Як українські суди карали корупціонерів у 2024-му і що відбувається після того, як інформація набуває розголосу

Депутат Тернопільської обласної ради одержав 15 тисяч гривень неправомірної вигоди”. “Запропонувала передати їй 150 тисяч доларів США, написавши суму на серветці”. “На посаді директора Коломийського ліцею … з корисливих мотивів одержав неправомірну вигоду у виді металопластикових конструкцій”.

Це приблизні цитати із судових вироків за 2024 рік. Історії про посадовців, які перетворюють свої кабінети на “каси”, поліцейських, що торгують законом, або лікарів, які продають діагнози, настільки звичні, що заголовки у ЗМІ про корупцію мало кого дивують. Але що відбувається після того, як інформація набуває розголосу? Редакція розслідувань Суспільного проаналізувала понад 150 вироків, які виносили у судах першої інстанції по всій Україні у 2024-му за двома “корупційними” статтями Кримінального кодексу: 368-5 (незаконне збагачення) та 368 (прийняття неправомірної вигоди), щоб зрозуміти, чи є реальні покарання, наскільки часто обвинувачені укладають угоду з прокурором та які найбільші суми фігурують у справах.

Допомога атовцю на лікування: половина йому, половина собі

Андрій Захарчук з села Пишківців Бучацького району на Тернопільщині. Був учасником обох революцій на Майдані, у 2015-му став на захист України під час війни на сході. Після повномасштабного вторгнення знову повернувся на фронт. У 2023-му йому виповнилося 60 років, і чоловік звільнився зі служби.

Того ж року ексвійськовий переніс складну операцію, потребував грошей на реабілітацію, тому звернувся по допомогу до односельця — обласного депутата та голови комісії з питань бюджету Тернопільської облради Олега Щиголя.

В обласному бюджеті передбачені так звані депутатські кошти: обласна комплексна програма соціальної підтримки малозахищених верств населення, суми з якої кожен з депутатів може витратити на допомогу виборцям. Наприклад, на лікування.

Кожен з депутатів на рік може надати допомоги за рахунок обласного бюджету на 84 тисячі гривень. Виділення коштів затверджує розпорядженням голова облради.

Андрій Захарчук розповів, що у 2023 році отримав від Тернопільської облради 53 тисячі гривень на картку, проте залишив собі лише 10 тисяч гривень. Решту, каже військовий, віддав депутатові.

У січні 2024-го колишній військовий знову звернувся до односельця, щоб отримати кошти на лікування. На цей раз йшлося про 30 тисяч з бюджету. Депутат, за словами Захарчука, поставив умову: “Каже мені: Романовичу, без проблем, але ти не ображайся, поділимо гроші навпіл. Прийде тобі 30 тисяч, то половина мені”.

Захарчук звернувся до правоохоронців. У березні 2024 року йому на рахунок прийшли 30 тисяч гривень, а за кілька днів колишній військовий зустрівся з депутатом і передав йому обіцяну половину — 15 тисяч гривень. Під час передачі Щиголя затримали детективи НАБУ.

Депутатові оголосили про підозру за статтею 368 Кримінального кодексу України — це прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди. Карається злочин штрафом, пробаційним періодом чи позбавленням волі до 12 років з конфіскацією майна. На міру покарання впливає отримана сума та посада особи, що вчиняє злочин.

Щиголь визнав провину та уклав угоду з прокурором. Завдяки цьому його покарання — 68 тисяч гривень штрафу та заборона на два роки обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Щиголя звільнили з посади голови комісії з питань бюджету Тернопільської облради. Щоправда, у рішенні про звільнення вказано, що він звільнився за власним бажанням. До слова, посада голови бюджетної комісії оплачувана. На ній Щиголь у 2023 році заробив, згідно з даними з його декларації, понад 760 тисяч гривень.

Олег Щиголь втратив і депутатський мандат. У останній декларації він вказував, що працює у Бучацькій міській лікарні, де раніше, у період з 2016 по 2020 роки, був головним лікарем.

