Закохана, щаслива, справжня: Анастасія Цимбалару на новорічній digital-обкладинці Viva!

Анастасія Цимбалару цьогоріч переосмислила себе, прийняла нові виклики і почала життя, що максимально відповідає її мріям. У розмові з Viva! відома українська акторка розповіла про те, чим був наповнений її 2024 рік і з якими думками вона зустрічатиме 2025-й. 

Матеріал створено за підтримки бренду iS Clinical.

— Настю, яким для вас був рік, що минає?

Перше слово, яке спадає на думку, щоб описати минулий рік, — трансформаційний. Здається, нині це слово використовують усюди, але інакше описати його не вийде. Рік був важким. Я чи не вперше в житті залишилася сам на сам із собою й вирушила в довгий шлях знайомства та пізнання себе. Яка я справжня? Які в мене цілі та бажання? Ким я себе бачу? Чого прагну від себе та від людей, які мене оточують?

Я вперше за довгий час зосередилася виключно на собі, дозволила собі робити те, що мені подобається і про що давно мріяла. Багато часу приділяла власному розвитку: уперше зайнялася вокалом, активно ввела спорт у своє життя, почала піклуватися про себе через здорове харчування й різноманітні практики. Разом із тим почала активно займатися своєю акторською кар’єрою і розвивати власний бренд.

У результаті я відчула себе по-справжньому щасливою, потрібною і, зрештою, на своєму місці. Буквально кілька днів тому, прокинувшись рано вранці, маючи лише чотири години сну, втомлена й виснажена роботою, я відчула неймовірне щастя від усвідомлення, що живу своїм життям мрії. Я так довго цього прагнула і через неймовірні труднощі до цього йшла, що тепер, здається, готова звернути гори. Відпочити й виспатися я ще встигну. А поки в мені живе ця спрага до нових досягнень — дію. І зупинятися не планую.

— Чи є якась мить цього року, яку ви б хотіли прожити ще раз? І, навпаки, мить, яку хотілося б стерти?

Стерти? Точно ні. Це мій шлях, мій досвід, мої болі та справжні почуття, які рухають мною, дозволяють зрозуміти щось про себе, побачити себе з іншого боку й відчути власну цінність. Це мій багаж, від якого я точно не відмовлюсь.

Щодо моментів, які хотілося б прожити ще раз, — таких чимало. Адже більшу частину року я жила в ейфорії від усього, що зі мною відбувалося: власних внутрішніх змін і досягнень. Це були моменти затвердження на головні ролі, знайомства з новими людьми, перша поїздка на Міконос, моя перша благодійна подія «Досліди Анастасії Цимбалару», вихід на сцену Палацу «Україна», моя перша обкладинка журналу.

Але це все вже було, а попереду — ще стільки цілей! А отже, і багато нових щасливих моментів. Я збираю їх у свою скарбничку й рухаюся далі.

— Які найважливіші уроки ви винесли зі стосунків, що тривали 10 років?

Мабуть, гармонійні стосунки можна побудувати тоді, коли двоє людей не намагаються підлаштовуватися і в усьому догоджати одне одному. Кожен — окрема особистість зі своїми бажаннями та мріями, і кожен має право рухатися у напрямку власної реалізації. Безумовно, у стосунках повинні бути і підтримка, і віра в партнера, але ніхто не має жертвувати собою заради досягнень іншого.

Як кажуть, спочатку ти маєш бути щасливим наодинці з собою, а друга половинка повинна лише підсилювати це відчуття! Однак якщо твоє щастя зосереджується виключно на іншій людині, рано чи пізно ти ризикуєш почати втрачати себе як окрему особистість.

— Чи є у вашому житті людина, з якою ви готові почати новий етап?

Зараз моя увага прикута до однієї людини. У шаленому ритмі напруженого графіка знайти вільний час для спільного дозвілля, мушу визнати, непросто. Мабуть, зараз я більше зосереджена на власній роботі. Але цей етап мине, і його замінить інший — сподіваюся, більш романтичний. Наразі для мене надзвичайно важливо й цінно почуватися жінкою, якою захоплюються, про яку піклуються, і яка може дозволити собі розраховувати на когось, окрім себе.

