«Ізоляційний пояс» Східної Європи: інформаційні впливи Росії на вибори-2024

2024 року вперше в історії вибори відбулися аж у 78 країнах світу (21 референдум і 119 виборів). За підрахунками Election Guide, майже мільярд людей по всьому світу взяв участь у виборах. І саме в цей найбільш «виборчий» рік занепокоєння щодо майбутнього демократій зростає.

У 2024 році Росія такожпроводила «вибори», точніше, відбулося чергове формальнепереобрання диктатора Путіна. Цьогорічпрезидентські вибори мали б відбутися й в Україні, втім, через воєнний стан їх відкладено. Владу обирали сусіди України, а також географічно віддалені, але стратегічно важливі держави. Раніше ми писали провибори до Європарламенту, парламентські вибори уФранції, Великій Британії, президентські вибори уСША.

У деяких країнах у виборчих перегонах правоохоронці знаходили докази російського втручання, приміром, Євросоюззапровадив санкції проти проросійського політика Віктора Медведчука, який фінансував інформаційно-підривну діяльність Кремля на території ЄС, щоб вплинути на вибори до Європарламенту.

Український політолог, фахівець з ультраправих рухів Антон Шеховцов у коментарі виданню «Радіо Свобода» висловив думку, що «план А» Кремля полягає в тому, щоб співпрацювати з основними владними політсилами, лобіюючи через них свої інтереси. Приклад такої співпраці — Угорщина, Словаччина, Сербія. Натомість «план Б» — вибудовувати альянси з радикальними популістами, як ультраправими, так іультралівими. Приміром, це відбуваєтьсяу Німеччині.

У цій статті зосередимося на інформаційних впливах на вибори у Молдові, Грузії та Румунії. Кожна з цих країн Східної Європи по-своєму важлива для Києва, тож зовнішньополітичний курс її політиків може зіграти роль у подальшій долі України, її перемозі та європейському майбутньому.

Дезасоційоване тріо

Молдову та Грузію, як і інші колишні республіки СРСР, Кремль сприймає як країни «ближнього зарубіжжя», силкується утримати у власній сфері впливу та відрізати від Заходу. Молдова та Грузія разом з Україною входять до асоційованого тріо, регіонального альянсу, мета якого — посилена співпраця у сфері європейської інтеграції. Київ, Тбілісі та Кишинів об’єдналися, щоб здобути повноправне членство в ЄС.

Під час заснування альянсу в 2021 році очікувалося, що він стане хвилею розширення Євросоюзу, а плани Кремля відтворити СРСР 2.0 зазнають остаточного краху. Тож мета Москви — стати на заваді європейським прагненням асоційованого тріо, не допустити входження трьох країн у Єврозону та дискредитувати європейський вибір. І завданням російської влади та пропагандистської машини у цих країнах, зокрема в умовах виборчої турбулентності, було сприяти успіху проросійських сил, або принаймні інструменталізувати євроскептицизм місцевих політиків.

26 жовтня у Грузіїпройшли парламентські вибори, на яких, за офіційною інформацією, перемогла владна партія «Грузинська мрія», лояльна до держави-агресорки. Вибори, за повідомленнями опозиційних політиків і міжнародних спостерігачів, відзначилися масовими порушеннями та фальсифікаціями. Президентка Зурабішвілі назвала вибори в Грузії «російськими» і сказала, що вони пройшли в умовах тотальної фальсифікації та стали конфіскацією голосів виборців.

У країні тривають протести з вимогою провести переголосування. Європарламент заявив, що вибори в Грузії стали ще одним проявом продовження відступу від демократії, адже не були ані вільними, ані чесними. Страсбург закликав провести нові вибори під міжнародним наглядом.

Влада Грузії спекулювала на співзвучній російський пропаганді тезі, що Захід буцімто прагне втягнути Грузію у війну з Росією. Одна з основних тез владної партії під час виборчої кампанії — уникнення ситуації «як в Україні». Заступник голови радбезу Росії Дмитро Медведєв написав, що спроба втягнути Грузію у протистояння з Росією на стороні Заходу й України могла б закінчитися «дуже печально», а протести назвав «черговою кольоровою революцією». Офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова сказала, що грузини «самі розберуться», хто несе справжню загрозу. Як ідеться в матеріалі Берлінського центру Карнегі, «посил “Грузинської мрії” про те, що на нинішніх виборах грузини вибирають між війною і миром, виявився більш переконливим, ніж наратив опозиції про вибір між Росією та ЄС».

