встановленої швидкості – 2,8%.
9. Виїзд на зустрічну смугу – 2,4%.
10. Інші причини – 6,3%.

Найбільш небезпечні автодороги у 2024 році: M-06 Київ – Чоп: 292 ДТП із постраждалими за 8 місяців; M-30 Стрий – Умань – Дніпро – Ізварине: 291 ДТП; M-03 Київ – Харків – Довжанський: 156 ДТП.

Регіони з найбільшою кількістю ДТП із постраждалими у 2024 році: Київ із 1 393 аваріями, Дніпропетровська область із 1 350 аваріями та Одеська область із 1148 аваріями, причому зростання кількості аварій тут – на 40% та загиблих на 70% порівняно з попереднім роком.

Чому все так? Проблема комплексна, вважає Василь Кобенок, тренер із майже двадцятирічним досвідом у автоспорті. Це і рівень підготовки водіїв, і загальна культура поведінки на дорогах, і проблема нерівності доходів українців, коли виникають конфлікти “в кого крутіша тачка – той і правий”. Звідси ж “ноги ростуть” і в ще однієї проблеми – відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Правоохоронці та відповідальність – окрема тема. Із тренером і автогонщиком зосередилися на питаннях, які можна вирішити без участі держави, за принципом “почни з себе”. І – спойлер – крута тачка насправді зовсім не головний фактор безпечної їзди.

Довідка: Василь Кобенок – український спортсмен, тренер із автокросу та ралі. Багаторазовий учасник автомобільних змагань (автокрос та ралі) в Україні, майстер спорту України автомобільного спорту, член Автомобільної Федерації України. Василь є багаторазовим призером та чемпіоном як окремих етапів, так і автоспортивних сезонів.  Крім цього, більш як 16 років займається тренерською діяльністю і підготував велику кількість спортсменів, які досягли високих результатів. Серед учнів Василя – Андрій Балащенко, чемпіон ЧУ з міні-ралі «Кубок Лиманів» – 2011;  Олег Пантелей, срібний призер ЧУ з міні-ралі «Кубок Лиманів» – 2015; Сергій Надюк, срібний призер ЧУ з міні-ралі «Кубок Лиманів» – 2016 та чемпіон ЧУ з мініралі «Кубок Лиманів» – 2019;  Ігор  Білоусов, чемпіон ЧУ з міні-ралі «Кубок Лиманів» – 2017 та 2018; Олександр Кузнєцов, срібний призер ЧУ з автокросу – 2018 та чемпіон ЧУ з міні-ралі «Кубок Лиманів» – 2019; Світлана Кальніна, бронзова призерка ЧУ з міні-ралі «Кубок Лиманів» – 2021.

Як навчають професійних гонщиків та чому це корисно для всіх водіїв

Є кілька висловів, які відображають головні принципи тренерської роботи Василя, і які буде корисно застосовувати у повсякденному водінні.

Ось ці принципи: “перегони – це не “гнати”, “спершу безпечно, потім швидко” і “спочатку час – не головне”.

“Всі думають, що автоспорт – це виїхати й мчати, тиснути на газ, буксувати, кудись летіти. Насправді ні. Головний принцип їзди в перегонах і загалом у водінні автомобіля – безпечно, але швидко. І далі продовження: темп = час. Від темпу з’являється той самий кайф і швидкість. Хороша швидкість – це час. А найкращий час – у чемпіона. Усі складники – безпечність, швидкість, коли можна підвищувати темп без шкоди безпеці і отримати найкращий час – потрібно розкласти та донести до майбутнього спортсмена”, – наголошує Василь.

Що таке “безпечно”? Для водія-початківця це – встигати реагувати на ситуації на треку чи дорозі. Встигати – означає підібрати таку швидкість, при якій можна буде повертати кермо, не вилітаючи при цьому з траси. Бо якщо водій не встигає повертати чи неправильно повертає або неправильні зони гальмування – стаються перекидання і вильоти за трасу. Так буває і в автоспорті, і на звичайних дорогах.

Поки досвіду немає, потрібно їхати з невеликою швидкістю, варіювати від 20 до 60 км на годину. Це швидкість, з якою людина встигатиме побачити, як працює машина, звертати увагу на власні ноги, руки, кермо. А очима треба встигати побачити, як змінюється картинка дороги, щоб усе усвідомити і намагатися ухвалювати правильні рішення щодо маневрування.

В автоспорті також є знання специфіки спортивної їзди – траси, поворотів, які кути поворотів є, які нахили трас, яке покриття на трасі. У звичайному житті кожен водій теж краще знає дорогу, якою часто їздить. Тому на незнайомих дорогах не варто гнати.