Олег Щиголь коментувати Суспільному відмовився. На всі питання відповідав однаково: “Мені нецікаво”.

Лікарі, судді та викладачі: хто ще, крім депутатів, отримав вироки

Окрім Олега Щиголя, у 2024 році вироки у справах про корупцію отримали ще три депутати. Щонайменше шість вироків винесли щодо медиків, які торгували діагнозами на відстрочки, встановлюючи ціни від 3200 гривень до 2000 доларів США. Також за корупцію судили митників (7 справ), працівників патрульної поліції (8 справ), суддів (5 справ) та викладачів українських вишів.

Наприклад, Ярослав Ярош на посаді декана факультету інженерії та енергетики Поліського національного університету у Житомирі отримав 400 доларів від студента другого курсу. Натомість мав допустити його до двох сесій.

Суд призначив декану 51 тисячу гривень штрафу та на півтора року заборонив працювати на керівних посадах в університетах. Посада декана факультету визначається законом як така, що належить до керівних. Втім на сайті вишу ми знайшли фото, під яким зазначено: “Ярош Ярослав Дмитрович, декан факультету інженерії та енергетики”.

Проректор з науково-педагогічної роботи Поліського національного університету Іван Мартинчук повідомив нам, що Ярош звільнився кілька тижнів тому, а світлину на сайті не встигли прибрати. Після нашого дзвінка фото ексдекана там більше немає.

400 доларів, відповідно до вироку суду, просила Юлія Фісун, в.о. заступника декана факультету економіки та бізнес-адміністрування Національного авіаційного університету у Києві. За хабар обіцяла написати та допомогти захистити дипломну роботу, зауваживши, що суму студент може віддати частинами.

Затримали заступницю декана, коли вона взяла 200 доларів. Суд затвердив угоду з прокурором, яку уклала Фісун, та присудив їй 17 тисяч гривень штрафу та заборону на рік обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями. Пані Фісун звільнили від обов’язків заступника декана, але її кар’єра в НАУ триває — вона наразі доцентка кафедри маркетингу.

Подібна історія трапилася у Сумському національному аграрному університеті. Заступник декана факультету агротехнологій та природокористування Андрій Бутенко отримав 7000 гривень від студента за індивідуальний графік, закриття модулів та сесій.

Бутенко підписав угоду з прокурором, і суд оштрафував його на 25 тисяч гривень та заборонив рік працювати на керівних посадах. Тепер Бутенко — доцент кафедри агротехнологій та ґрунтознавства.

Від вікон — до сотень тисяч доларів: за які хабарі судили у 2024 році

Зі 151-го вироку по 368 статті ККУ у 2024 році, що ми знайшли у реєстрі судових рішень, сума найбільшого хабаря — 300 тисяч євро.

У 2016-му Гвоздівський сільський голова на Київщині Павло Зубов та тамтешній депутат Олександр Шаламай за 300 тисяч євро та 10 тисяч доларів обіцяли надати в оренду 26 гектарів землі. Мотиви голови пояснює його російськомовна цитата з телефонної розмови, що була використана у справі як доказ проти нього:

“Ви ж не знаєте, скільки зусиль ми витратили, щоб займатися цими справами специфічними. Розумієте, ви не знаєте. А я вже задовбався не брати гроші”.

І сільський голова, і депутат у 2024 році, тобто за вісім років після затримання, отримали по 9 років за ґратами з конфіскацією половини майна. Втім адвокат подав касаційну скаргу на вирок, яку розгляне Верховний Суд.

Цього року засудили й колишню начальницю одного з відділів департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики Олену Поліщук, яка у 2016 році за 150 тисяч доларів мала посприяти перемозі на тендері з продажу майна збанкрутілого державного підприємства “Оберіг” у Харківській області. Їй присудили 8 років позбавлення волі та конфіскацію майна. Щоправда, вирок ще не набув законної сили, адже захисники Поліщук подали апеляцію.