Наприкінці листопада прем’єр Грузії оголосивпро зупинку переговорів із ЄС і відмову від грантів Євросоюзу до 2028 року. Це викликаломасові протести, які влада намагалася придушити силовими методами. Російський агітпроп всілякосилкувався дискредитувати мітинги та європейський вибір грузинів.

Грузія неодноразово потерпала від агресії з боку Кремля, який привласнив частину її територій. Попри це зараз офіційний Тбілісі повертається в орбіту Москви. Цей приклад російська пропаганда розцінює як свідчення безальтернативності свого вирішального впливу на пострадянському просторі та як модель «примирення» з російською агресією в обмін на «ненапад», про що детально ми писалитут.

• Читайте також:«Усупереч західному істеблішменту». Як російські міжнародні медіа коментували результати виборів у Грузії

Наприкінці жовтня й на початку листопада у Молдові також відбулисявибори президента тареферендум щодо вступу до ЄС. Голосування пройшло зіспробами Росії втрутитися у процес. За результатами виборів, прозахідна президентка Мая Санду була обрана на другий термін із суттєвим відривом від висуванця проросійської Партії соціалістів Александра Стояногла. А от референдум щодо інтеграції Молдови до Європейського Союзу показав лише незначну перевагу відповіді «так».

Москва спрямувала зусилля на підкуп так званої «мережі Шора» — мережі проросійського олігарха-утікачаІлана Шора, проти якого у травні 2023 року ЄС увів санкції «за дестабілізацію ситуації в Молдові», — що мала забезпечити голосування проти європейського референдуму та проти другого терміну Маї Санду. Кишиневу вдалося викрити схему Ілана Шора, яка містила купівлю голосів, розповсюдження неправдивої інформації про ЄС, у результаті якої лише у вересні 2024 року понад 130 000 молдован отримали понад 15 мільйонів доларів готівкою з Росії.

«Це голосування відбулося з безпрецедентними втручаннями та залякуванням із боку Росії та її проксі, спрямованими на дестабілізацію демократичних процесів у республіці Молдова», — сказав речник Європейського союзу Пітер Стано. Фіксували й підкуп голосів, і «каруселі» (перевезення виборців автобусами та великими чартерними рейсами), і кампанію з дезінформації.

Віцепремʼєр-міністерка Молдови Крістіна Герасимова сказала, що Росія витратила майже 100 мільйонів євро, намагаючись зірвати президентські вибори у Молдові, а також референдум щодо вступу країни до ЄС. Вона додала, що для Росії вигідним був би прокремлівський уряд у Молдові, адже це неабияк сприяло би Москві у війні проти України.

Сполучені Штати та ЄС попередили про кампанію Москви, спрямовану на зрив намірів Молдови інтегруватися в євроатлантичне співтовариство. Кремль заперечив, що відіграє будь-яку роль у політичному житті Молдови, а перемогу Санду та молдовське «так» євроінтеграції представниця МЗС Росії Марія Захарова назвала «неприхованим втручанням Заходу в електоральний процес у Молдові». І додала, що Захід і проєвропейська влада Молдови перетворює республіку на позбавлений суверенітету «русофобський придаток НАТО, насаджуючи чужі молдавському суспільству неоліберальні цінності та повний розрив зв’язків із Росією».

• Читайте також:«Європа вкрала Молдову»: пропаганда про вибори у Молдові

Так званий «план А» (схиляти на свій бік владну еліту) у Грузії та «план Б» (співпрацювати з проросійською опозицією) у Молдові спрацювали з різним рівнем успішності. Втім, зрозуміло одне: асоційованому тріо це аж ніяк не на користь. Адже прийняття нових членів відбувається «пакетом», а не поодинці. Якщо Росії вдається збити з євроінтеграційного шляху одного члена альянсу, інтеграція інших також стає під питанням — це додасть аргументів скептикам розширення і щодо інших членів тріо в Брюсселі, бо весь регіон сприйматимуть як ненадійний, із нестабільними демократичними режимами.

Румунія: електоральний хаос

Несподіванкою стали вибори у Румунії, де в першому турі виборів переміг маловідомий кандидат з ультраправими проросійськими поглядами Келін Джорджеску. Раніше він був пов’язаний із націоналістичною партією «Альянс за союз румунів» (AUR).