Я відчуваю себе неймовірно гарною, адже мені постійно нагадують про це не лише словами, але й вчинками. Я вірю, що це захоплення переросте у щось більше. Однак нічого не загадую, повністю довіряю всесвіту. І знаю: усе буде так, як має бути.

— Що стало поштовхом для створення проєкту «Досліди з Анастасією Цимбалару»? Чи був особистий досвід, який надихнув вас?

Догляд за собою, тестування нових продуктів, нескінченні пошуки ефективних засобів і накопичений досвід — від бабусиних методів, коли коштів зовсім не було, до експериментів із люксовими брендами — все це мій багаж, яким я прагнула поділитися. Адже один із найважливіших інструментів моєї професії — це моя зовнішність. Як актрисі мені знайома велика кількість секретів, як швидко привести шкіру в ідеальний стан. Я пройшла довгий шлях у пошуках дієвих засобів, і мені здалося важливим поділитися цим з іншими. Я переконана, що краса зовні починається з внутрішнього відчуття унікальності та впевненості у своїй самоцінності. Чому б не об’єднати дівчат, які, як і я, захоплюються доглядом і люблять експериментувати? Так виникла ідея створити маленьке жіноче комʼюніті, де дівчата, як добрі подруги, могли б збиратися за чашкою кави, обмінюючись власними історіями про догляд за собою. А завдяки кваліфікованим експертам такі зустрічі стають не лише приємними, але й корисними. Де ще можна отримати безкоштовну консультацію спеціаліста? Або одразу спробувати нові популярні засоби для догляду? Потанцювати, пофотографуватися та отримати приємні подарунки? І усе це — в колі однодумців.

Особливу гордість викликає те, що наші зустрічі мають благодійну мету. Минулого разу ми не лише закрили збір у 245 тисяч гривень, а й перевершили очікування на 10 тисяч. Це ще раз підтвердило для мене важливість таких ініціатив і їхній вплив.

— Які міфи про косметологію та б’юті-процедури ви прагнете зруйнувати завдяки цьому проєкту?

Основна мета проєкту «Досліди з Анастасією Цимбалару» — популяризувати красу через призму турботи про себе. Ми прагнемо показати, що догляд за собою — це не лише про зовнішність, але й про здоров’я, впевненість і гармонію. Я хочу створити платформу для жінок, які цікавляться красою, модою та стилем, і надати їм можливість знаходити нові знайомства, ділитися досвідом і надихатися. Мої б’юті-бранчі — це не лише про красу, а й про спільність, підтримку, обʼєднання та добрі справи, які ми втілюємо разом.

— Як ви ставитеся до ідеї природної краси й чи згодні з тим, що у сучасному світі зовнішність відіграє ключову роль?

Я — людина, яка все своє свідоме життя доводить, що краса не обмежується лише зовнішнім виглядом. Протягом п'яти років мене знімали переважно в ролях антагоністок-злодійок, адже більшість режисерів вважала, що симпатична дівчина не може переконливо грати позитивних героїнь. Глядачам простіше повірити у лихі наміри персонажа, якщо він має яскраву зовнішність. Але я мріяла грати звичайних жінок, для яких життя не обертається навколо зламаного нігтя чи відсутності поруч багатого чоловіка.

Світ красивих жінок набагато ширший, ніж нам намагаються показати з телеекранів. Я витратила чимало часу й зусиль, щоб довести: окрім зовнішності, в мені є талант, здібності, наполегливість, витривалість і невтомна жага до якісного виконання своєї роботи.

Безумовно, приємна зовнішність, доглянутий вигляд і стильний образ є важливими. Але я впевнена, що неможливо прожити щасливе життя, якщо за цими рисами не стоїть нічого більшого. І я знаю точно: дівчата, які приходять на наші зустрічі, це чудово розуміють. Вони — приклад жінок, які дбають не лише про свій зовнішній вигляд, але й наполегливо працюють над собою, поєднуючи численні ролі: дружини, матері, подруги, професіонала у своїй сфері, мудрої й сильної особистості. І кожна з цих ролей у їхньому житті є головною. І кожна з них усвідомлює, що час, коли світом керувала лише краса, давно минув. Це не може не надихати!

— Чи доводилося вам самій колись помилятися у виборі косметологічних засобів та процедур? І які нині ваші б’юті-фаворити?

Мої досліди у сфері догляду за собою тривають і досі, тому, звісно, іноді трапляються помилки. Далеко не все, що я тестую, підходить моєму типу шкіри. Бували й опіки, і висипання, і алергічні реакції. Якщо досліджувати косметику так, як це роблю я, уникнути таких наслідків буває складно. Саме тому наші зустрічі такі цінні: я та гості ділимося одне з одним як вдалими, так і не дуже вдалими експериментами. А щоб уберегти інших від подібних ситуацій, я завжди запрошую спеціалістів, які детально пояснюють, чого слід уникати в догляді за собою, і дають професійні поради.

Звісно, у мене є й улюблені засоби. Останнім часом моїм фаворитом став Retinol 0.3 Emulsion від бренду iS Clinical — це не просто ретинол, а емульсія, яка ще й до того має дуже багато діючих компонентів — і вітамін С, і бакучіол, і олія ши.

Зараз моя шкіра переживає колосальний стрес: зйомки нового серіалу тривають майже три місяці. Щоденний грим, який доводиться носити мінімум по 12 годин, освітлення софітів, протяги, зйомки при мінусових температурах, багатошарова пудра (до 30 шарів на день), а також втома і недосипання — усе це негативно впливає на стан шкіри. Такий стрес не може не вплинути на якість шкіри — шкіра виглядає втомленою, сірою, зникло сяйво, з’являються висипи. Тому я рятуюся цим засобом. А той факт, що продукцію бренду використовують косметологи по всьому світу, лише підтверджує її високу якість.

— Що на сьогодні для вас означає самоцінність і як ви її підтримуєте?

Самоцінність для мене — це визнання власної внутрішньої вартості, незалежно від досягнень, зовнішніх обставин чи думок інших людей. Вона базується на розумінні, що кожна людина має унікальну цінність просто через сам факт свого існування.

Сьогодні картинки з екранів телевізорів чи сторінок соціальних мереж переконують нас, що ми повинні бути ідеальними у всьому. Звісно, я також піддавалась цьому впливу. Мені здавалося, що я недостатньо успішна, гарна, струнка, розумна чи цікава. Але ми забуваємо, що все, що транслюється, — це лише створений образ, далекий від реального життя.

Лише цього року я по-справжньому почала вчитися любити та цінувати себе незалежно від того, чи відповідаю я чиїмось стандартам. Я приймаю себе такою, якою я є: зі своїми сильними сторонами, зі своїми слабкостями, недоліками й чеснотами. Я вчуся відстоювати власні межі та цінності, не боюсь бути для когось незручною. Нарешті я перестала порівнювати себе з іншими, звільнивши свій простір від людей, які змушували мене почуватися негідною чогось.

Тепер я більше часу приділяю внутрішньому відчуттю емоційної стабільності, дозволяю собі інколи полінуватися, з’їсти щось смачне, провести час у бездіяльності та просто нагадати собі, що я — звичайна дівчина, а не супергероїня, яка має підкорити цей світ. У мене є одне життя, і я маю право помилятися, право проживати його щасливо — саме так, як хочу я.

— Як ви справляєтеся з власними страхами?

Найкращий метод для мене — поглянути страху в очі. Я намагаюся пробувати те, чого боюся найбільше. Наприклад, усе своє життя я була переконана, що жахливо співаю, і мені навіть не варто пробувати вчитись. Мій страх виник через те, що одного разу мені сказали, що слухати мене, м’яко кажучи, неприємно. Незважаючи на те, що я працюю в кадрі, кожного разу боялася, що глядач не сприйме мою роботу серйозно через, як я думала, недосконалий голосовий діапазон.