Міський голова Рені в Одеській області Ігор Плєхов у 2022 році разом з ексдепутатом міської ради Іваном Пойдоловим просили 100 тисяч доларів за виділення в оренду двох з половиною гектарів землі комунальної власності. У 2024-му Вищий антикорупційний суд позбавив Плєхова волі на 9 років, його спільника — на 10, з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування та в органах державної влади на 3 роки.

Проте вирок оскаржили, його розглянуть в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Наразі Ігор Плєхов все ще очолює Ренійську міськраду.

Івана Пойдолова ж судили заочно, оскільки наприкінці 2023-го він втік з країни та перебуває в міжнародному розшуку. Але з вироком не погодилася його дружина Оксана Пойдолова. Жінка хоче, щоб суд частково скасував арешт з майна чоловіка в її інтересах.

Були й більш “скромні” хабарі. Зокрема, директор Коломийського ліцею імені Стефаника на Івано-Франківщині отримав від підрядника 8 металопластикових вікон за підпис в акті виконаних робіт, які насправді не були завершені.

На 600 гривнях “попався” ветеринар Геннадій Василів, який контролював дотримання санітарних норм у прикордонному пункті на Івано-Франківщині.

Обом присудили штрафи: 51 тисячу — директорові ліцею та 17 тисяч — ветеринарові, а також протягом року їм не можна працювати на посадах, на яких вони взяли хабарі.

Що чекає на корупціонерів після викриття

“Частина справ завершується укладанням угод про визнання винуватості, частина зазнає перекваліфікації на стадії досудового розслідування, а деякі справи не проходять судовий розгляд з процесуальних причин”, — каже юрист юридичної компанії “Армада” Віктор Дасюк.

Провадження можуть закрити через порушення під час досудового розслідування. За словами експерта, найчастіше це трапляється, коли правоохоронці не зібрали доказову базу у визначений строк. Недостатність доказів також стає причиною виправдувальних вироків.

У 22 справах зі 151-ї у 2024 році підсудних визнали невинними. Щоправда, 20 з цих вироків поки не вступили в силу через апеляції.

У 36 справах, що ми дослідили, підозрювані визнали провину та уклали угоду з прокурором. Наприклад, лікарка-дерматологиня та членкиня ВЛК Олена Захарчук, яка за 3500 доларів робила людей непридатними до військової служби, підписала документ про визнання винуватості. Тож відбулася штрафом у 136 тисяч гривень.

Штрафи як покарання присудили корупціонерам у 70 справах, тобто майже у половині випадків.

“При застосуванні такого виду покарання людина продовжує працювати, підтримувати сімейні зв’язки, що сприяє її реабілітації. Проте очевидно, самого штрафу як покарання недостатньо. Для виправлення потрібен комплексний підхід. Наприклад, поряд зі штрафом має бути обов’язково застосована заборона обіймати певні посади, конфіскація набутого майна тощо. Важливо, щоб порушник не просто “відкупився”, а зрозумів неприпустимість допущеної поведінки”, — додає Віктор Дасюк.

Українські суди вдавалися й до найвищої міри покарання, що передбачають статті за корупційні злочини: у 27 вироках — позбавлення волі. Проте поки що лише 8 з них набрали сили.

Одним із тих, хто 5 років проведе за ґратами, є молодший інспектор нагляду Городищенської виправної колонії на Рівненщині. Дмитро Величко за 2100 гривень хабаря передав засудженому три телефони, а за 1500 гривень погодився пронести до колонії психотропні та наркотичні речовини.

Найбільший термін у 2024 році за 368 статтею ККУ отримав Анатолій Завадський, колишній заступник директора фінансово-економічного департаменту ПАТ “Державна продовольча зернова корпорація України”.

У 2014-му він організував схему, за якою зерно, що належало ДПЗКУ, продавали за заниженими цінами одному з міжнародних зернотрейдерів. Як наслідок, державне товариство зазнало збитків на 60 мільйонів доларів.

Завадському присудили 10 років в’язниці, 17 тисяч гривень штрафу та конфіскацію майна, що перебуває у його власності. Але він подав апеляційну скаргу, тож наразі вирок не набув сили.

Незаконне збагачення депутата-лісівника з Рівненщини

У листопаді 2023 року правоохоронці затримали Віталія Суховича, депутата Рівненської облради, заступника голови Поліського лісового офісу “Ліси України” та ексочільника обласного управління лісового і мисливського господарства на Рівненщині. Його звинуватили у незаконному збагаченні на понад 108 мільйонів гривень, що на 98 мільйонів перевищувало законні доходи.

Під час обшуків у Суховича знайшли чотири мільйони доларів готівкою, три елітні автомобілі, золоті злитки, дорогі годинники та активи, зареєстровані на підставних осіб.

Суховичу інкримінували статтю 368-5 (незаконне збагачення), санкції якої передбачають від 5 до 10 років позбавлення волі. Втім у травні 2024-го він підписав угоду з прокурором про визнання винуватості. Суд звільнив його від відбування основного покарання у вигляді 5 років за ґратами та присудив 3 роки випробувального терміну.

Як тільки вирок набув сили, Суховича позбавили депутатського мандата. Також у вересні цього року ДБР перахувало до державного бюджету 104 мільйони гривень, які конфіскували у Суховича. Але без грошей він не залишився. У декларації при звільненні з державного підприємства “Ліси України”, яку він подав у червні 2024-го, вказано, зокрема, 515 тисяч доларів готівкою.

Віталій Сухович — єдиний, кого у 2024 році засудили за статтею про незаконне збагачення.

Угода з прокурором тепер має умови

Наш аналіз показав, що отримали покарання у 2024-му переважно не найодіозніші посадовці, яких затримували на хабарях. І лише у 18% українські суди першої інстанції за корупційні злочини призначили найсуворіше покарання — позбавлення волі.

У 24% обвинувачені уклали угоди з прокурорами про визнання винуватості й таким чином отримали м’якше покарання.

Процедура укладання угод з прокурорами існує не перший рік, проте цього року для корупціонерів вона стала складнішою. У липні 2024-го депутати Верховної Ради подали законопроєкт № 11 340, який, за їхніми словами, мав би вдосконалити цю процедуру. Проте проєкт викликав критику, мовляв, злочинець може законно відкупитися від в’язниці. Тоді група нардепів зареєструвала новий проєкт — №12 039, за який 29 жовтня ВР проголосувала в цілому, а через два дні його підписав президент. Закон вніс зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.

Відтепер угоду з прокурором підозрювані чи обвинувачені у корупційних злочинах, вчинених у співучасті, можуть укласти, лише якщо викриють іншу особу у вчиненні корупційного правопорушення. І ті, хто вчиняв злочин у співучасті, і ті, що робили це самостійно, для угоди з прокурором мають також відшкодувати завданий збиток або заподіяну шкоду у повному обсязі.

Також зміни передбачають штраф як додаткове покарання у корупційних злочинах, незалежно від того, чи передбачається він санкцією інкримінованої статті. Так, за нетяжкий злочин суд може призначити від 340 тисяч гривень штрафу. У випадку особливо тяжкого порушення стягнення може сягнути до 102 млн грн.

Але ухвалені зміни не досконалі, вважає юридичний радник Transparency International Ukraine Павло Демчук:

“Однією з прогалин є відсутність положень про спеціальну конфіскацію незаконно набутих активів, які злочинець може записати на підставних осіб чи родичів. Також закон не регулює ризики, які можуть виникнути для обох сторін. Підозрюваний чи обвинувачений повинен видати інших співучасників (щоб укласти угоду з прокурором — ред.), відповідно, він може зазнати якоїсь шкоди своєму життю чи здоровʼю. Також є ризик, що такі викривальні показання не будуть прийняті судом”.

Автор: Аліна Латанська

Джерело:  СУСПІЛЬНЕ