Помер колишній прем'єр-міністр Індії, 92-річний Манмохан Сінгх

У віці 92 років помер колишній прем'єр-міністр Індії Манмохан Сінгх. Про це повідомляє ВВС. 

Сінгх був одним із прем’єр-міністрів Індії, який найдовше займав посаду, і його вважали архітектором ключових лібералізаційних економічних реформ, будучи прем’єр-міністром у 2004–2014 роках, а до цього – міністром фінансів.

За повідомленнями, його госпіталізували до лікарні в столиці Делі після того, як стан його здоров'я погіршився.

Сінгх був першим індійським лідером після Джавахарлала Неру, який був переобраний після повного першого терміну, і першим сикхом, який зайняв найвищий пост країни. Він публічно вибачився в парламенті за заворушення 1984 року, під час яких було вбито близько 3000 сикхів.

Але його другий термін на посаді був затьмарений низкою звинувачень у корупції, які переслідували його адміністрацію. Багато хто каже, що ці скандали частково стали причиною нищівної поразки його партії в Конгресі на загальних виборах 2014 року.

Сінгх народився 26 вересня 1932 року в безлюдному селі в провінції Пенджаб неподільної Індії, де не вистачало ні води, ні електрики.

Після навчання в Пенджабському університеті він отримав ступінь магістра в Кембриджському університеті, а потім отримав ступінь доктора філософії в Оксфорді.

Під час навчання в Кембриджі брак коштів турбував Сінгха, написала його донька Даман Сінгх у книзі про своїх батьків: «Його навчання та витрати на проживання становили приблизно 600 фунтів стерлінгів на рік. Стипендія Пенджабського університету давала йому близько 160 фунтів стерлінгів. Решту він мав залежати від свого батька. Манмохан намагався жити дуже скупо. відносно дешево — два шилінги шість пенсів».

Даман Сінгх згадувала свого батька як «повністю безпорадного вдома, який не міг ні зварити яйце, ні ввімкнути телевізор».

Будівельник консенсусу

Сінгх отримав політичну популярність як міністр фінансів Індії в 1991 році, коли країна занурювалася в банкрутство.

Його несподіване призначення завершило довгу та видатну кар’єру вченого та державного службовця – він обіймав посаду економічного радника уряду та став керуючим центрального банку Індії.

У своїй першій промові на посаді міністра фінансів він знаменито процитував Віктора Гюго, сказавши, що «жодна сила на Землі не зможе зупинити ідею, час якої настав».

Це послужило стартовим майданчиком для амбітної та безпрецедентної програми економічних реформ: він знизив податки, девальвував рупію, приватизував державні компанії та заохочував іноземні інвестиції.

Економіка відродилася, промисловість пожвавилася, інфляцію було стримано, а темпи зростання залишалися незмінно високими в 1990-х роках.

«Випадковий прем'єр-міністр»

Манмохан Сінгх був людиною, яка гостро усвідомлювала відсутність у нього політичної бази. «Приємно бути державним діячем, але для того, щоб бути державним діячем у демократії, ви спочатку повинні виграти вибори», – сказав він якось.

Коли він намагався виграти вибори до нижньої палати Індії в 1999 році, він зазнав поразки. Натомість він сидів у верхній палаті, обраній його власною партією конгресу.

Те ж саме сталося в 2004 році, коли Сінгха вперше призначили прем'єр-міністром після того, як президент Конгресу Соня Ганді відмовилася від цієї посади – очевидно, щоб захистити партію від згубних нападок через її італійське походження. Однак критики стверджували, що Соня Ганді була справжнім джерелом влади, коли він був прем'єр-міністром, і що він ніколи не був справді відповідальним.

Найбільшим тріумфом під час його першого п'ятирічного терміну було виведення Індії з ядерної ізоляції шляхом підписання знакової угоди про забезпечення доступу до американських ядерних технологій.

Але ця угода мала свою ціну – союзники уряду комуністи відмовилися від підтримки після того, як протестували проти неї, і Конгресу довелося компенсувати втрачене число, заручившись підтримкою іншої партії на тлі звинувачень у підкупі голосів.

Будуючи консенсусом, Сінгх очолював коаліцію іноді складних, наполегливих і потенційно некерованих союзників і прихильників регіональної коаліції.

Хоча він заслужив повагу своєю чесністю та розумом, він також мав репутацію м’якого й нерішучого. Деякі критики стверджували, що темпи реформ уповільнилися, і йому не вдалося досягти того імпульсу, який був міністром фінансів.

Коли Сінгх привів Конгрес до другої, вирішальної перемоги на виборах у 2009 році, він пообіцяв, що партія «виявиться на висоті».

Але блиск невдовзі почав стиратися, і його другий термін був у новинах здебільшого з неправильних причин: кілька скандалів за участю його кабінету міністрів, які нібито коштували країні мільярди доларів, парламент, який зупинився опозицією, і величезний політичний параліч що призвело до серйозного економічного спаду.

Л. К. Адвані, старший лідер конкуруючої партії BJP, назвав Сінгха «найслабшим прем'єр-міністром Індії».

Манмохан Сінгх захистив свою історію, заявивши, що його уряд працював з «найбільшою відданістю та самовідданістю для країни та добробуту її народу».

Прагматична зовнішня політика

Сінгх прийняв прагматичну зовнішню політику, яку проводили його попередники.

Він продовжив мирний процес з Пакистаном, хоча цьому процесу завадили напади, в яких звинуватили пакистанських бойовиків, кульмінацією яких став вибух у Мумбаї в листопаді 2008 року.

Він намагався покласти край прикордонній суперечці з Китаєм, домігшись угоди щодо відновлення проходу Натху Ла до Тибету, який був закритий більше 40 років.

Сінгх збільшив фінансову підтримку Афганістану і став першим лідером Індії, який відвідав країну за майже 30 років.

Він також розлютив багатьох опозиційних політиків тим, що нібито припинив відносини зі старим союзником Індії, Іраном.

Історія запам’ятає Сінгха тим, що він вивів Індію з економічної та ядерної ізоляції, хоча деякі історики можуть припустити, що йому слід було піти у відставку раніше. 

У Сінгха залишилися дружина і три дочки.