Джорджеску обіцяв припинити підтримку України у війні, говорив, що Україна є вигаданою державою, а Києвом маніпулюють американські військові компанії. Він висловлював свою приязнь до Путіна. До того ж його риторика резонувала з уподобаннями прихильників православної церкви, впливової інституції в румунському суспільстві. Детально його тези ми аналізувалиу цьому матеріалі. Свою передвиборчу кампанію політик переважно вів у тіктоці, чим і пояснюють його «перемогу».

• Читайте також: Продай або помри. Чи буде заблоковано TikTok у США

За декілька днів до другого туру голосування Конституційний суд Румунії оголосив перший тур виборів недійсним. Суд отримав докази, надані Вищою радою оборони країни, згідно з якими кампанія Джорджеску була результатом організованої маніпуляції з-за меж країни.

Європейська комісіяпочала офіційне провадження проти Тіктоку через неналежну оцінку та запобігання системним ризикам, пов’язаним із чесністю виборів, зокрема в контексті президентських виборів у Румунії. Тікток заперечує, що неналежним чином керував ризиками в Румунії. Також скоординовану кампанію впливу на президентські вибори в Румунії виявили усоцмережах Meta.

• Читайте також: «Важко зробити румуна прихильником Росії, але можна налаштувати проти ЄС, НАТО та України», — Сузана Драґомір про кремлівську пропаганду в Румунії

Окрім цього, на початку грудня було розсекречено серію звітів румунської розвідки, в яких ішлося, що в день першого туру президентських виборів сервери румунської центральної виборчої комісії було атаковано 85 тисяч разів. За кібератаками стояв «державний актор» (ймовірно, Росія, хоча напряму цього не озвучили). Росія заперечує будь-яке втручання у виборчу кампанію в Румунії.

Віцепрезидент найбільшої групи Європарламенту «Європейська народна партія» та євродепутат від Румунії Зигфрід Мурешан в одному зі своїх дописів у мережі «Х» звинуватив Росію у спробах вплинути на перебіг виборів у Румунії. За його словами, «російське втручання не має меж» і саме тому «Румунія має екстремістського і популістичного кандидата у другому турі».

• Читайте також:Як риторика кандидатів на виборах в Румунії та Молдові збігається з наративами Кремля

Сіра зона проваленого демократичного транзиту

Ситуація з виборами у Молдові, Румунії та Грузії має не тільки національний, але й глобальний вплив. По-перше, йдеться про підрив євроінтеграції, перешкоджання формальному входженню до Євросоюзу та розсинхронізацію асоційованого тріо. По-друге, для Росії важливо підірвати роль Румунії як однієї з ключових партнерок України. Бухарест надає неабияку військову допомогу, хоча й не афішує її; через Румунію відбувається український агроекспорт; Румунія є однією з країн, куди відбувся найбільший приплив українських біженців. У разі перемоги в Румунії проросійських політсил, чи продовжувала б ця країна тренувати українських військовиків на своїх базах НАТО, зокрема пілотуванню F16, чи продовжував би Бухарест надавати Києву зброю? Іншими словами, Росія не просто веде власну гру в кожній із цих країн, ця гра — частина великої стратегії з оточення України «ізоляційним поясом» в Східній Європі.

Втручаючись у вибори, Москва підриває довіру до цього демократичного інституту. Країни змушені захищати демократію та цінності, на яких стоїть західний світ. І це вкрай складно, адже їм доводиться законними методами відповідати на беззаконня авторитарного режиму.

Після штовхання певної країни у стан електоральної турбулентності доволі складно потім повернути довіру людей до виборів. Кремль хоче перетворити Східну Європу на сіру зону проваленого демократичного транзиту. Мовляв, демократизація у цьому регіоні просто не працює, тож годі загравати з західними моделями управління, час повертатися у плеяду авторитарної системи.

Для реалізації своїх інтересів у регіоні Росія або напряму захоплює території та встановлює там маріонеткову владу, або послуговується лояльністю місцевих політиків, яких використовує як проксі. Коли не вдається ні те, ні інше, Кремль намагається «хакнути» вибори, паралізувавши життєдіяльність цих демократій. Водночас, за задумом Росії, це відвадить увагу Заходу від потреб України. Тож ключовим тут є вміння демократій швидко оговтуватися й давати відсіч подібним атакам із боку Росії.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач