Як має відбуватися лікування раку: детальне пояснення онкологині

Лікар-онколог вищої категорії клініки "Оксфорд Медікал" Тетяна Дехтяр розповіла 24 Каналу про важливість щорічного скринінгу організму та спільної роботи консиліуму фахівців для розроблення ефективної програми лікування онкологічного пацієнта з огляду на особливості організму, локалізацію, стадію хвороби та характеристики пухлини.

Онкологічний скринінг

Регулярне обстеження (щороку, а в певних лікарів і раз на пів року), навіть без наявності симптомів чи підозр на рак, є головною умовою успішного лікування злоякісних утворень.

До основних скринінгових досліджень належать:

• загальний аналіз крові;
• рентген легенів;
• огляд шкіри дерматологом;
• УЗД черевної порожнини, нирок та щитоподібної залози;
• обстеження у мамолога та гінеколога для жінок, в уролога – для чоловіків;
• гормональна панель;
• після 40 років гастроскопія та колоноскопія.

Куди звертатися у першу чергу: алгоритм дій

Якщо з’явилися підозри на проблеми з організмом, починайте з візиту до сімейного лікаря. Він запропонує здати загальні аналізи й пройти обстеження, зважаючи на скарги. Зазвичай це рентген, УЗД чи комп'ютерна томографія, а також консультація вузьких спеціалістів.

Коли на якомусь етапі в органі чи системі виявлена пухлина, а це може бути різноманітна локалізація, наприклад молочна залоза, легені чи кишківник, тоді людина скеровується до онколога, який надалі працюватиме з пацієнтом і поглиблено досліджуватиме проблему.

Фахівець може призначити додаткове обстеження:

• колоноскопію – товстої кишки;
• гастроскопію – для скринінгу стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки;
• уретроскопію або цистоскопію – уретри, січового міхура;
• гістероскопію – порожнини матки та цервікального каналу;
• дерматоскопію – шкіри.

А також зробити біопсію, щоб дізнатися, чи утворення злоякісне, встановити його тип, спрямувати на дообстеження для визначення розповсюдження процесу.

Важливість комплексного підходу до лікування раку

Крім дослідження безпосередньо злоякісного утворення, онколог має з’ясувати загальний стан пацієнта. Тож залучає до діагностики інших спеціалістів, наприклад, терапевта, кардіолога, пульмонолога, уролога.

Зрештою за результатами біопсії та висновком лікарів збирається мультидисциплінарний онкологічний консиліум, в якому беруть участь клінічні та променеві діагности, онкологи, хірурги, урологи чи гінекологи, променеві терапевти, тобто всі фахівці, які причетні до визначення тактики лікування конкретного пацієнта. Разом спеціалісти складають індивідуальний план лікування, щоб отримати найкращий результат.

Такі плани різняться за методами, їхньою комбінацією та послідовністю. Наприклад, програма може починатися з хімієтерапевтичного лікування (неоад’ювантні курси хімієтерапії), а далі передбачати хірургічне втручання й променеву терапію. Чи заплановано одразу оперативне втручання, а потім спеціальне лікування – опромінення або терапію потужними хімічними препаратами.

На сьогодні є багато нових методів боротьби з раком, зокрема таргетна терапія та імунотерапія. Тож аби вирішити, яке лікування буде найкращим, необхідні висококваліфіковані спеціалісти, які можуть розробити програму для кожного пацієнта окремо, зважаючи на гістологічні, імуногістохімічні, молекулярні характеристики пухлини.

Суть імунотерапії полягає у спонуканні імунної системи розпізнавати злоякісні пухлини та знищувати їх. Адже буває так, що імунітет не бачить чужорідних пухлинних клітин, бо вони виробляють специфічний захист, тоді препарати блокують чи руйнують білок, що дає ріст і розвиток пухлині, а далі організм вже ідентифікує злоякісні утворення й бореться з ними власними силами.

Які фактори враховуються у програмі лікування

Складання індивідуального плану залежить від багатьох чинників, зокрема:

• локалізації пухлини;
• стадії захворювання;
• гістологічної будови;
• молекулярних та імуногістохімічних характеристик пухлини;
• віку пацієнта;
• його супутніх патологій.

Враховуючи всі характеристики, онкологічний консиліум складає той протокол лікування, який є найкращим саме для цього пацієнта. Та з огляду на розвиток захворювання: прогресування раку або, навпаки, його ремісії, а також на загальний стан людини або побічні ефекти – програма може змінюватися.

За деякий час, наприклад раз на 2 – 3 місяці, робиться повторне обстеження, щоб проконтролювати злоякісне утворення й ухвалити рішення – продовжити те саме лікування, скоригувати його, щось додати чи скерувати пацієнта до іншого лікаря, наприклад хірурга або уролога, для з’ясування певних моментів.

Єдиний найкоротший та найлегший варіант лікування, коли пухлину виявляють на ранній стадії. Тоді вона підлягає хірургічному видаленню, й надалі людина потребує тільки спостереження.

Реабілітація після лікування раку

Після завершення лікування пацієнт продовжує комунікацію з онкологом. Лікар може скерувати як до реабілітолога, так і до психотерапевта, адже часто необхідне відновлення не лише фізичного стану, а й психологічного.

Раз на 3 – 6 місяців онколог проводить контрольні обстеження – КТ й аналізи крові, на підставі чого вирішує: пацієнту треба тільки спостерігатися або знову пройти дообстеження чи лікування. В такому випадку збирається новий консиліум, який узгоджує, як надалі допомагати хворому. Період спостереження може тривати від 5 років або й усе життя.

Інші рекомендації експертки із 33-річним досвідом лікування раку

1. Своєчасне проходження профілактичних оглядів. Те, що зараз, на жаль, не робиться, тому ми бачимо так багато занедбаних випадків, коли для лікування захворювання доводиться докладати величезних зусиль – і пацієнту, і команді фахівців.
2. Уважне ставлення до свого здоров’я, якщо в сімейному анамнезі є спадкові хвороби, зокрема рак. Для деяких пацієнтів є сенс відвідати медичного генетика й додатково обстежуватись, частіше, ніж зазвичай.
3. Для успіху лікування важлива команда фахівців. Всі спеціалісти мають працювати в одному місці, щоб не втрачати час та сили на пошук потрібних лікарів. У крайньому разі заклад повинен забезпечити запрошеного спеціаліста.
4. При виборі клініки обов’язково з’ясувати, чи є там необхідне устаткування, операційні та реанімаційні, а також інші ресурси, щоб працювати в умовах воєнного часу.