"Як політ на Місяць": моряки назвали найстрашніше місце в океані

Міжконтинентальна протока, що з'єднує південні частини Атлантичного і Тихого океанів, розташована між Південною Америкою і Антарктидою. І письменник Альфред Лансінг, який писав про подорож Ернеста Шеклтона, говорив, що це "найстрашніша частина океану на земній кулі". Моряки і мандрівники сучасності з ним повністю згодні. Про це пише CNN.

Колись заповідник дослідників і морських вовків, сьогодні протока Дрейка є страхітливим випробуванням для дедалі більшої кількості мандрівників до Антарктиди — і не тільки тому, що її перетин займає до 48 годин. Для багатьох можливість похвалитися тим, що вони пережили "тряску Дрейка", є частиною привабливості поїздки на "білий континент".

"Це єдине місце у світі, де ці вітри можуть поширюватися по всій земній кулі, не досягаючи суходолу, а суходіл, як правило, пом'якшує шторми", — каже океанограф Александр Брірлі, керівник відділу відкритих океанів Британської антарктичної служби.

Вітри, як правило, дмуть із заходу на схід, каже він, — а широти від 40 до 60 сумно відомі своїми сильними вітрами. Звідси їхні прізвиська "ревучі сорокові", "шалені п'ятдесяті" і "кричущі шістдесяті" (Антарктида офіційно починається на 60-му градусі).

Однак суша уповільнює вітри — ось чому атлантичні шторми, як правило, обрушуються на Ірландію і Великобританію, а потім слабшають у міру просування на схід до Європейського континенту.

Оскільки на широті Дрейка ніде на планеті немає суші, яка могла б їх сповільнити, вітри можуть проноситися по всій земній кулі, набираючи швидкість і врізаючись у кораблі.

"У середині протоки Дрейка вітри могли дути на тисячі кілометрів до того місця, де ви перебуваєте. Кінетична енергія перетворюється з вітру і створює штормові хвилі", — каже морська дослідниця Кері Нельсон. Хвилі можуть досягати висоти в 15 метрів, а середня висота хвиль у протоці Дрейка близько 7 метрів. І це все ще вдвічі більше, ніж в Атлантичному океані.

І справа не тільки у вітрах, що створюють бурю на воді — Дрейк по суті являє собою одну велику хвилю. А потужна течія, що буквально протискується у вузьку протоку, піднімає внутрішні хвилі і переносить холодну воду з глибин океану.

І все це робить протоку Дрейка "дуже захопливим місцем" для океанографів. Але вона продовжує їх лякати, тому що є ще одна важлива річ, яка робить протоку Дрейка такою страшною: її похмура історія.

До відкриття Панамського каналу 1914 року суднам, які прямували з Європи до західного узбережжя Америки, доводилося огинати мис Горн — південний край Південної Америки — і потім рухатися вздовж узбережжя Тихого океану.

"Припустимо, ви відправляєте товари із Західної Європи в Каліфорнію. Вам або потрібно було вивантажити їх у Нью-Йорку і пройти весь шлях через США, або вам потрібно було пройти весь шлях в обхід", — говорить він. І це були не тільки великі вантажні судна; пасажирські судна йшли тим самим маршрутом.

На краю мису Горн навіть встановлено пам'ятник на згадку про більш ніж 10 000 моряків, які, як вважають, загинули під час подорожі через нього.

"Навігація по Дрейку — надзвичайно складне завдання, що вимагає смиренності і деякої частки страху. Це те, що тримає вас зосередженим, уважним, чутливим до корабля і погоди. Ви маєте усвідомлювати, що це може бути небезпечно — що це ніколи не буває рутиною", — каже капітан Станіслас Деворсін, один із трьох капітанів Le Commandant Charcot, полярного судна пригодницької круїзної компанії Ponant.

Однак навіть із цим додатковим запасом міцності він визнає, що переправа через протоку Дрейка може бути непростим випробуванням. Потрібно вибрати найкращий час для перетину протоки, адаптувати курс і бути готовим його змінити, тому що погода абсолютно непередбачувана.

Капітани перевіряють погоду до шести разів на день перед відправленням, щоб забезпечити безпечне плавання.

Вони підтримують зв'язок зі штаб-квартирою за допомогою супутникових антен на висоті по всьому переходу, а за необхідності можуть скористатися як супутниковим зв'язком, так і радіозв'язком. Деворсін каже, що не може собі уявити, щоб зв'язок коли-небудь було втрачено, хоч би яка погода була.

Хоча не всі люблять гострі відчуття. Едвіна Лонсдейл, керуюча директорка Mundy Adventures, туристичної агенції, що спеціалізується на пригодах, має справу з клієнтами, які вже звикли до дискомфорту, — і все ж вона каже, що переправа через протоку Дрейка — це "тема для розмови" під час бронювання.

"Ми говоримо про це, щоб переконатися, що люди повністю усвідомлюють, що вони купують. Поїздка в Антарктиду — це дорого. І люди не завжди розуміють, що на них чекає", — зазначає Едвіна.

"Якби ви вирушили на Місяць, ви б очікували, що подорож буде некомфортною, але вона того варта. Ви просто маєте думати: "Ось що мені потрібно, щоб потрапити з одного світу в інший", — каже вона.

Нагадаємо, на дні океанів і морів перебуває понад 8500 затонулих кораблів, які залишилися після двох світових воєн. На їхньому борту знаходяться сотні мільйонів тонн нафти, боєприпаси, токсичні важкі метали і навіть хімічна зброя. Вчені вважають, що це фактично бомби уповільненої дії.