Коли людина набуває більше досвіду, вона у багатьох ситуаціях починає діяти на випередження. Наприклад, якщо їдемо зі швидкістю 50 км на годину трасою, і перед нами починає гальмувати автомобіль, або стоїть автомобіль, зламався, з аварійними сигналами і моргає. Зі швидкістю 50 км на годину можна під’їхати ближче і, не поспішаючи, перелаштуватися в сусідню смугу та спокійно об’їхати. Але якщо їхати зі швидкістю вже 120 кілометрів на годину, то заздалегідь треба не лише помітити, що автомобіль стоїть і моргає аварійкою, але й вирішити, що робити, адже потрібно загальмувати, безпечно перелаштуватися в іншу смугу з урахуванням інших авто. А на швидкості ці рішення треба ухвалити значно швидше. Якщо немає цього досвіду і вміння миттєво прорахувати обставини на дорозі – швидкість стає ворогом.

“В автоспорті тренер бачить, коли у гонщика вже є безпечна їзда, і йому можна їхати швидко. Але буває так, що спортсмен сам ще не розуміє, що таке безпечно. У мене так було з багатьма учнями. Зокрема, Ігор Білоусов під час тренувань показував чудові навички безпечної їзди, все робив правильно. Але з якихось причин цього не усвідомлював і не їхав швидко. Ми над цим попрацювали – і в результат Ігор став двічі чемпіоном з міні-ралі “Кубок Лиманів”, сезонів 2017 та 2018″, – поділився Василь Кобенок.

Завдання тренера – під час тренувань показати цю безпеку й пояснити, що вже настільки безпечно, що можна їхати швидко. І в жодному випадку не навпаки.

“Адже після занять будь-яким спортом у нас є звичайне життя та наше здоров’я. Є родина, рідні та близькі. Завдання тренера – щоб після змагання людина залишилася живою, здоровою, всі близькі були щасливі, а потім можна святкувати, відпочивати або займатися іншими справами. І саме тому чемпіон – наприкінці”, – наголосив тренер.

Ще один важливий фактор – час. У спорті це певний результат. На змаганнях є старт і фініш. Між ними – певний час, за який отримують бали.

“Але час, як для мене, як для тренера, – теж не є першочерговим. Адже багато людей приходять у спорт і відразу хочуть перемогти, отримати кубок і грамоту. Це відволікає від головного – безпеки”, – пояснив Василь.

У не-спортивній їзді все це працює так само. Між початком і завершенням поїздки проходить час. Іноді водієві з певних причин чи навіть кількох потрібно їхати швидко. І в гонитві за цим часом втрачається поняття безпеки. Відбувається перевищення швидкості, яке і стає причиною ДТП та, часто, трагедії.

“У спорті хороший час їзди – це бали і перемога. У звичайному житті зекономлений час на дорогу – це можливість встигнути зробити ще щось. Але часто саме поспіх стає причиною аварії”, – уточнив автотренер.

У спорті тренер пояснює автогонщику, як це працює, що таке “безпечно” і коли можна їхати швидко.

“Коли я вчився їздити, мені тренер казав, що потрібно підібрати таку швидкість, за якої встигатимеш бачити знаки, орієнтуватися і не вилітати за межі траси. Адже щось натворити – легко, тільки потім важко буде з цим розбиратися. Добре, коли пошкоджена лише машина… Тому в цивільному житті так само, потрібно підбирати правильну швидкість, відповідно від цього вибудовуватиметься безпека. І коли людина розуміє як працюють світлофори, як влаштовані пішохідні переходи, тоді водій в потоці машин розуміє, що потрібно дивитися не перед своєю, а на 2-4 машини вперед, бачити за 100 метрів сигнали світлофорів, щоб не створити аварійну ситуацію”, – розповів спортсмен.

Звичайному водієві необхідно або отримати це розуміння й навичку в автошколі, або дійти до нього самостійно, найчастіше – через помилки. На жаль, на наших дорогах найчастіше працює другий принцип – обережності і безпечній їзді вчаться, лише особисто наступивши на “граблі”. Але навіть помилки – це досвід, який можна і треба використовувати, щоб стати кращим водієм.

Як перебороти страх кермування і дороги

Якщо ви боїтеся виїжджати на дорогу – потрібна практика. Найкраще – у парі з тим, кому довіряєте і хто має гарні практичні навички водіння.

Страх кермування може бути як підсвідомим, так і свідомим. Якщо свідомо боїтеся – отже, ви об’єктивно розумієте, що маєте недостатньо гарні уміння. І, отже, їх треба покращити. Знову ж – лише практикою (і перечитування ПДР ніколи не буває зайвим, особливо зважаючи, що його часто оновлюють).

Підсвідомий страх водіння, коли не розумієте, чому саме боїтеся, адже об’єктивно немає ніби причин, краще пропрацювати з фахівцем у галузі психології.

Щодо правильних навичок водіння – то як показує тренерський досвід, навіть ті, хто давно за кермом, можуть багато речей робити неефективно.

Як пояснив Василь Кобенок, коли людина починає тренуватися в автоспорті, у неї вже є певна база. Тренер починає з перевірки цієї бази, щоб перейти до тонкощів водіння. Оцінює посадку учня за кермом, відчуття автомобіля, бачення дороги та поворотів. Якщо тренер помічає, що щось не виходить, він починає розбиратися, чому.

“Я прошу зробити якийсь рух. Якщо нічого не прояснюється – сідаємо на звичайний автомобіль і починаємо їхати. Навіть виїжджаємо в місто. І іноді я бачу, що все не так. Усі рухи, закладені у водія, базові – всі неправильні. Просто людина сама навчилася їздити й так тримати кермо, під лікоть, наприклад, або якось неправильно ставити ноги. А ці рухи будуть заважати. Я неодноразово стикався з тим, що спочатку доводилося переробляти цивільну їзду – положення рук, бачення дороги, проходження поворотів. Зокрема, така ситуація була з моєю ученицею Світланою Кальніною. Вона була що називається “затиснута”, мала неправильні базові рухи управління авто. Довелося перенавчати її. Але в результаті – вона вже за рік таких правильних тренувань стала бронзовою призеркою чемпіонату України з міні-ралі”, – пояснив Василь.

Тому якщо ви вчилися водінню самостійно або у брата чи тата – можливо, варто перевірити в себе цю базу. Імовірно, що існують ефективніші базові рухи, які навіть без особливих старань значно покращать ваші навички. Про них просто треба дізнатися і застосовувати.

Але є ще один нюанс. Він полягає у тому, щоб водій керував авто, а не навпаки.

Крута тачка – не панацея від ДТП

Всі автовиробники приділяють увагу питанням безпеки. У когось виходить краще, в когось гірше.

У спортивних авто є спеціальне сидіння, шолом, ремені. Є каркас безпеки, який захищає від різних ударів у разі переворотів. У звичайних авто також конструктивно передбачені безпекові нюанси. Але все ж за конструкцією звичайне авто і спортивне відрізняються й мають різну специфіку, адже недарма спорткари рідко їздять звичайними дорогами.

Але якою б технічно безпечною не була машина, все одно головний – водій, а не машина. Перегони виграють не завжди найдорожчі авто. І немає статистики, яка б свідчила, що дорогі суперавтівки не потрапляють в ДТП. Сам факт володіння новим технічно просунутим авто не гарантує, що ви не потрапите в аварію. Уникнути ДТП може вправний водій. Авто може лише підкоритися або ні.

Автогонщик, як і будь-який водій, починає краще відчувати машину і ефективніше водити, коли розуміє авто технічно. Тому не варто нехтувати заняттями з конструкції авто та особливостей саме вашої моделі. Адже з цього починається ще одне вміння гонщика, яке знадобиться і у цивільному водінні  – “відчувати” авто, як це назвав Василь.

Що таке “відчувати авто”? Коли людина починає вчитися водити – багато уваги приділяється питанню правильної посадки за кермом. Треба поставити ноги на правильній дистанції, спинку крісла під правильним кутом, і кермо.

“Це дуже важливо, тому що від цього закладаються правильні відчуття автомобіля. Правильна посадка, правильне положення рук, очей. Якщо машина на механічній коробці – правильне перемикання передач. А, отже, відчуття педалей зчеплення, газу і гальма. Кожна педаль і важіль натискаються з різним зусиллям. Далі під час їзди виробляється відчуття габаритів авто –  де у нього передня частина бампера, задня, яка ширина автомобіля”, – пояснив гонщик.

В процесі набуття навичок водіння відточується і “відчуття авто”. При натиску педалі газу мотор реве. Водій його чує не лише вухами, а й через ногу, як би дивно це не звучало. Через педаль гальма – відчуття, як автомобіль чіпляється гумою за дорогу та гальмує.

“Усі ці вібрації, все, що відбувається з машиною. Коли машина ламається, люди також це все відчувають. Ось машина працює, все добре. А потім щось раз, якийсь звук з’явився, такого не було. І людина це може чути вухами. А буває іноді стукіт йде десь по підлозі, і водій його відчуває прямо тілом. Це все і називається відчувати машину”, – пояснив автоспортсмен.

В автоспорті автомобілі підготовлені по-іншому, додає Василь. Там дуже багато характеристик, такі як гума, амортизатори, підвіска, специфічні мотори та коробки передач. Але це все так само важливо відчувати, як і вміти повертати кермо. Адже автоспортсмен відчуває дорогу не тільки очима, а й через автомобіль. А машина задумана так, що якщо правильно нею керувати, багато речей робить сама.

“Навіть спортивною машиною можна керувати просто пальцями рук. І це підтверджували багато моїх учнів, після кожної гонки та тренувань. Наприклад, мій учень Сергій Надюк з кожним тренуванням помічав і казав, що все менше контролює машину, все менше кермом крутить, вже почав машиною однією рукою керувати. Це показник, що він все робить правильно. І машина правильно їде, тому легко проїжджає повороти. І тому перегони – це не гнати, це відчуття машини та розуміння основ”, – пояснив гонщик.

Пам’ятаєте приказку: “Головна деталь в авто – прокладка між кермом і сидінням”? Мабуть, це таки правда. Але на дорозі ми соціум, а не одинокі герої. Тому думати над безпекою трафіку треба всім. Адже можна бути чудовим водієм, але якщо не слідкувати за тими, хто поряд – легко можна втрапити в халепу самому або стати частиною “ДТП-шної вервички”.

Як правильно читати дорожню обстановку

Найперше – важливо усвідомлено та конструктивно розуміти свій рівень як водія. І не поводитися всупереч йому. Тобто не їхати в такому режимі, який не можеш наперед прорахувати.

Наступний крок – запам’ятовувати всі нерухомі об’єкти, які є на шляху: – переходи, світлофори, магазини. Тоді вже можна буде діяти на випередження, знаючи, що попереду.

Щодо інших учасників руху, головні принципи – дивитися не відразу перед собою, а за 100-200 метрів, себто тобто, 3-5 машин попереду, помічати рух та їх світлові знаки ще там. Тобто, треба дивитися відразу на три машини попереду, а не одну.

Варто також звертати увагу на оточення, яке їде поряд, на плавність і різкість у русі, неоднозначні зміни смуг чи виляння – це все насторожує, попереджає і дає час збільшити дистанцію або пропустити.

“Головне намагатися вчитися нікому нічого не доводити і не вчити на дорозі інших, це часто погано закінчується. Тому якщо людина їде неадекватно – краще не вступати в суперечку і не чинити опір, а пропустити цю людину. І це вірно”, – нагадав гонщик.

Звісно, прочитати іншого водія на 100% ніколи не вийде. Але маючи досвід і базу знань, звертаючи увагу на дрібниці, можна вибудувати картинку, що навколо відбувається.

“Звичайно, від усіх проблем ніколи не втечеш, адже бувають різні ситуації, різні погодні моменти. Буває, і ми помиляємося. Кожна людина іноді помиляється. І найголовніше вміти це визнавати, сказати, вибачте, я помилився. Але якщо працювати на випередження, набувати досвіду – ці знання можна втілювати у життя”, – підсумував Василь.

Щоправда, залишається ще проблема із суспільством.

Що варто покращити українському суспільству для безпечних доріг

В Україні існує дуже велика проблема загалом культури водіння і поводження на дорогах, вважає Василь Кобенок.

“Коли людина отримує права чи починає вчитися, виїжджає на дорогу і бачить, як їдуть інші, і вимушено підлаштовується під те, що є. І починає порушувати, десь комусь сигналити, бо так усі роблять. Це ось “культура”. І дуже складно сказати однією порадою, як це змінити”, – зазначає тренер.

Друга проблема – нерівність між українцями, яка проявляється у розділенні на власників “крутих тачок” і “старих корчів”. Хоча насправді водій за кермом крутої тачки може мати якраз мінімум водійських навичок і максимум невиправданої пихатості. Звідки й проблеми з перевищеннями швидкості та небезпечною їздою.

“Якби в Україні кожна людина могла собі дозволити купити, наприклад, лексус, тоді не було б цієї різниці. Стало б не важливо – це буде сигналити багатий чи бідний. І перестали б так робити, бо це втратило б сенс”, – зауважив Василь.

Тому проблеми трафіку багатомірні та потребують регулювання державою. І ми в цій статті не намагаємося довести, що лише покращивши власні навички водіння можна покращити статистику ДТП. На жаль, ні.

“Я не можу звести все до того, що треба ходити до вчителів, до тренерів.

Насправді є багато тренерів і вони вчать правильно: їздити акуратніше, уважніше, поступитися, якщо дурень на дорозі, пропустити і не намагатися з ним боротися. Але все ж почати треба із себе. З базових речей. Не просто говорити, а робити. Не смітити там, де сидиш, не порушувати там, де їдеш, поважати іншу людину. І це працюватиме на благо не лише на дорогах”, – підсумував Василь Кобенок.