Кожного разу, перебуваючи на сцені, я фізично відчувала, як стискається горло від страху та хвилювання. Але цього року я зрозуміла: досить. Я більше не дозволю думці однієї людини впливати на мою підсвідомість. Я наважилася і пішла на уроки з вокалу, хоча була впевнена, що викладач розсміється і відмовиться зі мною займатися. Уявіть моє здивування, коли ми виявили, що я маю гарний вокальний діапазон. Моє захоплення цією справою зросло, і в результаті — мій перший вихід на повну залу Палацу «Україна». Нехай цей спів і був у жартівливій формі, але я не побоялася це зробити і пишаюсь собою.

Щоб зважитися на цей крок, мені знадобилося майже десять років. Скільки сумнівів, невпевненості й страхів я пережила за цей час. Тому, спираючись на власний досвід, можу сказати: як би сильно вас щось не лякало — йдіть саме туди, де страшно. Як показує практика, наважившись, на вас чекають великі і приємні відкриття. 

— Яка найскладніша річ, котру вам вдалося подолати за останній рік?

Страх самотності. Зараз я точно відчуваю в собі опору. Знаю, куди рухатися, і абсолютно впевнена, що можу сама про себе подбати. Мені комфортно бути наодинці з собою, я завжди знаю, чим себе зайняти, і отримую неймовірне задоволення від часу, проведеного у власній компанії. Я можу запросити себе на вечерю, сходити в кіно, поїхати у подорож чи просто насолодитися прогулянкою. Один із найдивовижніших моментів цього року — день, проведений наодинці з собою в Будапешті. Це був неймовірний досвід, і я обов’язково хочу його повторити. Головне тепер — не увійти в смак і залишити простір для іншої людини, яка могла б дозволити ці важливі для мене моменти усамітнення.

— Розкажіть про ваш новий серіал. Чим він особливий?

Ще на перших пробах я зрозуміла, що хочу цю роль і повинна її отримати. Це був непростий шлях із кількома етапами, але мене захопив сценарій. Вперше я граю слідчу. Історія написана так, що я сама, читаючи сценарій, відчувала себе глядачем, який хоче швидше дізнатися розв'язку. Це велика рідкість.

Моя героїня Ася дуже схожа на мене: цілеспрямована, серйозна, завжди прагне до професійності. Але я також вчуся у неї ніжності, жіночності та здатності бути вразливою. Її історія — це історія втрати й великих трансформацій, які дозволяють їй знайти внутрішні сили рухатися далі.

Ми зараз на фінальному етапі зйомок, і я бачу, як реагують близькі мені люди на відзняті кадри, якими я ділюся з ними й розумію, що всі вкладені сили не були марними. На глядача чекає неймовірна історія: інколи іронічна, інколи щемлива, але стовідсотково щира. Адже такою чесною в кадрі я, здається, собі не дозволяла бути дуже давно. 

— Якби у вас була можливість зіграти будь-яку роль у світі, яку б ви обрали?

Зараз я відчуваю в собі неймовірну силу. Мені подобаються героїні, які є рішучими й сміливими. Раніше я б, можливо, не змогла втілити такий образ, але тепер із завзяттям хапаюся за нього. Думаю, що сучасні жінки часто відчувають себе саме такими, адже обставини вимагають від нас бути сильними. Якщо моя наступна героїня буде такою, я вважатиму це за честь.

— Як гадаєте, чи існує рецепт щастя?

Я не вірю в універсальний рецепт щастя. Для мене це здатність цінувати те, що є. Можливість займатися улюбленою справою, бути поруч із рідними, дихати, бачити й посміхатися — це і є щастя. Сьогодні я намагаюся не витрачати час там, де не відчуваю себе по-справжньому добре.

— Що вас найбільше надихає у житті й де ви шукаєте мотивацію?

Останнім часом найбільшим натхненням для мене є я сама. Коли я бачу результати своєї праці, досягаю навіть маленьких, але важливих цілей, чую слова похвали від батьків, рідних і близьких людей — я розумію, що рухаюся в правильному напрямку. А це означає, що я можу ще більше. І я точно знаю: попри всі складнощі мені це вдасться.